РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2007 року Апеляційний суд Житомирської області в складі :
головуючого Головчук С.В.
суддів Миніч Т.І., Забродського М.І.
при секретарі Прищепі О.А.
з участю позивачки та її представників
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну
справу за позовом ОСОБА_1 доОСОБА_2 про поділ квартири в натурі, стягнення
вартості частки у спільному майні, встановлення порядку
користування жилим приміщенням
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на заочне рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду від 14
травня 2007 року, -
встановив:
в листопаді 2006 року позивачка звернулась з позовом про стягнення вартості частки у спільному майні та зазначала, що є власником 1/2 частини двохкімнатної квартири АДРЕСА_1, яка належить їй на підставі договору дарування від 2.04.2001 року. Власником другої половини квартири є ОСОБА_3. Посилаючись на те, що вона користується меншою кімнатою розміром 17,4 кв.м, а відповідачка кімнатою площею 20,2 кв.м з лоджією, що перевищує її частку у праві власності на 2,8 кв.м, яку оцінила в сумі 10165,20 грн. та просила стягнути з відповідачки. Крім того, позивачка зазначала, що за власні кошти провела ремонт в квартирі та просила на відшкодування цих витрат стягнути на її користь 5204 грн.
В лютому 2007 року ОСОБА_1. уточнила вимоги та просила поділити спірну квартиру, виділивши їй у користування кімнату площею 17,4 кв.м, відповідачці ОСОБА_2., яка придбала 4 частину квартири у ОСОБА_3 - 20,2 кв.м.
Заочним рішенням Новоград-Волинського міськрайонного суду від 14 травня 2007 року позов задоволено частково. Поділено квартиру АДРЕСА_1 та виділено ОСОБА_1. з визнанням права власності кімнату площею 17,4 кв.м, ОСОБА_2. - кімнату 20,2 кв.м. Коридор, кухню, ванну, вбиральню, кладову залишено в загальному користуванні. В задоволенні решти вимог відмовлено за безпідставністю.
Справа №22ц/1542 Головуючий у суді 1 -ї інстанції Халепа В .Г.
Категорія 5 Суддя-доповідач Головчук С.В.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. порушує питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про задоволення її вимог. Позивачка зазначає, що у суду були підстави для визначення реальної вартості квартири, яка зазначена в договорі купівлі-продажу від 24.11.2006 року на підставі довідки БТІ. Вважає, що суд незаконно відмовив у стягненні вартості частки, яка знаходиться у володінні відповідачки та перевищує її частку у власності.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом сторони по справі є співвласниками квартири АДРЕСА_1 (а.с.7,ЗО,31) в рівних частках та кожна з них має рівне право володіння, користування і розпорядження цим майном.
Спірна квартира складається з двох ізольованих кімнат площею 17,4 кв.м та 20,2 кв.м.
Задовольняючи позов, суд поділив вказану квартиру, виділивши на праві власності сторонам у справі ізольовані кімнати та залишив у спільному користуванні підсобні приміщення.
Проте з таким висновком погодитись неможливо.
Виходячи із змісту статей 358,364 ЦК України виділ частки із майна, що є у спільній власності можливий, коли кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності.
Отже, при вирішенні спору, предметом якого є квартира (жилий будинок), виділ може мати місце, якщо кожній із сторін може бути виділено відокремлену частину квартири з самостійним виходом або при наявності технічної можливості переобладнання приміщення в ізольовані квартири.
В п.6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 4 жовтня 1991 року №7 із змінами роз'яснено, якщо виділ частки будинку (квартири) неможливий, суд вправі за заявленим про це позовом вправі встановити порядок користування відособленими приміщеннями (кімнатами). У цьому випадку окремі підсобні приміщення можуть залишатись в загальному користуванні учасників спільної часткової власності.
Позивачка не надала доказів про те, що спірну квартиру можливо поділити в натурі, виділивши кожній стороні відокремлену частину квартири з самостійним виходом. В апеляційному суді вона визнала, що такий поділ неможливий. За таких обставин, коли у спільному користуванні співвласників залишаються підсобні приміщення, відповідно до заявлених ОСОБА_1. вимог, суд мав підстави для встановлення порядку користування спірною квартирою.
В цьому випадку позивачка позбавлена можливості одержати відповідну матеріальну компенсацію відповідно до ч.3 ст.358 ЦК. Така вимога грунтується на помилковому тлумаченні зазначеної норми права.
Враховуючи наведене, рішення суду в частині поділу квартири підлягає зміні із встановленням порядку користування квартирою, про який просить позивачка.
Рішення в частині відмови в позові про відшкодування затрат на ремонт квартири відповідає вимогам закону та обставинам справи.
Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 313-315 ЦПК України, суд, -
вирішив :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Новоград-Волинського міськрайонного суду від 14 травня 2007 року змінити в частині поділу квартири.
Встановити порядок користування квартирою АДРЕСА_1 та виділити в користування ОСОБА_1 жилу кімнату площею 17,4 кв.м, ОСОБА_2 - жилу кімнату 20,2 кв.м, підсобні приміщення: коридор, кухню, ванну, вбиральню, кладову залишити в загальному користуванні.
В решті рішення залишити без змін.
Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.