ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2010 року червня 11 дня Судова палата у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області, одноособово:

Головуючим –

у відсутність особи, яка подала скаргу та про час і місце судового розгляду належно повідомлена,

Румянцевим П. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.05.2010 у справі про адміністративне правопорушення, якою він, –

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який несе службу в міліції, мешкає на АДРЕСА_1, –

підданий адміністративному стягненню за ч. 1 ст. 130 КУпАП у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком в один рік, –

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 14.03.2010 приблизно о 21 год. 30 хв. на Нікопольському шосе у м. Кривому Розі, керуючи з явними ознаками стану алкогольного сп’яніння автомобілем «Фольксваген», д/н НОМЕР_1, під час проходження на вимогу працівника міліції медичного огляду ухилився від аналізів біологічного середовища свого організму, чим в порушення п. 2.5 Правил дорожнього руху відмовився від проходження такого огляду.

Апелюючи, ОСОБА_2 вказує на недоведеність факту наявності ознак стану сп’яніння, який суддя вважав доведеним, оскільки з мотивів уникнення фальсифікації результатів аналізів він самостійно пройшов медичний огляд, за висновками якого він тверезий.

Суд апеляційної інстанції, вивчивши матеріали справи та перевіривши законність і обґрунтованість постанови судді в межах апеляційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Суддею на засіданні, проведеному з суворим дотриманням ст.ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а обставини вчиненого під час розгляду справи з’ясовані на підставі зібраних вірогідних доказах в їх сукупності, що узгоджуються між собою і не мають протиріч.

Як вбачається з пояснень свідків ОСОБА_3 і ОСОБА_4 ( а.с. 1, 5-7 ) ОСОБА_2, який не заперечував факту вживання алкоголю, відмовився від проходження медичного огляду, а протокол огляду на стан сп’яніння № 1656 ( а.с. 9 ) складений 15.03.2010 щодо огляду ОСОБА_2, який прибув для його проведення самостійно о 00 год. 15 хв. чи більше двох годин поспіль з часу події проступку.

Фактичні дані мають бути добуті та закріплені з суворим дотриманням встановленої законом форми, оскільки лише за таких умов згідно з ст. 251 КУпАП допускається встановлення фактів засобами доказування. Згідно з ст. 266 КУпАП і постанови КМ України № 1103 від 17.12.2008 підтвердження стану тверезості за наслідками медичного огляду допускається висновком, складеним за наслідками огляду, проведеного протягом двох годин від часу події проступку лікарем, за формою, затвердженою спільним наказом МОЗ і МВС № 400/666 від 09.09.2009, чинного з 23.10.2009.

Відтак, вади форми протоколу № 1656 від 15.03.2010, складеного за формою облікової медичної документації № 129/о «Протокол медичного огляду для встановлення факту вживання психоактивних речовин та стану сп'яніння», яка скасована   наказом МОЗ України № 774 від 26.10.2009, виключають врахування фактичних даних, на які посилається апеллятор, через їх фальшивість внаслідок недопустимості засобу доказування, за допомогою яких вони добуті, а фактичними даними свідчень ОСОБА_3 і ОСОБА_4 повністю безспірно спростовуються заперечення ОСОБА_2 і доводи його апеляції, оскільки останній не був позбавлений права оскаржувати висновок лікаря у відповідності з п. 14 затвердженого постановою КМ України № 1103 від 17.12.2008 Порядку.

Наявність ознак сп’яніння є підставою для обов’язкового проведення медичного огляду в установленому порядку, відмова від якого способом ухилення від досліджень біологічного середовища за альтернативно визначеною диспозицією ч. 1 ст. 130 КУпАП самостійно утворює склад проступку. Відповідно, всі обставини вчиненого особою діяння суддя з наведенням відповідних мотивів встановив, згідно з істиною, правильно кваліфікувавши його проступком за ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Обираючи вид і міру стягнення, суддя врахував нехтування обов’язками водія, що свідчить про явно зневажливе ставлення порушника до них, характеризуючи проступок грубим порушенням правил користування спеціальним правом, що є підставою для призначення визначеного ст. 30 КУпАП виду стягнення, а також врахував суспільну небезпечність адміністративного проступку, необхідний виховний вплив з огляду на поведінку особи під час провадження у справі та асоціальні установки його особистості і всі інші зазначені ст. 33 КУпАП обставини, наклавши відповідно до ст.ст. 30, 130 КУпАП стягнення, яке відповідає вимогам ст. 23 КУпАП і є справедливим, будучи достатнім і необхідним для виховання особи, запобігання новим проступкам.

З урахуванням наведеного, встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що доводи апеляції свого підтвердження не знайшли, будучи повністю спростованими висновками, якими вмотивована постанова судді, що винесена законно і обґрунтовано, а тому перегляду (зміні чи скасуванню) не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, судова палата, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 05.05.2010 про накладення стягнення за ч. 1 ст. 130 КУпАП  – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і перегляду не підлягає.

Суддя апеляційного суду