ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46
Р І Ш Е Н Н Я
іменем України
07.08.06 р. Справа № 43/394
За позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дабл ю Джей Донбас” м. Волноваха
До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „Данко” м. Волноваха
про визнання недійсним договір оренди від 01.01.04р. та стягнення 27783,36 грн.
суддя Мальцев М.Ю.
Представники:
від позивача: Ніколаєв Л.І.
від відповідача: Гартенко І.Г. за довіреністю
В судовому засіданні 14.06.2006р. була оголошена перерва до 05.07.2006р., 05.07.06р. до 25.07.06р., 25.07.06р. до 02.08.06р., 02.08.06р. до 07.08.06р. для надання сторонами додаткових документів
СУТЬ СПОРУ:
До господарського суду Донецької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дабл ю Джей Донбас” м. Волноваха з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дабл ю Джей Донбас” м. Волноваха про стягнення 34120,00 грн. суми основного боргу та 925,00 грн. штрафу.
Згідно із ст. 22 Господарського процесуального кодексу України позивач заявою від 06.12.2005р. № 277 надав доповнення та уточнення позовних вимог, намагаючись визнати договір оренди від 01.01.2004р. недійсним на підставі зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, а також стягнути 26280,00 грн. суми збитків та 1503,36 грн. – 3% річних від несплаченої суми.
В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на те, що на час укладання спірної угоди колишній генеральний директор підприємства позивача Любій В.І. та Лінська Т.Б., яка працювала у позивача фінансовим директором, скористалися своїм службовим становищем у корисливих цілях. В результаті противоправних дій ці особи з жовтня 2003р. по червень 2004р. провели велику кількість протиправних угод, які завдали значної шкоди позивачу.
Посилаючись на те, що Любій В.І., працюючи генеральним директором, не мав право укладати ніяких угод від імені фірми на свою користь, позивач вважає, що договір оренди від 01.01.04р. укладений на вкрай невигідних умовах для нього, а тому просить визнати його недійсним як такий, що суперечить засадам судочинства.
Крім того, позивач вважає, що ціна договору щодо орендної плати за користування авто технікою за рік значно занижена, тому надав довідку Донецького обласного виробничого автотранспортного об’єднання, згідно з якою щомісячна орендна плата складає:
ГАЗ-3110 „Волга” – 500 грн.,
ГАЗ-33023 „Газель” – 440 грн.
Тому позивач просить стягнути з відповідача збитки у вигляді „справжньої” вартості оренди техніки у розмірі 26280,00 грн., а також 3% річних від цієї суми у розмірі 1503,36 грн.
Відповідач проти позовних вимог заперечує, посилаючись на відсутність підстав для задоволення судом позовних вимог про визнання договору недійсним, а також на безпідставність нарахування збитків. Тому просить суд відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
06.07.06р. позивач надав уточнення позовних вимог, якими просить суд визнати недійсним договір оренди від 01.01.04р. та стягнути з відповідача борг у сумі 28220,00 грн.
Ухвалою господарського суду Донецької області від 05.07.2005 р. продовжений строк розгляду справи на 1 місяць
Розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив:
01.01.2004 року між позивачем в особі генерального директора Любія Валерія Ігоревича, що діє на підставі статуту, та відповідачем в особі заступника директора Лінської Тетяни Борисівни, що діє на підставі довіреності та статуту, був укладений договір оренди (надалі Договір), предметом якого є передача позивачем як орендодавцем у строкове платне володіння та користування відповідача автотехніку у кількості 5 одиниць.
Згідно з п. 3 договору орендна плата за весь період оренди встановлюється у розмірі – 5905,00 грн. єдиним платежем у строк до 31.12.2004р.
Актом приймання-передачі від 01.01.04р. обумовлена договором техніка передана у користування відповідачу.
30.06.04р. між сторонами підписано додаткову угоду до договору оренди, яким виключено зі складу орендованої техніки 1 одиницю (повернута на підставі акту приймання-передачі від 30.06.04р.), орендна плата визначена у розмірі 5305,00 грн.
За актом приймання-передачі від 28.01.2005р. чотири одиниці техніки у справному стані повернуті власникові – позивачу по справі.
В наслідок несвоєчасного внесення орендної плати з боку відповідача виник борг у сумі 5305,00 грн.
Згідно вимог ст. ст. 525, 526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, одностороння відмова від зобов’язання не допускається.
Відповідач не представив суду доказів перерахування боргу у сумі 5305,00 грн., в зв’язку з чим господарський суд робить висновок, що борг не погашений до теперішнього часу.
Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення боргу у 28220,00 грн. підлягає задоволенню частково у сумі 5305,00 грн.
Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Позивач вимагає стягнення з відповідача трьох відсотків річних у сумі 1503,36 грн. за період з 01.01.04р. по 30.11.05р. Однак позовні вимоги щодо стягнення 3% річних підлягають задоволенню частково у сумі 145,63 за період з 01.01.05р. по 30.11.05р., оскільки відповідно до додаткової угоди від 30.06.04р. до договору оренди від 01.01.04р. орендна плата за весь період оренди вноситься у строк до 31.12.2004р. та її розмір складає 5305,00 грн.
Згідно до ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, до яких на вимогу однієї зі сторін повинна бути досягнута згода. За приписами ч. 3 ст. 180 ГК України при укладенні господарського договору сторони зобов’язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.
Сторони по договору оренди від 01.01.04р. дійшли згоди щодо усіх істотних його умов, тому він вважається укладеним та таким, що припинив свою дію 28.01.2005р. – від дня повернення техніки, що орендувалась.
За приписом ст. 232 Цивільного кодексу правочин, який вчинено внаслідок зловмисної домовленості представника однієї сторони з другою стороною, визнається судом недійсним.
За цією статтею ознакою недійсності договору виступає саме факт зловмисної домовленості, тобто злочин, що може бути підтверджено вироком суду тощо, чого по даній справі не надано.
При цьому зловмисна згода – це умисна змова представника однієї сторони з другою стороною, внаслідок чого настають несприятливі наслідки для особи, від імені якої укладено угоду.
Оскільки позивачем оспорюється право Любія В.І. на укладання угод, судом досліджено, що протоколом № 1 установчих зборів учасників ТОВ „Агрофірма „Дабл ю Джей Донбас” від 27.12.1999р. на посаду генерального директора обрано пана Любія Валерія Ігоревича. П. 14.8.1 статуту генеральний директор має право укладати від імені товариства контракти, угоди та інші правочини. Тобто ця особа як генеральний директор мав повноваження на підписання спірної угоди.
Крім того, пан Любій на момент укладення спірного договору був засновником товариства позивача, а тому був зацікавлений саме у максимальній прибутковості господарської діяльності цього товариства, а отже у додержанні майнових інтересів позивача, у зв’язку з чим не вбачається навіть мотивів для наявності зловмисної домовленості цієї особи проти товариства, учасником якого він є.
Сторонами у спірному договорі оренди були юридичні особи, які в даному спорі виступають позивачем та відповідачем. З огляду на це, позивачем помилково ототожнюється фізична особа (Любій В.І.) із стороною у спірному договорі. Тому твердження позивача про наявність у спорі ознак частини 3 статті 238 ЦК України щодо неможливості представникові вчиняти правочин від імені особи, яку він представляє, у своїх інтересах або в інтересах іншої особи, представником якої він одночасно є, за винятком комерційного представництва, а також щодо інших осіб, встановлених законом, безпідставні, оскільки спірний договір укладався між двома юридичними особами, представниками яких на момент укладення цього договору виступали різні особи, про що зазначено у вказаному договорі.
Підтвердження наявності зловмисної домовленості сторін через сімейний стан керівників сторін у спірному договорі також спростовуються наданими відповідачем доказами: паспортами цих осіб. Так, всупереч твердженням позивача, громадяни Любій В.І. та Лінська Т.Б. не знаходяться та не знаходилися у шлюбних відносинах між собою, що підтверджено витягами з паспортів зазначених осіб.
За приписами ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво — це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб’єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємці мають право без обмежень самостійно здійснювати будь-яку підприємницьку діяльність, яку не заборонено законом. (ст. 43 ГК України).
Підприємництво здійснюється на основі:
вільного вибору підприємцем видів підприємницької діяльності;
самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону;
вільного найму підприємцем працівників;
комерційного розрахунку та власного комерційного ризику;
вільного розпорядження прибутком, що залишається у підприємця після сплати податків, зборів та інших платежів, передбачених законом;
самостійного здійснення підприємцем зовнішньоекономічної діяльності, використання підприємцем належної йому частки валютної виручки на свій розсуд (ст. 44 ГК України).
Статтею 627 Цивільного кодексу визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов’язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Сторони самостійно визначили орендну плату за користування технікою, тому неможливо й ставити під сумнів вигідність умов для будь-якої зі сторін.
Позивачем не доведено суду наявності зловмисної домовленості сторін по договору, встановлення орендної плати у визначеному договором розмірі є вільним волевиявленням сторін, тому договір оренди від 01.01.2004р. не може бути визнаний судом недійсним. Інших підстав для визнання угоди недійсною позивач не зазначив.
Судові витрати стягнути згідно з приписами ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, оскільки у задоволенні позову відмовлено.
У задоволенні клопотання відповідача № 1047 від 26.12.2005р. щодо винесення судом окремої ухвали відносно позивача слід відмовити, посилаючись на недоцільність цього. Також слід зазначити, що питання щодо порушень законності, законних прав на недоторканість ділової репутації, прав керівництва, представника підприємства на недоторканість честі, гідності, ділової репутації має вирішуватися в окремому позовному провадженні.
Керуючись ст.ст. 6, 22, 625, 627, 628 Цивільного кодексу України, ст.ст. 42, 43, 44, 180, 224, 225 Господарського кодексу України, ст.ст. 4-3, 22, 33, 34, 44, ч. 5 ст. 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України,, господарський суд, -
В И Р І Ш И В:
У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дабл ю Джей Донбас” м. Волноваха до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „Данко” м. Волноваха про визнання недійсним договір оренди від 01.01.04р. відмовити.
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дабл ю Джей Донбас” м. Волноваха до Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „Данко” м. Волноваха про та стягнення 29723,36 грн. задовольнити частково у сумі 5450,63 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю „Аграрне підприємство „Данко” м. Волноваха на користь Товариства з обмеженою відповідальністю „Агрофірма „Дабл ю Джей Донбас” м. Волноваха: 5305,00 грн.- основного боргу; 145,63 грн.- 3% річних, 54,51 грн. - витрати по сплаті державного мита; 18,35 грн. - витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
Видати наказ.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення десятиденного строку з дня його прийняття (підписання).
Текст рішення оголошено в судовому засіданні 07.08.06 р.
Суддя Мальцев М.Ю