УКРАЇНА
АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-5070/10 Головуючий у 1-й інстанції – Залімська Н.В.
Категорія – 5 Доповідач – Демченко Е.Л.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
07 липня 2010 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого – судді Басуєвої Т.А.
суддів – Демченко Е.Л., Волошина М.П.
при секретарі – Качур Л.В.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ленінського районного суду м.Дніпропетровська від 24 березня 2010 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпропетровської міської ради, третя особа - гаражний кооператив „Южний” (далі – ГК „Южний”) про визнання права власності на гараж, -
в с т а н о в и л а :
В січні 2009 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до Дніпропетровської міської ради про визнання права власності на гараж, мотивуючи тим, що рішенням виконавчого комітету Ленінської міської ради від 22 березня 2002 року за №88/7 на його ім’я був переоформлений гараж НОМЕР_1 у ГК „Южний”, що розташований по вул. Колективній,42Ю в м. Дніпропетровську.
Посилаючись на те, що колективне підприємство „Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації” відмовило йому у оформленні свідоцтва про право власності на гараж та проведенні державної реєстрації права власності, просить визнати за ним право власності на гараж НОМЕР_1, розташований по вул. Колективній №42Ю в м. Дніпропетровську.
Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2010 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено у повному обсязі.
В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 ставить питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення, яким задовольнити його позовні вимоги, зазначаючи, що суд ухвалив незаконне рішення.
Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів не находить підстав для задоволення апеляційної скарги та скасуванню рішення суду.
З’ясувавши в достатньо повному об’ємі права та обов’язки сторін, обставини справи, перевіривши доводи та давши їм правову оцінку, суд постановив рішення, що відповідає вимогам закону. Висновки суду достатньо обґрунтовані і підтверджені наявними в матеріалах справи письмовими доказами, а приведені в апеляційній скарзі доводи зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх оцінці.
Відповідно до ст.375 ЦК України, власник земельної ділянки має право зводити на ній будівлі та споруди, створювати закриті водойми, здійснювати перебудову, а також дозволяти будівництво на своїй ділянці іншим особам.
Власник земельної ділянки набуває право власності на зведені ним будівлі, споруди та інше нерухоме майно.
Право власника на забудову здійснюється ним за умови додержання архітектурних, будівельних, санітарних, екологічних та інших норм і правил, а також за умови використання земельної ділянки зі її цільовим призначенням.
Право наслідки самочинної забудови, здійсненої власником на його земельній ділянці, встановлюється статтею 376 ЦК.
Встановлено судом і підтверджується матеріалами справи, що на підставі рішення виконавчого комітету Дніпропетровської міської ради народних депутатів від 14 травня 1986 року за №278 конструкторському бюро „Южное” була відведена земельна ділянка площею 2,1 га для проектування та будівництва кооперативних гаражів боксового типу. Рішенням виконавчого комітету Ленінської районної ради м.Дніпропетровська від 23 березня 2002 року за №88/7 переоформлено гараж в ГК „Южний” з ОСОБА_2 на ОСОБА_1
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано відмовив ОСОБА_1 в задоволенні його позовних вимог про визнання права власності на гараж, оскільки останній не довів, що він є власником земельної ділянки на якій розташований спірний гараж.
Доводи апеляційної скарги на те, що посилання суду на постанову Пленуму Верховного Суду України є вільною трактовою норм діючого законодавства та не має ніякого відношення до даного спору, є безпідставними. Пунктом 12 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про судове рішення у цивільній справі” від 18 грудня 2009 року №14 визначено, що у мотивувальній частині кожного рішення має бути наведено посилання на закон та інші нормативно-правові акти матеріального права (назва, стаття, її частина, абзац, пункт, підпункт закону), у відповідних випадках – на норми Конституції України, на підставі яких визначено права та обов’язки сторін у спірних правовідносинах, на статті 10,11,60,212 та 214 ЦПК (статті 224-226 ЦПК – при ухваленні заочного рішення) й інші норми процесуального права, керуючись якими суд установив обставини справи, права та обов’язки сторін. У разі необхідності мають бути посилання на Конвенцію та рішення Європейського суду з прав людини, які згідно із Законом України від 23 лютого 2006 року №3477-1У „Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини” є джерелом права та підлягають застосуванню в даній справі.
У необхідних випадках суд зазначає про урахування постанов Пленуму Верховного Суду України, прийнятих відповідно до статті 125 Конституції України і статті 55 Закону України від 7 лютого 2002 року №3018-111 „Про судоустрій України”, з питання застосування норм процесуального та матеріального права, які підлягають застосуванню в даній справі.
Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що рішення суду постановлено з додержанням норм матеріального й процесуального права і підстав для його скасування не вбачається.
Керуючись ст.ст.303,307,308,311,314,315,317 ЦПК України, колегія суддів, -
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
Рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 24 березня 2010 року залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.
Судді: