РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7  серпня  2007  року колегія  суддів судової палати  у  цивільних  справах

апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого - судді                          Малахової Н.М.

суддів:                                                Жизневської А.В.

Матюшенка І.В. при секретарі

судового засідання                         Кульчицькій І.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Житомирі апеляційні скарги позивача - ОСОБА_1 представника відповідача - ОСОБА_2 на рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 26 березня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про відшкодування матеріальної шкоди,

встановила:

У процесі розгляду кримінальної справи по обвинуваченню ОСОБА_3. за ч. 1 ст.215 КК України ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом про відшкодування матеріальної шкоди, посилаючись на те, що внаслідок ДТП з вини ОСОБА_3 було пошкоджено належний йому на праві власності автомобіль „Мазда".

Вказаний позов в послідуючому вирішувався у порядку цивільного судочинства, справа розглядалася неодноразово.

У процесі розгляду справи позивач доповнив свої позовні вимоги просив стягнути на його користь 8 596 грн.42 коп. матеріальної шкоди згідно висновку експерта від 22 липня 2000 року, застосувати індекси інфляції з квітня 2002 року по лютий 2007 року і стягнути на його користь загальну суму 14515 грн.

Останнім рішенням Брусилівського районного суду від 26 березня 2007 року позов задоволено частково. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1. 6824 грн. 92 коп. на відшкодування матеріальної шкоди з врахуванням індексу інфляції з квітня 2002 року по березень 2007 року, 300 грн. судових витрат за проведену експертизу. В іншій частині позову відмовлено за безпідставністю. Стягнуто з ОСОБА_3. на користь держави судовий збір 68 грн. 24 коп.

У апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення та направити справу на новий розгляд, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що

вирішуючи питання про розмір заподіяної шкоди, суд повинен був взяти до уваги висновок експерта від 11 січня 2000 року. При цьому суд повинен був врахувати, що позивач не надав документів на купівлю деталей, оплату ремонту автомобіля. Вказує, що суд безпідставно застосував ст.214 ЦК України до спірних правовідносин.

У апеляційній скарзі ОСОБА_3 просить скасувати вказане рішення та ухвалити нове, яким стягнути на його користь матеріальну шкоду та судові витрати. Зазначає, що суд повинен був відшкодувати йому реальну вартість пошкодженого майна на час розгляду справи і застосувати індекси інфляції.

Апеляційні скарги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Судом встановлено, що 29 квітня 1998 рок з вини ОСОБА_3 сталася ДТП внаслідок якої було заподіяно легкі тілесні ушкодження позивачу та пошкоджено належний йому автомобіль „Мазда". Постановою Радомишльського районного суду від 18 серпня 2006 року, зміненою ухвалою апеляційного суду Житомирської області від 24 жовтня 2006 року кримінальна справа по обвинуваченню ОСОБА_3 за ч.1ст.215 КК України закрита у зв'язку з декриміналізацією діяння.

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що шкода завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки повинна бути відшкодована винною особою. Проте, помилково послався на норми діючого ЦК України.

Крім того, стягуючи відшкодування заподіяну шкоду на користь позивача, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку, що розмір заподіяної шкоди повинен визначатися станом на 9 серпня 1998 року, коли позивач відремонтував та продав свій автомобіль.

Згідно роз'яснень п.9 постанови Пленуму Верховного Суду України „Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди,, коли відшкодування шкоди в натурі неможливе, потерпілому відшкодовуються в повному обсязі збитки відповідно до реальної вартості на час розгляду справи втраченого майна, робіт, які необхідно провести, щоб виправити пошкоджену річ, усунути інші негативні наслідки неправомірних дій заподіювача шкоди.

Згідно висновку повторної автотехнічної експертизи № 1-388 від 22 липня 2000 року розмір матеріальної шкоди, заподіяної позивачу на момент проведення експертизи складає 8596 грн.42 коп.

Колегія суддів вважає, що розмір заподіяної шкоди слід визначати на підставі висновків саме цієї експертизи, оскільки на час ухвалення рішення суду інші експертизи не проводилися, вказана експертиза відповіла на всі питання поставлені судом, була призначена у зв'язку з недостатньою обґрунтованістю висновків попередньої експертизи.

Суд першої інстанції не повинен був керуватися положеннями ст.214 ЦК України (1963 p.), оскільки вони не можуть бути застосовані до спірних правовідносин.

Тому  рішення  суду  в  частині  відшкодування  матеріальної  шкоди підлягає скасуванню з ухваленням в цій частині нового рішення.

Питання щодо понесених судових витрат вирішено судом у відповідності до вимог с. ст. 79, 89 ЦГЖ України.

В іншій частині рішення скасуванню не підлягає

Керуючись ст.440 ЦК України ( в редакції 1963 р.), ст. ст. 303, 304, 307, 309,313, 314, 316 ЦПК України колегія суддів -

вирішила:

Апеляційні скарги ОСОБА_1 та представника ОСОБА_3 - ОСОБА_2 задовольнити частково.

Рішення Брусилівського районного суду Житомирської області від 26 березня 2007 року в частині задоволення позову щодо відшкодування матеріальної шкоди та стягнення судового збору в доход держави скасувати, ухваливши в цій частині нове. Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 8596 грн.42 коп. на відшкодування матеріальної шкоди та 86 грн. судового збору в доход держави.

Урешті рішення залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення і з цього часу може бути оскаржене в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.