Справа № 22ц- 1268\2007р. Головуючий у першій інстанції:
Категорія цивільна Харечко Л.К.
Доповідач: Зінченко С.П.
УХВАЛА
Іменем України
10 серпня 2007 року місто Чернігів
Апеляційний суд Чернігівської області у складі:
головуючого судді - Литвиненко І.В.
суддів - Зінченко С.П.,Редька А.Г.
при секретарі - Рябчук С.В.
з участю: позивача ОСОБА_1
представника відповідача Колесник В.П.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Деснянського районного суду м. Чернігова від 18 червня 2007 року по справі цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю виробнично - торгове підприємство „Гранат" про звільнення з роботи, видачу трудової книжки, стягнення заборгованості по заробітній платі виплату компенсації за невикористану відпустку та відшкодування моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
В березні 2007 року позивачка звернувся до суду з зазначеним позовом,, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідачем порушуються її трудові права, зокрема, відповідач відмовляється звільнити ОСОБА_1 з роботи, видати трудову книжку, провести розрахунок при звільненні. Позивачка зазначала, що з квітня 2004 року вона працювала у відповідача на посаді бармена. В січні, лютому 2007 року вона подавала заяви про звільнення з роботи, але відповідач відмовився задовольнити дані заяви. Посилаючись на зазначене просила позовні вимоги задовольнити та стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 500 грн.
Рішенням Деснянського районного суду м. Чернігова від 11.06. 2007 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено повністю.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги, так як суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, а саме: залишив поза увагою факт подання нею 16. 01.2007 року заяви про звільнення за власним бажанням та 13.02.2007 року повторної заяви про видачу трудової книжки та проведення з нею розрахунку. На думку апелянта, відповідач повинен був її
звільнити, незважаючи на те, що після закінчення двох тижнів після письмового попередження, а саме після 30.01.2007 року, позивачка за проханням відповідача, продовжувала працювати з 05.02. по 08.02. 2007 року.
Відмовляючи в позові суд виходив, з того, що позивачка не довела в суді факту порушення відповідачем трудових прав щодо її звільнення. Суд першої інстанції вважав, оскільки по закінченні двох тижнів після письмового попередження відповідача, працівник продовжував працювати, відповідач не мав права звільнити її відповідно до раніше поданої заяви.
Проте з таким висновком суду погодитися не можна.
Згідно зі ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним та обгру нтованним.
Відповідно до ст. 38 КЗпП України працівник має право розірвати трудовий договір, укладений на невизначений строк, попередивши про це власника або уповноважений ним орган письмово за два тижні.
Як вбачається з матеріалів справи, 16.01.2007 року позивачка письмово попередила відповідача про розірвання трудового договору. На письмовій заяві резолюція керівника ТОВ ВТП Молибога І.Г.,"звільнити по закінченню двох тижнів з 30.01.2007 року".\ а.с.21 \. В порушення вимог ст.47 КЗпП України, відповідач, в день звільнення, тобто 30.01.2007 року, працівнику належну оформлену трудову книжку не видав та не провів з ним розрахунок у строки, передбаченні ст.116 КЗпП України. 13.02.2007 року \ а.с. 2 \ позивачка повторно звертається до відповідача про видачу трудової книжки та проведення з нею розрахунку. Твердження відповідача, що вихід на роботу позивачки з 05.02 по 08.02.2007 року свідчив про те, що остання мала намір продовжувати працювати у відповідача, спростовується заявою позивачки від 13.02.2007 року, з змісту якої вбачається, що остання підтверджує своє прохання про звільнення. За таких обставин позовні вимоги підлягають задоволенню.
Згідно ч.4 ст.235 КЗпП України у разі-затримки видачі трудової книжки з вини власника, або уповноваженого ним органу працівникові виплачується середній заробіток за час вимушеного прогулу.
З матеріалів справи вбачається, що 30.01.2007 року в день звільнення позивачу не видали трудову книжку, що перешкоджало працевлаштуванню позивача, а тому тягне обов'язок відповідача виплатити позивачу середню заробітну плату за весь час вимушеного прогулу, спричиненого затримкою видачі трудової книжки. Відповідно до довідки \ а.с. 15 \ середньомісячний заробіток позивача складає 400 грн., тоді за час вимушеного прогулу за період з 01.02.2007 року по 10.08.2007 року підлягає стягненню на користь позивачки 2590 грн.
Вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди відповідно до ст..237-1 КЗпП України, апеляційний суд приходить до висновку, що порушення законних прав позивачки призвели до моральних страждань, втрати нею можливості з лютого 2007 року працевлаштуватися, втрати нормальних життєвих зв'язків, це вимагало від неї додаткових зусиль для організації свого життя та з врахуванням, глибини фізичних та душевних страждань вважає можливим стягнути з відповідача у відшкодування моральної шкоди 500 грн.
Враховуючи наведене апеляційний суд відповідно до ч.1 п.2 ст.307 ЦПК України, вважає на необхідне, скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення по суті позовних вимог, яким позовні вимоги задовольнити.
Керуючись ст.ст. 303, 304, ч.1 п. 2 ст.307, п.п.3,4 ст.309, 314, 316, 317, 319 ЦПК України, ст.38, 47,116, 235,
237-1 КЗпП Україми-
ВИРІШИВ:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити.
Рішення Деснянського районного суду М.Чернігова від 18.06.2007 року скасувати .
Товариству з обмеженою відповідальністю виробнично - торгове підприємство „Гранат" звільнити ОСОБА_1 за власним бажанням за ст..З8 КЗОТ України з 30.01.2007 року.
Товариству з обмеженою відповідальністю виробнично - торгове підприємство „Гранат" видати ОСОБА_1 належно оформлену трудову книжку і провести з нею всі розрахунки .
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробнично - торгове підприємство „Гранат" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період з 01.02.2007 року по 10.08.2007 року в розмірі 2590 грн.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробнично - торгове підприємство „Гранат" на користь ОСОБА_1 500 грн. завданої їй моральної шкоди.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю виробнично - торгове підприємство „Гранат" на користь держави судовий збір в розмірі 51 грн. та 30 грн. за інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи.
Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання законної сили.