УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 липня 2007 року Апеляційний суд Житомирської області в складі :
головуючого Головчук С.В. суддів Миніч Т.І., Забродського М.І. при секретарі Прищепі О.А.
з участю представника позивача
розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну
справу за позовом ОСОБА_1 до Державного
комунального підприємства (далі - ДКП)„Олевський щебневий завод"
про стягнення відшкодування за час затримки розрахунку та
компенсації втрати частини заробітної плати з зв'язку з порушенням
термінів її виплати
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Олевського районного суду від 20 червня 2007 року, -
встановив :
в квітні 2007 року ОСОБА_1. звернувся з вказаним позовом. Він зазначав, що працював на ДКП „Олевський щебневий завод" та 19.09.2005 року був звільнений з роботи за п.1 ст.40 КЗпП. Згідно рішення Олевського районного суду від 31.05.2006 року на його користь з відповідача стягнуто заборгованість по заробітній платі, середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні та компенсацію. Просив стягнути з відповідача компенсацію та згідно ст.117 КЗпП середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 01.06.2006 року по 1.11.2006 року в сумі 2131 грн.
Рішенням Олевського районного суду 20 червня 2007 року в позові відмовлено за безпідставністю вимог.
В апеляційній скарзі ОСОБА_1. порушує питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення. Позивач посилається на порушення судом норм матеріального права. Зазначає, що суд не звернув уваги на те, що після ухвалення судового рішення, заборгованість по заробітній платі була виплачена лише 2.11.2006 року, тому просив стягнути з відповідача середній заробіток по день фактичного розрахунку.
Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, суд вважає, що скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.
Як вбачається з матеріалів справи позивач працював у відповідача та 19.09.2005 року був звільнений за п.1 ст.40 КЗпП.
Справа №22ц/1645 Головуючий у суді 1 -ї інстанції Волощук В.В.
Категорія 39 Суддя-доповідач Головчук С.В.
При звільненні з ним не проведено розрахунку. Заборгованість по заробітній платі з нарахуванням компенсації, а також середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні стягнуті з відповідача на підставі рішення Олевського районного суду від 31.05.2006 року, яке набрало чинності та виконане 1.11.2006 року.
Після набрання рішенням суду, яке є актом правосуддя, що остаточно вирішує спір з заявлених підстав, законної сили, правовідносини зі сфери вирішення спору переносяться у виконавчу сферу. Якщо відповідач добровільно не виконує судове рішення, законом передбачені заходи примусового його виконання.
Отже вимоги про стягнення середнього заробітку за час затримки проведення розрахунку при звільненні на підставі ст.117 КЗпП України за період невиконання судового рішення: з 01.06.2006 року по 1.11.2006 року є безпідставними.
Що стосується нарахування компенсації втраченої частини заробітку працівникам в зв'язку із порушенням термінів її виплати, який передбачено ст.34 Закону України "Про оплату праці", то зазначена норма закону регулює правовідносини між підприємством і працюючим працівником, які врегульовані ст.115 КЗпП України та ст.24 Закону "Про оплату праці". З матеріалів справи видно, що позивач в трудових відносинах з відповідачем не перебуває з 19.09.2005 року.
За таких обставин підстав для стягнення компенсації також не було.
Рішення суду відповідає вимогам закону та обставинам справи, підстав для скасування рішення немає.
Керуючись ст.ст.209,303,307,313-315,317 ЦПК України, суд -
ухвалив :
апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити. Рішення Олевського районного суду від 20 червня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня проголошення.