Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
16 червня 2010 року м.Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,
суддів Юзюка О.М., Власенка О.В.,
при секретарі Басюр А.М.,
з участю позивачки-представниці позивачів ОСОБА_1,
представника позивачки ОСОБА_2
третьої особи ОСОБА_3,
відповідача-представника відповідача ОСОБА_4,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа – ОСОБА_3, до ОСОБА_4, ОСОБА_7 про припинення права на частку у спільному майні та визнання права власності на цю частку із апеляційною скаргою ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 на рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 8 квітня 2010 року,
встановила:
В грудні 2007 року ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_8 про виділ у натурі належних їм 4/6 частин домоволодіння АДРЕСА_1.
В ході судового розгляду позивачі неодноразово змінювали свої вимоги.
Суд залучив ОСОБА_7 до участі у справі як співвідповідача. Також до участі у справі залучено правонаступника ОСОБА_8, яка померла 15 жовтня 2008 року, – ОСОБА_3
За останніми вимогами позивачі просили припинити право ОСОБА_7 на 1/6 частку у спільному домоволодінні з виплатою останньому компенсації її вартості в розмірі 35509 грн. 20 коп., а також визнати за ними право на цю частку, скасувавши в Реєстрі прав власності на нерухоме майно запис про реєстрацію права власності ОСОБА_4 на неї.
Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 зазначили, що частка ОСОБА_7 у домоволодінні є незначною та не може бути виділеною в натурі, між ними склалися неприязні стосунки, внаслідок чого спільне користування майном є неможливим, а припинення права відповідача на належну частку не завдасть істотної шкоди йому та членам його сім’ї.
Ухвалою Красилівського районного суду Хмельницької області від 10 лютого 2010 року закрито провадження у справі в частині вимог до ОСОБА_3 на підставі ст. 205 ч. 1 п. 3 ЦПК України у зв’язку з відмовою позивачів від позову. Останнього залучено до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивачів.
Рішенням цього ж суду від 8 квітня 2010 року в позові відмовлено. При цьому, зобов’язано Територіальне управління державної судової адміністрації в Хмельницькій області повернути позивачам кошти, які були внесені на депозитний рахунок суду: ОСОБА_1 – 8509 грн. 20 коп., ОСОБА_5 – 9000 грн., ОСОБА_6 – 18000 грн.
Суд виходив з того, що частки кожного із співвласників домоволодіння є незначними і не можуть бути виділені в натурі, а між сторонами склалися неприязні стосунки, однак це домоволодіння являється єдиним постійним місцем проживання ОСОБА_7 і припинення права відповідача на частку у спільному майні завдасть істотної шкоди його інтересам та інтересам членів його сім’ї.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 просять скасувати вказане рішення та ухвалити нове рішення про задоволення їх вимог посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, а також на неправильне застосування норм матеріального права і порушення норм процесуального права. Навівши доводи позовної заяви, позивачі зазначили, що суд не дав належної оцінки встановленим обставинам та не врахував положення ст. 365 ч. 1 ЦК України, внаслідок чого прийшов до помилкового висновку про неможливість припинення права ОСОБА_7 на частку у спільному домоволодінні.
В ході судового розгляду позивачка ОСОБА_1, яка також представляє інтереси позивачів ОСОБА_5 і ОСОБА_6, апеляційну скаргу підтримала.
Третя особа ОСОБА_3 вважає її обґрунтованою.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, відповідач ОСОБА_4, який також представляє інтереси відповідача ОСОБА_7, зазначив, що рішення суду є законним та обґрунтованим, а тому відсутні підстави для його скасування.
Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 308 ч. 1 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом вірно з’ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.
Встановлено, що учасники процесу є співвласниками домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з житлового будинку «А-1» з прибудовою «а» і верандою «а-1» (жила площа – 43,5 кв.м., загальна площа – 80,6 кв.м.), хліва «Б», погребу «В».
ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_7 і ОСОБА_3 належить по 1/6 частині домоволодіння, а ОСОБА_6 – 1/3 частина.
На даний час в будинку проживає ОСОБА_7 з дружиною ОСОБА_9 та малолітнім сином ОСОБА_10
Дані обставини визнаються сторонами, а також підтверджуються правовстановлюючими документами на домоволодіння та домовою книгою.
В силу ст.ст. 21, 24, 41 Конституції України, ст.ст. 319, 358 ЦК України всі громадяни є рівними у своїх правах, усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення цих прав, у тому числі щодо захисту права спільної часткової власності.
Відповідно до ст. 365 ч. 1 ЦК України право особи на частку у спільному майні може бути припинене за рішенням суду на підставі позову інших співвласників, якщо: 1) частка є незначною і не може бути виділена в натурі; 2) річ є неподільною; 3) спільне володіння і користування майном є неможливим; таке припинення не завдасть істотної шкоди інтересам співвласника та членам його сім’ї.
Оцінивши в сукупності надані докази, суд першої інстанції правильно виходив з того, що припинення права ОСОБА_7 на частку у спільному домоволодінні завдасть істотної шкоди його інтересам та інтересам членів його сім’ї.
Так, на долю ОСОБА_7 припадає 7,25 кв. м. (43,5:6) у жилій площі будинку та 13,43 кв. м. (80,6:6) – у загальній площі.
Спірний будинок являється єдиним місцем проживання сім’ї ОСОБА_7, у якій виховується малолітня дитина, а тому припинення права відповідача на частку у домоволодінні призведе до втрати ними житла та потягне за собою їх безпритульність.
В свою чергу, позивачі не проживають у м. Красилові та забезпечені житлом в інших населених пунктах.
Їх доводи на спростування вказаного висновку суду та посилання на можливість припинення права ОСОБА_7 на частку у спільному майні суперечать обставинам справи і вимогам чинного законодавства.
Окрім того, на думку колегії суддів, не до кінця досліджена можливість виділу часток співвласників домоволодіння в натурі, оскільки, надавши висновок від 25 березня 2008 року № 4-159 про неможливість поділу цього домоволодіння, експерт не дослідив варіанти такого поділу з відхиленням від рівності часток або шляхом здійснення відповідних добудов.
Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається.
Керуючись ст.ст. 307, 308, 314, 315, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
ухвалила:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_5, ОСОБА_6 відхилити.
Рішення Красилівського районного суду Хмельницької області від 8 квітня 2010 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк
Головуючий у першій інстанції – Вознюк Р.В. Справа № 22ц – 2184
Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 5