У К Р А Ї Н А

АПЕЛЯЦІЙНИЙ     СУД        ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ     ОБЛАСТІ

        Справа № 22ц-4639/10                                                                                       Головуючий 1 інстанції –  Якименко Л.Г.

        Категорія  57                                                                                Доповідач – Максюта Ж.І.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

     05 липня 2010  року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:

головуючого – Петренко І.О.

суддів – Максюти Ж.І., Романюк М.М.

при секретарі –  Білоус А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпропетровську

апеляційну скаргу  Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська

на постанову    Амур-Нижньодніпровського районного суду  міста Дніпропетровська

від   26 листопада  2009 року

по  справі  за позовом  ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська

про визнання дій неправомірними, зобов’язання вчинити певні дії, стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги,-

В С Т А Н О В И В:

13 липня 2010 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська (далі УПФУ) про стягнення недоотриманої щомісячної державної соціальної допомоги як дитині війни.

В обґрунтування позову посилався на те, що має статус дитини війни. В липні 2009 року із листа відповідача вона дізнався  про те, що йому не здійснювалась виплата належної надбавки до пенсії у розмірі 30% мінімальної пенсії, яка передбачена ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни". В зв'язку з цим позивач просить визнати зазначені дії відповідача незаконними, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок призначеної раніше йому пенсії за віком у відповідності зі ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період 2006 по 2008 рік, нарахувати та виплачувати йому щомісячно пенсію з урахуванням 30% соціальної надбавки від мінімальної пенсії за віком, згідно  вищезазначеного закону.

Постановою від 26 листопада  2009 року    Амур-Нижньодніпровського районний суд міста Дніпропетровська зобов'язав УПФ України в  Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська здійснити нарахування та виплату ОСОБА_1 недоотримані ним суми підвищення до пенсії відповідно до ст.6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 09 липня 2007 року по 31.12.2007 року та за період з 22.05.2008 по 31.12.2008 рок, в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком з урахуванням різниці, яка була виплачена у цей період. В задоволенні іншої частини позову відмовив.

В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування постанови та прийняття нової про відмову у задоволені позовних вимог, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права.

Розглянувши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог,  колегія суддів вважає необхідним апеляційну скаргу відхилити, а рішення суду залишити без змін, з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1. Відповідно до абз.1 ч.1 ст.1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" від 18.11.2004 року № 2195-1У позивач має  статус дитини війни, що підтверджується копією пенсійного посвідчення /а.с.8 /.

 Відповідачем була призначена та виплачувалася  пенсія позивачу у 2007-2008 роках  без підвищення її розміру на 30% мінімальної пенсії за віком, передбаченого відповідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Суд першої інстанції дійшов до правильного висновку про те, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню за наступних підстав.

Згідно ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни»– дітям війни пенсії підвищуються на 30% мінімальної пенсії за віком. Така редакція цієї стаття набула чинності з 01 січня 2006 року.

Відповідно до ч.1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року – мінімальний розмір пенсії за віком  встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Отже, відповідно до положень вище зазначених законів пенсія позивача за віком повинна виплачуватись із збільшенням її на 30% мінімальної пенсії за віком, як дитині війни.

Водночас, щодо такого права позивача на 2007 рік, то  п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік» від 19 грудня 2006 року, з метою приведення окремих норм законів у відповідність із цим законом, було зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст.111 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік».

Проте, рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року положення п.12 ст.71 Закону України «Про Державний бюджет на 2007 рік», з урахуванням ст.111 цього Закону, визнано таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).

Відповідно до ч.2 ст.152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що  визначені неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення  про їх неконституційність.

Отже, в період з 01 січня 2007 року по 09 липень 2007 року позивач  не мав права на отримання державної соціальної підтримки, оскільки норма, якою передбачено це право, була зупинена, тобто позивач не мав права на підвищення пенсії в розмірі 30% мінімальної пенсії за віком, а таке право виникло у нього лише з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року.

Відносно підвищення пенсії дітям війни у 2008 році, то  відповідно до п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» текст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» було викладено в такій редакції: «Дітям війни ( крім тих, на яких поширюється дія Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту») до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни. Ветеранам війни, які мають право на отримання підвищення до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, відповідно до цього Закону та Закону України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту»  дане підвищення проводиться за їх вибором згідно з одним із законів»

Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня .2008 року визнані такими, що не відповідають Конституції України, зокрема, положення п. 41 розділу 2 Закону України «Про Державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».

Зазначені рішення Конституційного Суду України є обов’язковими до виконання на території України, остаточними і не можуть бути оскарженими, крім того, вони мають преюдиціальне значення для судів загальної юрисдикції при розгляді ними позовів у зв’язку з правовідносинами, які виникли внаслідок дії положень статей зазначених законів, що визнані неконституційними.

Відповідно до ч.2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.

Таким чином, з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року і з 01 січня 2009 року по день ухвалення рішення по справі судом першої інстанції, - спірні правовідносини регулюються відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» в редакції Закону, яка діяла до 01 січня 2007 року, тобто відповідач зобов’язаний був нараховувати та виплачувати  державну соціальну підтримку у вигляді підвищення пенсії в розмірі 30% від мінімальної пенсії за віком, а розмір мінімальної пенсії за віком встановлюється, згідно ст.28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», в розмірі прожиткового мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.

Отже, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку, що за конституційними нормами та виходячи з пріоритетів законів над підзаконними актами, - відповідач повинен здійснювати нарахування та виплату підвищення пенсії дітям війни виходячи з розмірів встановлених Законом України «Про соціальний захист дітей війни» від 18 листопада 2004 року.

Постанова суду відповідає нормам матеріального, процесуального права, встановленим обставинам і матеріалам справи .

Судом першої інстанції правильно не були взяті до уваги доводи відповідача про неврегульованість механізму реалізації положень ст. 6 Закону України "про соціальний захист дітей війни.

На час виникнення спірних правовідносин розмір мінімальної пенсії за віком  визначався лише ст.28 ЗУ "про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" і згідно з цією нормою мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.  

Відповідно до ч.1 ст.2 ЗУ "про прожитковий мінімум" прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком.

Тому при визначені розміру підвищення відповідно до ст.6 Закону України "про соціальний захист дітей війни" застосовується розмір мінімальної пенсії за віком, визначений ст..28 Закону України "про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Що стосується відсутності бюджетного фінансування передбачених Законом України "Про соціальний захист дітей війни" доплат до пенсії не може бути причиною невиконання покладених на управління Пенсійного Фонду України зобов'язань, оскільки реалізація особою права, не пов'язане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Розглядаючи виниклий спір, суд першої інстанції в досить повному обсязі встановив права та обов'язки сторін, обставини справи, перевірив доводи і заперечення сторін, дав належну оцінку доказам в їх сукупності. Ухвалене судом рішення відповідає матеріалам справи та вимоги закону.

Інші доводи апеляційної скарги не мають правового значення для вирішення спору і не дають підстав до висновку про неправильність застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, а зводяться до незгоди з висновками суду по оцінці доказів.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 308 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

           Апеляційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в Амур-Нижньодніпровському районі м. Дніпропетровська – відхилити.

           Постанову  Амур-Нижньодніпровського районного суду  міста Дніпропетровська від   26 листопада  2009 року  - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з цього часу.

СУДДІ: