Справа № 22ц-1434-2007р.                                                   Головуючий по 1 інстанції

Категорія статзвіт                                                                    Савенко В.Г.

рядок 27                                                                                   Доповідач в апеляційній інстанції

Демченко В.А.

РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" серпня 2007 р. Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Черкаської області в складі:

головуючого                Трюхана Г.М.

суддів                            Василенко Л.І., Демченка В.А.

при секретарі               Авласовій М.Л.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Черкаси апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3 на рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25 червня 2003р. по справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди,-

встановила:

ОСОБА_4 звернулась до суду з позовом до ОСОБА_1, ОСОБА_2., ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди.

У позовній заяві ОСОБА_4 посилалась на те, що 27 березня 2003 року відбувалось

засідання комісії з питань знищення майна пайового фонду, де вона як ч.1ен комісії

приймала участь. Під час засідання комісії до приміщення без дозволу допитали ОСОБА_2.,                       ОСОБА_1. та ОСОБА_3, які з невідомих причин стали ображати її

нецензурною лайкою, називали її образливими словами і кричали, що вона продалась та переспала з усим районом. Вказані відомості не відповідають дійсності і порочать її честь, гідність і ділову репутацію.

Вказані обставини негативно позначились на її взаєминах з людьми та стані здоров'я, а тому даними діями їй спричинено і моральну шкоду, яку позивач просила стягнути з відповідачів на її користь,- з ОСОБА_1 - 3000 гривень, з ОСОБА_2. - 4000 гривень, з ОСОБА_3 - 4000 гривень.

Рішенням Золотоніського міськрайонного суду від 25 червня 2003 року позовні вимоги ОСОБА_4 задоволено та зобов'язано до стягнення з відповідачів 3500 гривень моральної шкоди солідарно та судові витрати в сумі 17 гривень.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1., ОСОБА_2. та ОСОБА_3 просили рішення суду першої інстанції скасувати та постановити нове рішення, яким позивачеві відмовити в позові, оскільки позивачем не було надано доказів в підтвердження їх вини, не

доведено розмір моральної шкоди та причинний зв'язок між подією та погіршенням здоров'я.

Заслухавши суддю-доповідача, сторони, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обгрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги з слідуючих підстав.

Так, позивач у своїй заяві до суду просила стягнути з відповідачів моральну шкоду і зобов'язати їх не розповсюджувати відомості, які не відповідають дійсності.

Суд першої інстанції у своєму рішенні вказав, що позивачкою надано достатньо допустимих, достовірних і беззаперечних доказів, які свідчать про те, що з боку відповідачів було нанесено безпричинну образу, яка вплинула на моральний стан і принизила її честь і гідність як жінки.

Будь-яких інших висновків судом не було зроблено і не дано оцінку тим доказам, які були досліджені в ході судового розгляду.

Проте з такими висновками суду про відшкодування моральної шкоди погодитись не можна.

Згідно з ч.1 ст.4 та ст.5 ЦПК України (в редакції 1963 року), будь-яка заінтересована особа має право у порядку, встановленому законом, звернутись до суду за захистом порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу.

Відповідно до п.7 ч.1 ст.203 ЦПК (в редакції 1963 року) України, суд повинен встановити і зазначити в рішенні наявність порушення прав та свобод, за захистом яких спрямоване звернення до суду, чи невиконання зобов'язань або інші підстави щодо задоволення вимог.

При ухваленні рішення суду першої інстанції необхідно було з'ясувати характер правовідносин сторін і встановити, якими правовими нормами вони регулюються, і чи допускає таке законодавство відшкодування моральної шкоди при даному виді правовідносин, а, також, з'ясувати чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань та з яких міркувань виходив позивач, оцінюючи заподіяну моральну шкоду.

Але в порушення вимог п.п.3, 4 ч.1 ст.202-1, п.8 ч.1 ст.203 ЦПК України (в редакції 1963 року), суд першої інстанції не з'ясував обставини заподіяння моральної шкоди, не визначився з правовою нормою, що регулює ці правовідносини, і що не було зазначено у рішенні.

Поряд з цим, судом не було враховано положення ч.5, п.8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про застосування судами законодавства, що регулює захист честі, гідності і ділової репутації громадян та організацій», і задовольняючи позов ОСОБА_4, суд не встановив чи мало місце розповсюдження даних, що порочать честь, гідність і ділову репутацію позивачки, які конкретно дані, коли і ким вони розповсюджені, і які міри необхідно було застосувати до їх спростування.

А тому, суд ухвалюючи рішення про стягнення моральної шкоди, не визначив з чого ж вона випливає, з якого порушеного права і чим обумовлена, а також не обґрунтував розмір заявленої шкоди та його обґрунтування до зменшення.

За таких обставин рішення суду першої інстанції не може бути законним і обґрунтованим, а тому доводи апелянтів про скасування рішення і ухвалення нового рішення є обґрунтованими і такими, що відповідають вимогам ст.309 ЦПК України, як неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.

У зв'язку з чим, колегія суддів приходить до висновку про задоволення апеляційної скарги та необхідності скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення.

Ухвалюючи нове рішення по суті позовних вимог ОСОБА_4, колегія суддів приходить до висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки матеріалами справи і в

ході судового розгляду, не було доведено факт порушення прав чи інтересів позивача, а сама позивач не змогла довести наявність порушеного права і підстави для відшкодування моральної шкоди.

На підставі викладеного та керуючись ст.303, 304, 307, 309, 314, 316, 319 ЦПК України, колегія суддів,-

ухвалила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1, ОСОБА_2 таОСОБА_3 задовольнити.

Рішення Золотоніського міськрайонного суду Черкаської області від 25 червня 2003 року у справі за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2,ОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди - скасувати.

Ухвалити нове рішення за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_1, ОСОБА_2 таОСОБА_3 про захист честі, гідності, ділової репутації та відшкодування моральної шкоди, яким відмовити позивачу в задоволенні заявлених вимог.

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржене до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.