Справа № 22 -ц-1306/2007р.                                     Головуючий у 1 інст. - Карпенко Г.М.

Доповідач - Бойко О.В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ

20 серпня 2007 року апеляційний суд Чернігівської області у складі:

Головуючого - судді Бойко О.В. Суддів - Горобець Т.В., Шевченка В.М.

При секретарі - Пільгуй Н.В.

З участю позивачки ОСОБА_1, її представника ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Чернігові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 червня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про поділ майна, зустрічним позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ майна, -

встановив:

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить частково скасувати рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 червня 2007 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити її позовні вимоги в повному обсязі.

Рішенням Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 червня 2007 року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя задоволено частково. Визнано за ОСОБА_1 право власності на /4 частку житлового будинку з надвірними будівлями по АДРЕСА_1. В іншій частині позову відмовлено. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 30 грн. в повернення витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи і в дохід держави 51 грн. судового збору.

З даним рішенням суду не погодилась ОСОБА_1, оскаржила його в частині відмови в задоволенні її позовних вимог.

Апелянт зазначає, що при ухваленні рішення суду в частині відмови в задоволенні частини її позовних вимог судом зроблені висновки, які не відповідають обставинам справи, зокрема висновок суду про те, що автомобіль марки ЗИЛ-ММ3555 та автомобіль марки КАВЗ-685 продані ще в період зареєстрованого шлюбу не відповідає дійсності, оскільки згідно довідки Козелецького МРЕВ ВДАІ Чернігівської області станом на 06.06.2003 року, тобто на момент розірвання шлюбу вказані транспортні засоби були зареєстровані за ОСОБА_3, тому підлягали розподілу, як спільне майно подружжя. Автомобіль МАЗ хоча і не зареєстрований за відповідачем, але відповідно до розписки про отримання ОСОБА_4 коштів, був куплений сторонами під час шлюбу. Договір оренди автомобіля не може братись до уваги, оскільки не відповідає вимогам ст. 799 ЦК України, бо не є нотаріально посвідчений. Також, апелянт зазначає, що суд не стягнув на користь позивачки витрати за надання правової допомоги ОСОБА_5 та витрат за проведення експертизи.

Вислухавши доповідь судді, пояснення учасників судового розгляду, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

По справі встановлено, що у червні 2006 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 про розподіл майна подружжя, придбаного нею разом з відповідачем за період перебування в зареєстрованому шлюбі з серпня 1989 р. по червень 2003 p., а саме: житлового будинку з надвірними будівлями в м.Остер по вул.Шевченка №9, зареєстрованого на відповідача, автомобіля ЗИЛ ММЗ номерний знак НОМЕР_1 1994 р. випуску, оціненого нею в 10000 грн., автобуса КАВЗ-685 державний номер НОМЕР_2 1981 p. випуску, оціненого нею в 12000 грн., автомобіля МАЗ-500А, 1971 р. випуску, оцінений у 18500 грн. Просила виділити їй житловий будинок, а відповідачу - вищевказані транспортні засоби.

ОСОБА_3 звернувся до суду з зустрічним позовом про поділ спільного майна подружжя, зазначаючи, що під час перебування в зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1, крім майна вказаного в первісному позові, ними було придбано 2 корови, оцінені ним в 10000 грн., виростили однорічну телицю, оцінену ним в 4000 грн. придбали двохкамерний холодильник, оцінений ним в 1000 грн., пральну машину "Рига-8", вартістю 100 грн., двох дверну шафу , вартістю 400 грн., виростили 20 курей на суму 300 грн., крім того на час розлучення у ОСОБА_1 знаходилися його особисті речі: двигун "Вітерець-8" від човна "Романтика", придбаний до шлюбу, вартістю 1000 грн., дюралевий човен "Южанка", який належав його батьку і наданий у тимчасове користування, вартістю 1000 грн.. Тому він просив визнати за ним право власності на ½  частину майна придбаного в шлюбі та зобов"язати позивачку-відповідачку повернути двигун і дюралевий човен.

Суд 1 інстанції прийшов до висновку, що підлягає розподілу тільки житловий будинок і визнав за ОСОБА_1 право власності на ½  частину

житлового будинку. Що стосується розподілу транспортних засобів, то суд прийшов до висновку, що оскільки автомобіль ЗІЛ та автобус на час розірвання шлюбу були продані, то дане майно розподілу не підлягає. А що стосується автомобіля МАЗ, то суду не надані докази стосовно того, що він є власністю подружжя.

В задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 було відмовлено в зв"язку з пропуском строку звернення до суду за захистом свого права.

Оцінивши всі докази, які надані сторонами, суд 1 інстанції прийшов до правильного висновку щодо відсутності підстав для поділу транспортних засобів, оскільки автомобіль ЗІЛ та автобус були фактично продані ще під час перебування сторін у шлюбі, про що не заперечувала сама позивачка у судовому засіданні (протокол судового засідання а.с. 156-158), та це підтверджується довідкою Козелецького МРЕВ (а.с.37), відповідно до якої автобус 06.04.2005 року знятий з обліку у зв"язку з вибраковкою за дорученням на ім"я ОСОБА_6, видане 20.07.2002 року. А автомобіль МАЗ був зареєстрований за громадянином ОСОБА_4, потім за СФГ „Мрія" і певний час орендувався відповідачем (а.с.5, 34,35). Договір оренди ніким не оспорювався.

Доводи апеляційної скарги стосовно необхідності стягнення з відповідача витрат за надання правової допомоги та за проведення експертизи, не можуть бути взяті судом до уваги, оскільки ОСОБА_5 по справі була представником позивачки, до участі в справі як особа, яка надає правову допомогу у відповідності до ст. 56 ЦПК України судом не допускалась, а тому відсутні підстави для стягнення витрат за надання правової допомоги у відповідності до ст. 84 ЦПК України. Витрати позивачки за проведення експертизи нічим у суді не підтверджені, письмові докази позивачкою з даного приводу не подавались.

Апеляційна скарга не містить жодних передбачених законом підстав для скасування рішення суду, яке є законним і обґрунтованим та відповідає матеріалам справи. Доводи апеляційної скарги не спростовують правильності висновків суду.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 315, 317, 319, 324 ЦПК України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - відхилити, а рішення Козелецького районного суду Чернігівської області від 20 червня 2007 року залишити без зміни.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, але може бути оскаржена до Верховного Суду України в касаційному порядку протягом двох місяців.