ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2010 року червня 25 дня Судова палата у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області, одноособово:

Головуючим –

з участю                 особи, яка подала скаргу,

Москальцем П. П.,

ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Широківського районного суду Дніпропетровської області від 21.05.2010 у справі про адміністративне правопорушення, якою він, –

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який за трудовим наймом не працює, за професією водій, учасник бойових дій як воїн-інтернаціоналіст в Афганістані, мешкає на АДРЕСА_1, –

підданий стягненню за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком в один рік, –

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 06.04.2010 о 00 год. 55 хв. на вулиці Постишева у м. Кривому Розі, керуючи з явними ознаками алкогольного сп’яніння автомобілем НОМЕР_1, ухилився від проходження на вимогу працівника міліції медичного огляду, чим в порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху відмовився від проходження такого огляду.

Апелюючи, ОСОБА_2 посилається на неповноту судового розгляду, за якої не врахований його майновий і сімейний стан, його професія, що мали вплинути на обрання заходу адміністративного стягнення, а також вважає, що він віддавав собі звіт щодо кількості вжитого алкоголю і можливості контролювати рух автомобіля в такому стані.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доводи ОСОБА_2, який виявив готовність до суворіших обмежень його прав в разі доведеності його вини, вивчивши матеріали справи та перевіривши в межах апеляційної скарги законність і обґрунтованість постанови судді, дійшов висновку про необхідність її перегляду, виходячи з наступного.

Суддею на засіданні, проведеному з дотриманням ст.ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а обставини вчиненого з’ясовані на підставі добутих вірогідних даних в їх сукупності, що узгоджуються між собою і не мають протиріч, підтверджуючи наявність алкогольного сп’яніння, яке не заперечував сам ОСОБА_2 під час складання протоколу про адміністративне правопорушення.

Проте, зібрані у справі докази та доводи апеляції особи вказують на сприйняття і свідому оцінку своїх дій правомірною поведінкою, вважаючи обставини особистого життя поважними причинами для прояву непокори вимозі представника влади пройти медичний огляд у встановленому порядку, що свідчить про юридичну помилку особи, яка притягається до відповідальності, умисел якої на вчинення проступку сформовано діями міліції, які лише зовнішньо походили на підтримку. Така помилка не впливає на кваліфікацію дій правопорушника, але, в залежності від обставин, має враховуватися для реалізації необхідного виховного впливу під час визначення міри юридичної відповідальності.

Відповідно, всі обставини вчиненого діяння, суддя з наведенням відповідних мотивів встановив, згідно з істиною, правильно його кваліфікувавши проступком за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Адміністративна відповідальність за ст. 130 КУпАП встановлена, серед іншого, з метою профілактики вчинення більш суспільно небезпечних правопорушень, не виключаючи злочинів, зокрема проти життя, здоров’я людини. Цим обумовлений формальний склад проступку, що є закінченим незалежно від настання небезпечних наслідків, і ступінь його суспільної небезпечності, який характеризується обстановкою його вчинення, що у цій справі свідчить не лише про нехтування особою загальними інтересами суспільства заради своєї приватної примхи, а й про прояв правового нігілізму через свідоме попрання встановленого законодавством порядку.

Призначаючи адміністративне стягнення, суддя не врахував вік особи та її професію, осілість у сільській місцевості та сімейний стан правопорушника сукупно з укладом його побуту, що характеризують установки його особистості з огляду на участь у бойових діях, що, безсумнівно, супроводжується психологічною травмою, які вимагають дієвого виховного впливу. За допомогою позбавлення спеціального права такий вплив задля виховання правопорушника в дусі додержання законів України і поваги до правил співжиття не буде досягнутий, з огляду на що накладене стягнення не відповідає його законній меті за ст. 23 КУпАП і лише сприятиме схильності особи до девіантної поведінки, підштовхуючи до нових правопорушень через неможливість отримати прийнятні для його професії джерела до існування.

Враховуючи наведені обставини, належить визнати, що задля спокутування своєї вини правопорушником застосування менш суворих заходів за системою стягнень ст. 24 КУпАП ніж ураженням в трудових правах та в особистій свободі виявляється недостатнім, на підставі чого на виконання вимог ст. 33 КУпАП апеляційний суд згідно з п. 3 ч. 8 ст. 294 КУпАП постановляє скасувати постанову судді з винесенням нової постанови, призначивши у винятковому порядку адміністративний арешт, що відповідатиме вимогам законності та справедливості, будучи відповідно до ст. 23 КУпАП достатнім і необхідним для виховання особи, а так само співмірною карою за вчинене.

Керуючись ст.ст. 7, 33, 294, 296 КУпАП, судова палата, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Постанову судді Широківського районного суду Дніпропетровської області від 21.05.2010 про накладення адміністративного стягнення скасувати.

ОСОБА_2 визнати винним за ч. 1 ст. 130 КУпАП і піддати адміністративному арешту на десять діб, обчислюючи його відбування від часу затримання.

Привести постанову до негайного виконання, яке покласти на Широківський РВ ГУМВС України в Дніпропетровській області.

Посвідчення водія повернути за належністю.

Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і перегляду не підлягає.

Суддя апеляційного суду