ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

2010 року червня 11 дня Судова палата у кримінальних справах апеляційного суду Дніпропетровської області, одноособово:

Головуючим –

з участю                особи, яка подала скаргу,

Румянцевим П. О.,

ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпропетровськ апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04.01.2010 у справі про адміністративне правопорушення, якою він, –

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, який за трудовим наймом не працює, мешкає на АДРЕСА_1, –

підданий адміністративному стягненню за ст. 124 КУпАП у виді штрафу в сумі 340 гривень, –

ВСТАНОВИЛА:

ОСОБА_2 визнаний винним у тому, що 07.12.2009 о 07 год. 40 хв. на заокругленні автодороги сполученням Дніпропетровськ-Чумаки у сел. Ювілейне в умовах ожеледі дорожнього покриття, керуючи автомобілем «ВАЗ-2107», д/н НОМЕР_3, в установлених межах обрав швидкість руху, за якої не зміг його контролювати, чим порушив п. 12.1 Правил дорожнього руху, внаслідок чого не впорався з керуванням свого автомобіля, який виїхав на смугу зустрічного руху, де зіткнувся з автомобілем «Опель», д/н НОМЕР_2, що прямував у зустрічному напрямку, спричинивши  ушкодження автомобілів.

Апелюючи, ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновку судді про його вину з’ясованій за розгляду справи дорожній обстановці, в якій його автомобіль зупинився на смузі зустрічного руху, а в цей час водій автомобіля «Опель», який рухався назустріч, замість гальмування застосував маневр об’їзду перешкоди праворуч, але не впорався з керуванням.

У судовому засіданні, слідуючи mutatis mutandis роз’ясненням Пленуму Верховного Суду України у п. 5 постанови № 8 від 24.10.2003 «Про застосування законодавства, яке забезпечує право на захист у кримінальному судочинстві» відхилено клопотання про допуск в якості захисника фахівця в галузі права, який не має права займатися адвокатською діяльністю, з мотивів відсутності спеціального закону, який би регулював його діяльність щодо надання професійної правової допомоги, і ОСОБА_2 апеляційному суду пояснив, що після зупинки автомобіля і до зіткнення минуло не більше восьми секунд, ожеледь була такою, що важко було встояти на ногах.

Суд апеляційної інстанції, заслухавши доводи ОСОБА_2, вивчивши матеріали справи і перевіривши законність та обґрунтованість постанови судді в межах апеляційної скарги, дійшов висновку про відсутність підстав для її задоволення, виходячи з наступного.

Суддею на засіданні, проведеному з суворим дотриманням ст.ст. 279, 280 КУпАП, докази перевірені на їх допустимість, належність та достатність відповідно до ст. 252 КУпАП, а обставини вчиненого під час розгляду справи з’ясовані на підставі зібраних вірогідних доказах в їх сукупності, що узгоджуються між собою і не мають протиріч.

За розгляду цієї справи суддя з наведенням відповідних мотивів встановив, згідно з істиною, всі обставини вчиненого особою, що мають значення для вирішення справи, правильно кваліфікувавши діяння проступком за ст. 124 КУпАП, а ОСОБА_2 не може уникнути заборони заперечувати проти належного факту усвідомлення ним небезпечного стану дорожнього покриття, в умовах якого з метою забезпечення безпеки руху прийнятним є зменшення швидкості за допомогою мотору із застосування пригальмовування, що з огляду на час від зупинки до зіткнення визначає створення ним перешкоди на шляху іншого учасника руху, що закономірно з необхідністю безпосередньо призвело до зіткнення.    

Доводи апеляції щодо дій іншого водія відносяться до супутніх умов, які сприяли збільшенню шкоди, і на кваліфікацію дій апеллятора у цій справі про адміністративне правопорушення жодним чином не впливають, маючи значення у справі цивільної юрисдикції для з’ясування прямого причинного зв’язку у складі генерального делікту і змішаної вини кредитора і боржника.

Призначаючи стягнення, суддя врахував ступінь вини правопорушника, рівень правосвідомості особи, характер вчиненого та всі інші визначені ст. 33 КУпАП обставини і відповідно до ст.ст. 27, 124 КУпАП наклав стягнення, яке відповідає вимогам ст. 23 КУпАП і є справедливим, будучи достатнім і необхідним для виховання особи, запобігання новим проступкам, а так само співмірною карою за вчинене.

З урахуванням наведеного, встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що доводи апеляції свого підтвердження не знайшли, будучи повністю спростованими висновками, якими вмотивована постанова судді, що винесена законно і обґрунтовано, а тому перегляду (зміні чи скасуванню) не підлягає.

Керуючись ст. 294 КУпАП, судова палата, –

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення, а постанову судді Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 04.01.2010 про накладення адміністративного стягнення за ст. 124 КУпАП  – без змін.

Постанова набирає законної сили негайно, остаточна і перегляду не підлягає.

Суддя апеляційного суду