Копія
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
_________________________________________________
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2 липня 2010 року м.Хмельницький
Колегія суддів судової палати у цивільних справах
апеляційного суду Хмельницької області
в складі: головуючого-судді Ярмолюка О.І.,
суддів Юзюка О.М., Власенка О.В.,
при секретарі Басюр А.М.,
з участю позивача ОСОБА_1,
представниці відповідача Сумневич Н.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Хмельницької області про визнання нечинною відмови в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, та спонукання до її призначення із апеляційними скаргами управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Хмельницької області на постанову Білогірського районного суду Хмельницької області від 22 березня 2010 року та додаткову постанову цього ж суду від 26 квітня 2010 року,
встановила:
В січні 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Хмельницькій області (далі – УПФ) про визнання нечинною відмови в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, та спонукання до її призначення на підставі ст. 55 Закону Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ (далі – Закон № 796-ХІІ).
Обґрунтовуючи свої вимоги, ОСОБА_1 зазначив, що є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2), оскільки з 7 до 21 квітня 1987 року, тобто 15 робочих днів, працював в зоні відчуження, і має право на пенсійне забезпечення із зменшенням пенсійного віку на 8 років. Однак, УПФ незаконно відмовило йому в призначенні пенсії посилаючись на архівну довідку, згідно якої він пропрацював на таких роботах лише 2 дні.
Постановою Білогірського районного суду Хмельницької області від 22 березня 2010 року позов задоволено. Цією постановою визнано неправомірною відмову УПФ у призначенні ОСОБА_1 пільгової пенсії як учаснику ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. Також зобов’язано УПФ призначити позивачу пенсію із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, як особі, яка працювала у 1987 році в зоні відчуження більш ніж 14 календарних днів.
Додатковою постановою цього ж суду від 26 квітня 2010 року зобов’язано УПФ призначити ОСОБА_1 пенсію з 1 листопада 2009 року.
Суд виходив з того, що у 1987 році позивач працював в зоні відчуження більш ніж 14 календарних днів і у зв’язку з цим достроково набув право на пенсію за віком, однак УПФ неправомірно відмовило у її призначенні.
В апеляційних скаргах УПФ просить скасувати вказані постанови і прийняти нову постанову про відмову в позові посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення судом норм матеріального права. При цьому УПФ зазначило, що згідно архівної довідки ОСОБА_1 працював в зоні відчуження лише 11 і 17 квітня 1987 року, а тому не має права на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону № 796-ХІІ.
Заперечуючи проти апеляційної скарги, позивач ОСОБА_1 вказав, що постанови суду є законними та обґрунтованими, а тому відсутні підстави для їх скасування.
Заслухавши учасників процесу та перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.
Відповідно до ст. 159 Кодексу адміністративного судочинства України, в порядку якого розглянуто справу, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Частиною 1 статті 309 ЦПК України визначено, що підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є: неповне з’ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.
Приймаючи постанову, суд першої інстанції не дав належної оцінки поданим доказам.
Окрім того, суд неправильно витлумачив підпункт «ґ» пункту 7 Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», затвердженого постановою правління Пенсійного фонду України від 25 листопада 2005 року № 22-1 (зареєстровано в Міністерстві юстиції України 27 грудня 2005 року за № 1566/11846) (далі – Порядок № 22-1), який підлягав застосуванню.
У зв’язку з недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими, та порушенням норм матеріального права оскаржувана постанова підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення.
Встановлено, що ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 року і має статус учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС (категорія 2).
В період з 8 до 21 квітня 1987 року він в складі військової частини № 55064 приймав участь у роботах з ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи.
11 грудня 2009 року ОСОБА_1 звернувся до УПФ із заявою про надання пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку на 8 років відповідно до ст. 55 Закону № 796-ХІІ, однак йому було відмовлено через непідтвердження періоду роботи у зоні відчуження протягом 14 календарних днів.
Ці обставини визнаються сторонами, а також підтверджуються: військовим квитком і посвідченнями учасника ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС на ім’я позивача; довідкою Білогірсько-Теофіпольського районного військового комісаріату від 5 березня 2007 року № 48; протоколами УПФ № 400 від 15 і 16 грудня 2009 року та повідомленням відповідача від 15 грудня 2009 року № 3220/04 про відмову у призначенні пенсії.
Відповідно до ст. 26 ч. 1 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення чоловіками 60 років, жінками – 55 років та наявності страхового стажу не менше 5 років.
В силу абзацу 3 частини 1 статті 55 Закону № 796-ХІІ учасникам ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, які працювали у 1987 році у зоні відчуження не менше 14 календарних днів, пенсії надаються із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, на 8 років.
Частиною 3 даної статті визначено, що призначення та виплата пенсій названій категорії осіб провадиться відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і цього Закону.
Згідно зі ст. 2 ч.ч. 1, 2 Закону України «Про правовий режим території, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи» залежно від ландшафтних та геохімічних особливостей ґрунтів, величини перевищення природного доаварійного рівня накопичення радіонуклідів у навколишньому середовищі, пов’язаних з ними ступенів можливого негативного впливу на здоров’я населення, вимог щодо здійснення радіаційного захисту населення та інших спеціальних заходів, з урахуванням загальних виробничих та соціально-побутових відносин територія, що зазнала радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи, поділяється на зони. Однією з таких зон є зона відчуження – територія, з якої проведено евакуацію населення в 1986 році.
Постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106 затверджено Перелік населених пунктів, віднесених до зон радіоактивного забруднення внаслідок Чорнобильської катастрофи. Згідно цього Переліку до зони відчуження віднесені ряд населених пунктів Чорнобильського району Київської області, у тому числі с. Буряківка, м. Прип’ять, м. Чорнобиль, ст. Янів.
У відповідності до підпункту «ґ» пункту 7 Порядку № 22-1 до заяви про призначення пенсії за віком із застосуванням положень статті 55 Закону Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» додаються посвідчення учасника ліквідації аварії на Чорнобильській АЕС та довідка про період (періоди) участі в ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС за формою, затвердженою постановою Державного Комітету СРСР по праці та соціальних питаннях від 09.03.88 № 122, або довідка військової частини, в складі якої особа брала участь у ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС, або довідка архівної установи, або інші первинні документи, в яких зазначено період роботи, населений пункт чи об’єкт, де особою проводились роботи по ліквідації наслідків на ЧАЕС.
Згідно архівної довідки Галузевого державного архіву Міністерства оборони України від 11 листопада 2009 року № 49246 ОСОБА_1 в складі військової частини № 55065, яка дислокувалась в с. Нова Радча, Народицького району, Житомирської області (зона гарантованого добровільного відселення), з 8 до 21 квітня приймав участь у ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС. При цьому він в’їжджав в зону відчуження (м. Прип’ять) 11 і 17 квітня 1987 року.
Дана довідка свідчить про те, що позивач не відпрацював передбаченої законом кількості днів у зоні відчуження, що дає право на призначення пенсії із зменшенням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону № 796-ХІІ. При цьому він не надав до заяви про призначення пенсії за віком належних документів, передбачених підпунктом «ґ» пункту 7 Порядку № 22-1.
Так, архівна довідка управління хімічних військ Прикарпатського військового округу від 16 квітня 1993 року № 24/14288 вказує лише, що ОСОБА_1 з 7 по 21 квітня 1987 року працював на території зони безумовного (обов’язкового) відселення, а не зони відчуження.
Довідка колективного сільськогосподарського підприємства – спілки селян «Рідна земля» від 8 липня 1995 року про те, що ОСОБА_1 з 7 до 21 квітня 1987 року приймав участь у роботах по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС в населених пунктах Чорнобиль, Прип’ять, Янів, Буряківка, Христівка і за цей період йому виплачена заробітна плата: у п’ятикратному розмірі за 9 днів – 315 крб., у трикратному розмірі за 6 днів – 126 крб., є сумнівною виходячи з наступного.
Відповідно до розпорядження Ради Міністрів СРСР від 17 травня 1986 року № 964-рс «Про виділення Міненерго СРСР додаткового фонду заробітної плати» з метою прискорення робіт по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській атомній електростанції: дозволено керівникам міністерств і відомств, які приймають участь в ліквідації аварії , за погодженням з головою урядової комісії проводити у виключних випадках оплату праці працівників, зайнятих на вказаних роботах в ІІІ зоні небезпеки, в п’ятикратному розмірі порівняно з встановленими діючим законодавством нормами, по ІІ зоні – в чотирикратному і в І зоні – в трикратному розмірі.
Перелік населених пунктів і виробничих об’єктів, де оплата праці здійснювалась відповідно із зонами небезпеки у підвищених розмірах, визначався рішеннями Урядової комісії в залежності від рівня радіації.
Згідно рішення Урядової комісії від 2 лютого 1987 року № 351 в період часу з 1 березня 1987 року до 1 березня 1988 року м. Прип’ять було віднесено до ІІІ зони небезпеки, а ст. Янів – до ІІ зони небезпеки. Місто Чорнобиль і села Буряківка, Христівка не відносились до зон небезпеки, а тому робота в цих населених пунктах не могла оплачуватись у кратному розмірі. До того ж, с. Христівка не входить до переліку населених пунктів зони відчуження, визначеного постановою Кабінету Міністрів України від 23 липня 1991 року № 106.
Таким чином, документи, які додані ОСОБА_1 до заяви про призначення пенсії, не підтверджують його право на пенсію за віком із зменшенням пенсійного віку на підставі ст. 55 Закону № 796-ХІІ. У зв’язку з цим УПФ правомірно відмовило йому в призначенні такої пенсії.
Висновок суду першої інстанції про достатність цих документів є помилковим.
В даному випадку УПФ діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Показання свідків ОСОБА_3, ОСОБА_4 і фотокартки, які вказують на перебування позивача у м. Прип’яті, об’єктивно не підтверджують факт роботи ОСОБА_1 у 1987 році в зоні відчуження протягом 14 календарних днів. Ці докази є неналежними і не можуть бути взяті до уваги.
Приймаючи постанови, суд не звернув уваги на недостатність доказів, які надані позивачем, внаслідок чого безпідставно прийшов до висновку про обґрунтованість його позовних вимог.
На думку колегії суддів, УПФ довело правомірність свого рішення про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком, а тому оскаржувані постанови підлягають скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в позові.
Керуючись ст.ст. 307, 309, 314, 316, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів
вирішила:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Хмельницької області задовольнити.
Постанову Білогірського районного суду Хмельницької області від 22 березня 2010 року та додаткову постанову цього ж суду від 26 квітня 2010 року скасувати і ухвалити нове рішення.
Відмовити в позові ОСОБА_1 до управління Пенсійного фонду України в Білогірському районі Хмельницької області про визнання нечинною відмови в призначенні пенсії за віком із зменшенням пенсійного віку, встановленого для одержання державних пенсій, та спонукання до її призначення на підставі ст. 55 Закону Української РСР «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» від 28 лютого 1991 року № 796-ХІІ.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, проте може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.
Головуючий: /підпис/ Судді: /підписи/
Згідно з оригіналом: суддя апеляційного суду О.І. Ярмолюк
Головуючий у першій інстанції – Герасимчук Н.П. Справа № 22ц – 1948
Доповідач – Ярмолюк О.І. Категорія 57