АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-438/2010 Головуючий по 1 інстанції:
Демченко В.С.
Категорія: ч.1 ст.187 КК України Доповідач в апеляційній інстанції:
Єльцов В.О.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“29” червня 2010 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Єльцова В.О.
суддів Поєдинка І.А., Гончарука І.М.
за участю прокурора Свищ Л.А.
захисника ОСОБА_6
засудженого ОСОБА_7
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Черкаси матеріали кримінальної справи за апеляціями засудженого ОСОБА_7 та його захисника ОСОБА_6 на вирок Звенигородського районного Черкаського районного суду від 19 квітня 2010 року, яким
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець та житель АДРЕСА_1, українець, громадянин України, раніше неодноразово судимий:
- 30.07.1993 року Ватутінським міським судом Черкаської області за ст.ст.81 ч.3,140 ч.2 КК УРСР до 3 років позбавлення волі; 30.06.1997 року звільнено у зв’язку із відбуттям строку покарання;
- 19.12.1997 року Ватутінським міським судом за ст.ст.140 ч.3, 229-6 ч.1 КК УРСР до 4 років 6 місяців позбавлення волі;09.06.2002 року звільнено у зв’язку із відбуттям строку покарання;
- 27.01.2005 року Ватутінським міським судом за ст.ст.185 ч.3, 186 ч.2, 263 ч.1 КК України до 5 років позбавлення волі;на підставі ухвали Ірпінського міського суду Київської області від 03.09.2007 року звільнено від відбування покарання у зв’язку тяжким захворюванням, -
засуджений за вчинення злочину, передбаченого ч.1 ст.187 КК України на 3 роки позбавлення волі.
Постановлено стягнути з засудженого на користь ОСОБА_8 в рахунок відшкодування майнової шкоди 3 226 гривень та 500 гривень моральної шкоди.
Вивчивши матеріали справи, -
в с т а н о в и л а :
За вироком місцевого суду ОСОБА_7 визнано винним та засуджено за те, що він 20 жовтня 2008 року близько 19 години в м. Звенигородка Черкаської області, на проїзній частині по вул. Пролетарській, неподалік приміщення бару «Фенікс», діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою незаконного заволодіння чужим майном, а саме мопедом марки «HONDA DIO 35 ZX», реєстраційний номер 12785, який на праві приватної власності належить ОСОБА_8 та яким на той час керував неповнолітній ОСОБА_9, знаходячись на сидінні вказаного вище мопеда позаду водія, напав на останнього, застосовуючи психічне насильство, приставив до спини потерпілого ОСОБА_9, невстановлений досудовим слідством предмет, який потерпілий сприйняв як ніж, та пригрозив застосуванням насильства у вигляді нанесення тілесних ушкоджень, які є небезпечними для життя та здоров’я ОСОБА_9, а саме «зробити дірки в спині», діючи в обстановці, що давала потерпілому реальні підстави побоюватися реалізації цих погроз та усвідомлюючи, що воля ОСОБА_9 повністю пригнічена, наказав йому їхати на територію Звенигородської загальноосвітньої школи 1-3 ступенів №3, яка розташована в м. Звенигородка Черкаської області, по проспекту Шевченка, де неподалік тиру наказав потерпілому зійти з мопеда, а коли останній не погодився, ОСОБА_7 перехопив ручку газу, нажав на неї, від чого вони впали, після чого ОСОБА_7 підвівся, сів на мопед і з місця вчинення злочину зник, незаконно та відкрито заволодівши мопедом. Своїми протиправними діями ОСОБА_7 заподіяв потерпілому ОСОБА_8 матеріальні збитки на загальну суму 3226,01 грн.
В апеляції захисника засудженого ОСОБА_6 ставиться питання про зміну вироку районного суду в бік пом’якшення із застосуванням ст.69-1 КК України і призначенням його підзахисному ОСОБА_7 покарання нижче нижчої межі, передбаченої ч.1 ст.187 КК України, з огляду на неповноту судового слідства, яка призвела до нез’ясування суддею тих фактичних обставин, які мають істотне значення для правильного вирішення справи та призначення покарання, і як наслідок, - невідповідністю призначеного ОСОБА_7 покарання ступеню тяжкості вчиненого ним злочину та його особі.
Засуджений ОСОБА_7, не оспорюючи кваліфікацію вчиненого ним злочину, доведеність його вини, проте, не погоджуючись з призначеним йому покаранням, вважаючи його занадто суворим, просить вирок місцевого суду скасувати, призначити йому покарання із застосуванням ст.69 КК України, врахувавши при цьому такі пом’якшуючі його відповідальність обставини, як щире каяття, активне сприяння в розслідування справи, знаходження на його утриманні малолітньої дочки ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3, незадовільний стан здоров’я, який проявився в наявності у нього тяжких хвороб, таких як хронічний гепатит та ВІЛ інфекція.
Заслухавши доповідь судді, думку засудженого та його захисника ОСОБА_6, щодо підтримки своїх апеляції, прокурора, який просив залишити вирок районного суду без змін та заперечив проти задоволення апеляційних вимог, вивчивши матеріали кримінальної справи та перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів вважає, що апеляція засудженого підлягає до повного задоволення, а захисника ОСОБА_6 – часткового задоволення з таких підстав.
Місцевим судом вірно встановлено фактичні обставини справи та кваліфіковано дії засудженого ОСОБА_7 за ч.1 ст.187 КК України і учасниками процесу не оспорюються.
Таких порушень кримінально-процесуального закону, які були б істотними і могли б потягти за собою скасування судових рішень, у справі не встановлено, а висновки про доведеність винності ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочині суд зробив на підставі досліджених в судовому засіданні і викладених у вироку доказів.
Проте, при призначенні місцевим судом покарання засудженому, не достатньо було враховано вимоги ст.65 КК України відповідно до якої, суд при призначенні покарання має врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного, та обставини, що пом’якшують та обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання необхідне та достатнє для її виправлення та запобігання вчиненню нових злочинів.
Не вбачаючи підстав для застосування при призначенні засудженому покарання з врахуванням ст.69 КК України, суд посилаючись лише на те, що засуджений, будучи неодноразово судимим за вчинення умисних тяжких корисливих злочинів, знову вчинив аналогічний по тяжкості умисний злочин, заподіяну потерпілому матеріальну шкоду не відшкодував. При цьому, при відсутності обставин, що обтяжують його покарання, суд не в повній мірі врахував ряд пом’якшуючих покарання обставин, а саме наявності у нього тяжких хвороб, таких як хронічний гепатит і ВІЛ інфекція та його щире каяття у вчиненому.
При наявності таких двох наведених пом’якшуючих покарання обставини, колегія суддів вважає за можливе пом’якшити ОСОБА_7 покарання на підставі ст.69 КК України і призначити йому покарання нижче від нижчої межі, встановленої в санкції ч.1 ст.187 КК України.
При цьому, колегія суддів, при призначенні засудженому покарання, не вбачає підстав для застосування вимог ст.69-1 КК України, на що посилається захисник, так як дана норма закону може бути застосована лише за умови, якщо будуть встановлені так пом’якшуючи покарання обставини, що передбачені п.п. 1; 2 ч.1 ст.66 КК України.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 362, 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу захисника ОСОБА_6 задовольнити частково, а засудженого ОСОБА_7 - повністю.
Вирок Звенигородського районного Черкаського районного суду від 19 квітня 2010 року щодо ОСОБА_7 змінити, пом’якшивши покарання засудженому за ч.1 ст.187 КК України з 3 років позбавлення волі з застосуванням ст.69 КК України до 2 років позбавлення волі.
В решті вирок залишити без змін.
Головуючий підпис
Судді підписи
З оригіналом згідно
Суддя В.О. Єльцов