АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 11-447/2010 Головуючий по 1 інстанції
Категорія 185 ч. 3, 104 КК України Середа Л.В.
Доповідач в апеляційній інстанції
Суходольський М.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
“06” липня 2010 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:
головуючого Суходольського М.І.
суддів Тапала Г.К., Шкреби Р.Д.
за участю прокурора Лєнкової Н.Д.
адвоката ОСОБА_6
засудженого ОСОБА_7
розглянувши кримінальну справу за апеляцією прокурора Криворучко Р.О. на вирок Золотоніського міськрайонного суду від 27 квітня 2010 р., яким
ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_1 р. н.,
не судимий
визнаний винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 185 ч. 3 КК України і йому призначено покарання у вигляді 3 років позбавлення волі.
На підставі ст. ст. 75, 76 КК України ОСОБА_7 звільнений від відбування покарання з випробуванням терміном на 1 рік і 6 місяців та покладено на нього обов’язки не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органів КВІ, повідомляти ці органи про зміну місця проживання та навчання.
Згідно вироку суду ОСОБА_7 засуджений за те, що 03.05.2007 року близько 22 год. за попереднім зговором з ОСОБА_8, який вироком Золотоніського міськрайонного суду від 06.02.2008 року засуджений за вчинення даного злочину, перебуваючи на охоронюваній території картоплесортувального пункту СТОВ «Чапаєвське», що розташований у с. Чапаєва Золотоніського району Черкаської області, звідки вчинили крадіжку металевих конструкцій «Ферма» в кількості 5 шт., залишковою вартістю 2895 грн. 05 коп., завдавши матеріальної шкоди товариству на вказану суму.
На вирок суду прокурором, що приймав участь у справі , подана апеляція, в якій він, не оспорюючи фактичних обставин справи, доведеності вини та кваліфікацію дій засудженого, просить вирок суду скасувати, постановити новий вирок, яким ОСОБА_7 призначити покарання у вигляді 3 років позбавлення волі, у зв’язку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості вчиненого злочину, особі засудженого внаслідок м’якості та неправильного звільнення від призначеного покарання.
В змінах до апеляції прокурор просив вирок суду змінити, виключити із резолютивної частини вироку посилання на звільнення від відбування покарання у вигляді позбавлення волі та зазначити положення ст. 104 КК України при звільненні неповнолітнього засудженого від відбування покарання, посилаючись на те, що суд невірно застосував ст. 75 КК України, тобто неправильно застосував кримінальний закон.
Заслухавши доповідь судді, думку прокурора в підтримку змін до апеляції, пояснення засудженого та його адвоката, перевіривши та обговоривши матеріали кримінальної справи, колегія суддів вважає, що апеляція прокурора задоволенню не підлягає, виходячи з наступних підстав.
Висновок суду щодо винності ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому злочину ґрунтується на зібраних в справі доказах, які досліджені в судовому засіданні і їм дана вірна юридична оцінка.
Фактичні обставини події, доведеність вини засудженого і кваліфікація дій ніким із учасників процесу не оспорюється.
Призначаючи покарання суд врахував характер та ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу засудженого, обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання та дійшов справедливого висновку про можливість перевиховання ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства, оскільки він притягується до кримінальної відповідальності вперше, злочин вчинив у неповнолітньому віці під впливом дорослої особи, щиро покаявся у вчиненому, сприяв слідству і є сиротою.
Суд обґрунтовано застосував вимоги ст. ст. 75,76 КК України і помилки суду в тому, що він не зазначив додатково ст. 104 КК України немає, оскільки розгляд справи відбувся , коли ОСОБА_7 досяг повноліття, суд призначив покарання з врахуванням його неповнолітнього віку на момент вчинення злочину, а звільнення від відбування покарання, як зазначено в ч. 1 ст. 104 КК України, застосовується до неповнолітніх відповідно до ст. ст. 75 – 78 цього Кодексу.
Іспитовий строк встановлено з урахуванням особливостей ст. 104 КК України і не перевищує встановлені межі.
За таких обставин підстав для зміни вироку немає, оскільки вирок як по суті, так і по юридичній формі відповідає вимогам закону, тому прокурору слід відмовити в задоволенні апеляційних вимог.
Крім цього, сама резолютивна частина змін до апеляції носить не визначений і суперечливий характер.
Таким чином, колегія суддів не вбачає підстав для зміни вироку суду.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 362, 366 КПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а :
Апеляцію прокурора з її змінами на вирок Золотоніського міськрайонного суду від 27 квітня 2010 року щодо засудження ОСОБА_7 залишити без задоволення, а вирок суду без змін.
Головуючий /підпис/
Судді /підписи/
Згідно з оригіналом
Суддя М.І.Суходольський