У Х В А Л А
іменем України
6 липня 2010 року м. Рівне
Колегія суддів судової палати в кримінальних справах Апеляційного суду Рівненської області у складі
головуючої судді Міщенко О.А.,
суддів Коробова О.К., Шпинти М.Д.,
з участю прокурора Іванціва М.Р.,
засудженого ОСОБА_1,
захисника ОСОБА_2,
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями прокурора Баранчука В.М., засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 на вирок Острозького районного суду від 2 березня 2010 року.
Цим вироком
ОСОБА_1 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в селі Стадники Острозького району Рівненської області житель села Оженина Острозького району Рівненської області, раніше судимий:
• 13 січня 2005 року Залізничним районним судом міста Львова за ч.2 ст. 190 КК України до штрафу в сумі 1000 гривень;
• 29 грудня 2009 року Залізничним районним судом міста Львова за ч.2 ст. 186 КК України до позбавлення волі на строк у чотири роки:
громадянин України,
– засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк у три роки та за ст. 395 КК України до арешту на строк у шість місяців. На підставі ч.1 ст. 70 КК України остаточне покарання призначене за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк у три роки.
ОСОБА_3 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 уродженець і житель села Оженина Острозького району Рівненської області, і не має судимості, громадянин України,
– засуджений за ч. 3 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк у три роки. На підставі ст. 75 КК України від призначеного покарання звільнений з випробування з іспитовим строком у три роки.
ОСОБА_1 і ОСОБА_3 засуджені за те, що в травні 2009 року ( з 9 до 13 травня) за попередньою змовою вони таємно з проникненням в сховище викрали з хліва ОСОБА_4 в селі Оженин Острозького району Рівненської області моторолер ?онда Діо AF-27", вартістю 3000 гривень та дві шини до нього вартістю 300 гривень, – всього майна на 3300 гривень.
ОСОБА_1 крім того ще визнаний винним в самовільному залишенні з 15 травня до 1 вересня 2009 року місця проживання в селі Оженин-1 Острозького району Рівненської області, з метою ухилення від адміністративного нагляду .
В апеляції прокурора Баранчука В.М., з урахуванням внесених до неї змін в порядку ст. 355 КПК України, викладене прохання вирок скасувати, а кримінальну справу повернути на новий судовий розгляд. Таке прохання прокурор обгрунтував тим, що суд не з’ясував роль кожного із співучасників у вчиненні злочину.
В апеляції засудженого ОСОБА_1 (т. 2 а.с. 113) викладене прохання скасувати вирок частково (в частині засудження за ч.2 ст. 185 КК України) і повернути справу по обвинуваченню за ч.3 ст. 185 КК України на додаткове розслідування. На обґрунтування апеляції засуджений вказує на неврахування судом доказів, котрі свідчать про його відсутність в селі Оженин в час вчинення злочину. Ще засуджений, стверджуючи про однобічність судового слідства, посилається на необґрунтоване незадоволення його клопотання про проведення почеркознавчої експертизи його підписів в протоколі явки з каяттям. За його твердженням цей документ сфальсифікований працівником міліції ОСОБА_5.
Захисник засудженого (з урахуванням змін, внесених нею до апеляції) просить вирок скасувати, а справу в частині обвинувачення ОСОБА_1 за ч. 3 ст. 185 КК України закрити. Захисник теж посилається на наявність доказів про відсутність ОСОБА_1 в селі Оженин в час коли за версією обвинувачення був вчинений злочин. Ще в апеляції захисника стверджується про неможливість ґрунтувати обвинувачення ОСОБА_1 на показаннях іншого засудженого – ОСОБА_3, бо з останнім її підзахисний перебуває в неприязних стосунках.
В засіданні апеляційного суду прокурор Іванців М.Р. апеляцію прокурора Баранчука В.М. підтримав частково і просив скасувати вирок лише в частині засудженні підсудних за ч. 3 ст. 185 КК України, а в решті вирок залишити без зміни.
Заслухавши суддю-доповідача, прохання прокурора про скасування вироку з поверненням справи на новий судовий розгляд, прохання засудженого про скасування вироку з поверненням справи на додаткове розслідування, прохання захисника скасування вироку із закриттям справи щодо ОСОБА_1 в частині обвинувачення за ч.3 ст. 185 КК України, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляції прокурора, засудженого та його захисника підлягають частковому задоволенню.
В частині засудження ОСОБА_1 за ст. 395 КК України вирок сторонами не оскаржується і колегія суддів вважає, що в цій частині вирок має залишитись без змін.
Щодо обвинувачення за ч. 3 ст. 185 КК України то вимоги ст. 323 КПК України про законність та обґрунтованість вироку в цій частині місцевим судом не були виконані. Законним є вирок, постановлений за умови правильного застосування кримінального закону і дотримання при провадженні справи кримінально-процесуального закону. Однак цих вимог закону районний суд не дотримав: обставини справи розглянув поверхово, докази належним чином не дослідив і не дав їм оцінки, частину їх дослідив із порушенням встановленого кримінально-процесуальним законом порядку.
Цей суд також порушив вимоги кримінально-процесуального закону щодо складання вироку, зокрема його мотивувальної частини.
Відповідно до вимог ст. 334 КПК мотивувальна частина вироку має містити формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення та наслідків злочину, форми вини і його мотивів. У цій частині вироку наводяться обставини, які визначають ступінь тяжкості вчиненого злочину та докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного із засуджених, із зазначенням мотивів, з яких суд відкидає інші докази. В обвинувальній частині вироку мають бути точно описані обставини справи із зазначенням ознак об'єктивної сторони складу злочину, визнаного судом доведеним, та його кваліфікуючих ознак . У цій частині вироку необхідно викласти весь обсяг обвинувачення, обставини, які визначають ступінь винності кожного з підсудних , їх роль у вчиненні злочинів , а потім навести докази, на яких ґрунтується висновок суду щодо кожного підсудного. Про це наголошено в постанові Пленуму Верховного Суду N 5 від 29 червня 1990 року „Про виконання судами України законодавства і постанов Пленуму Верховного Суду України з питань судового розгляду кримінальних справ і постановлення вироку” (Із змінами, внесеними згідно з постановами Пленуму Верховного Суду України N 3 від 04.06.93 ; N 12 від 03.12.97, від 30 травня 2008 року N 6 "Про практику застосування кримінально-процесуального законодавства при попередньому розгляді кримінальних справ у судах першої інстанції" )
Ця вимога судом не виконана – із формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним не вбачається яка була роль кожного із засуджених у вчиненні злочину, які дії кожен з них вчинив при виконанні об’єктивної стороні злочину.
Мотивувальна частина вироку містить істотні суперечності. При мотивуванні кваліфікації вчиненого суд зазначив, що кваліфікую вчинене за ч.3 ст. 185 КК України , як крадіжку, вчинену за попередньою змовою групою осіб. Однак у формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, зазначення про вчинення злочину групою осіб немає. Зазначаючи при мотивування кваліфікації вчиненого, що дії ОСОБА_1 кваліфікуються як крадіжка вчинена повторно , суд у формулювання обвинувачення, визнаного доведеним не зазначив, що ОСОБА_1 крадіжку вчинив повторно .
Знехтував суд і вказівками вказаної постанови Пленуму Верховного Суду України (п.15) про необхідність точного виконання вимог ст.334 КПК України про обґрунтування обвинувачення конкретними до казами кожному підсудному.
На аркушах справи 75-76 в т.2 суд докладно переказав показання 18-ти свідків („Свідок ОСОБА_6 показав……, свідок ОСОБА_5 показав”, і так далі) без зазначення того, навіщо передруковуються ці показання свідків, які докази суд вбачає в цих показаннях, які обставини, що підлягають доказуванню підтверджуються чи спростовуються цими доказами. Роз’яснення згаданої постанови Пленуму Верховного Суду України про те, що з показань підсудного, потерпілого, свідка у вироку слід наводити лише ті, в яких йде мова про фактичні дані, що стосуються доказуваної обставини судом до керівництва не взяте .
Зазначивши у вироку „… їх винність у вчиненні цього злочину повністю доведена зібраними на досудовому слідстві та дослідженими в судовому засіданні доказами” суд не зазначив, які ж докази щодо кожного з обвинувачених доводять його винність у вчиненні крадіжки. Наводячи далі показання 18-ти свідків суд не вказав чи добутий при допиті цих свідків бодай один прямий доказ щодо винності в крадіжці ОСОБА_1 і – який саме.
Не навів у вироку суд і аналізу непрямих доказів з умовиводом про те, що вони, на погляд суду, підтверджують чи спростовують. При цьому не виконана вказівка згаданої постанови Пленуму Верховного Суду України : „ Суду належить дати аналіз усіх зібраних у справі доказів , тобто всіх фактичних даних, які містяться в показаннях свідків, потерпілих, підсудних, у висновку експерта та інших джерелах доказів, які стверджують чи спростовують обвинувачення”.
Виявляючи однобічність та необ’єктивність суд послався лише на один варіант показань засудженого ОСОБА_3 про вчинення ним спільно з ОСОБА_1 крадіжки моторолера саме той варіант, який відповідає кінцевому висновку суду. Показання ОСОБА_3, які не узгоджуються з висновком суду і суперечать йому, суд не дослідив і не мотивував, чому їх не бере до уваги.
Між тим, при допиті 24 червня 2009 року (т. 1 а.с. 39) ОСОБА_3 заперечував свою участь в крадіжці і лише свідчив про те, що знав і розумів, що ОСОБА_1 хоче вкрасти скутера.
При допиті як підозрюваного 6 вересня 2009 року (т. 1 а.с. 128) ОСОБА_7 змінив свої показання і показав, що він особисто викрадав моторолер, а ОСОБА_1, якого він підмовив прийняти участь в крадіжці, лише був його пособником і стояв на дорозі в напрямку на дитячий садочок і спостерігав, щоб ніхто не побачив крадіжки, яку вчиняв ОСОБА_7.
Потім він вдруге змінив свої показання і став свідчити, що вони вдвох з ОСОБА_1 групою осіб проникли в хлів і разом викрадали як моторолер, так і шини до нього.
З протоколу судового засідання вбачається, що ОСОБА_3 допитаний коротко і недбало (т. 2 а.с. 62), його показання на досудовому слідстві, в порядку ст. 301 КПК України, не оголошувались, аналіз цих показань і їх оцінка судом не зроблені.
За обставин коли ОСОБА_3 неодноразово міняв свої показання під час досудового слідства, суд зобов’язаний був дослідити всі його показання про крадіжку моторолера, які істотно відрізняються, з’ясувати причину зміни ним показань, з’ясувати які показання є правдивими і відповідають дійсності, а у вироку мотивувати чому він кладе в обґрунтування цього вироку одні показання ОСОБА_3 та чому відхиляє інші.
Обґрунтовуючи винність одного підсудного показанням іншого підсудного, який є співучасником злочину, суд був зобов’язаний навести конкретні докази, які підтверджують викривальні показання одного підсудного стосовно іншого.
Наводячи показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 суд у вироку вказав, що показаннями цих осіб встановлено, що ОСОБА_1 в травні 2009 року перебував в місті Рівному. Однак припускаючись суперечності суд зазначив, що ніхто із свідків не міг підтвердити факт постійного перебування ОСОБА_1 в місті.
Відхиляючи фактично у вироку показання свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 суд не навів доказів того, що ці показання є неправдивими, а виходив лише з припущення невідповідності цих показань дійсним обставинам справи.
Не виконав суд вимог ст. 299 КПК України і не встановив обсяг та порядок дослідження доказів стосовно кожного із обвинувачених та стосовно кожного із злочинів, у вчиненні яких обвинувачувався ОСОБА_1 Це порушення перешкодило суду належним чином дослідити докази стосовно кожної із обставин, які за ст. 64 КПК України підлягають доказуванню та проаналізувати ці докази, стосовно кожного із підсудних та щодо кожного із обвинувачень. яке має окрему кваліфікацію.
Безпідставно відхилив суд клопотання підсудного про перевірку його твердження про фальсифікацію його явки з повинною працівниками міліції. Фактично це є заява про злочин, яка має належним чином перевірятись. Отримавши таку заяву суд має керуватись ст. 97 КПК України.
За показаннями Острозького міжрайонного прокурора ОСОБА_1 (т. 2 а.с.69 ) в працівниками прокуратури області перевірялись скарги матері ОСОБА_1 на застосування до її сина фізичного тиску під час досудового слідства, однак наслідки цієї перевірки суд не з’ясував і не долучив до справи документи з процесуальним рішенням по цих заявах
Зважаючи на викладене колегія суддів вважає, що вказані порушення кримінально-процесуального законодавства в своїй сукупності є істотними і виключали можливість постановлення обвинувального вироку по обвинуваченню щодо крадіжки моторолера.
Зважаючи, що обвинувачення як ОСОБА_1 та і ОСОБА_3 у крадіжці моторолера є тісно пов’язаними і окремий їх розгляд неможливий вирок, в частині вказаного обвинувачення, повинен бути скасований щодо обох засуджених. Відповідно до п. 3 ч.1 ст. 367 та ч. 2 ст. 374 КПК України вирок в частині засудження підсудних за ч.3 ст. 185 КК України підлягає скасуванню, а справа поверненню на новий судовий розгляд.
При новому розгляді необхідно, усунути вказані порушення законодавства і неповноту судового слідства. До матеріалів справи слід долучити і дослідити документи з процесуальними рішеннями прокурора по заявах ОСОБА_1 про фальсифікацію його явки з повинною працівниками міліції та скарги матері ОСОБА_1 на застосування до її сина фізичного впливу під час досудового слідства. При цьому слід перевірити чи було реально забезпечене право ОСОБА_1 на оскарження процесуальних рішень прокуратури по заявах про незаконні методи слідства і примушування до давання показань.
На підставі наведеного, керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів
у х в а л и л а :
Апеляції прокурора Баранчука В.М. засудженого ОСОБА_1, захисника ОСОБА_2 задовольнити частково.
Вирок Острозького районного суду від 2 березня 2010 року щодо ОСОБА_1 та ОСОБА_3 в частині їх засудження за ч. 3 ст. 185 КК України скасувати, а кримінальну справу в цій частині, повернути в той же суд на новий розгляд іншим суддею.
В решті, – в частині засудження ОСОБА_1 за ст. 395 КК України до шести місяців арешту, вирок залишити без зміни.
Запобіжні заходи щодо підсудних залишити попередні:
щодо ОСОБА_1 – взяття під варту;
щодо ОСОБА_3 – підписку про невиїзд.
Головуюча суддя О.А. Міщенко
судді
О.К. Коробов М.Д.Шпинта
Судді (підписи)
Згідно.
Суддя-доповідач О.К. Коробов