РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

24 липня 2007 року Апеляційний суд Житомирської області в складі:

головуючого Головчук С.В.

суддів Забродського М.І, Миніч Т.І.

при секретарі Лаговській 0.0.

з участю сторін

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну

справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2,  ОСОБА_3 про  захист прав на

земельну ділянку, відшкодування моральної шкоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_2, ОСОБА_3

на рішення Бердичівського міськрайонного суду від 22 травня 2007

року,

встановив   :

в серпні 2005 року позивач звернувся до суду із позовом про захист прав на земельну ділянку та зазначав, що є власником будинку АДРЕСА_1та користується земельною ділянкою згідно генерального плану від 28.08.1972 року. Відповідачка ОСОБА_2., яка є власником сусіднього будинку НОМЕР_1, в червні 2005 року незаконно захопила належну йому частину земельної ділянки розміром 9x5 м., відгородивши її стовпчиками та металевою сіткою. Просить суд відновити стан земельної ділянки, що існував до порушення його права, зобов'язати відповідачів знести збудований паркан та відшкодувати йому 500 грн. моральної шкоди, оскільки внаслідок дій відповідачів він зазнав моральних страждань.

В судовому засіданні позивач частково змінив позовні вимоги і просив відновити порушене право користування наданою йому земельною ділянкою, встановивши порядок користування земельними ділянками за 2 варіантом судово-технічної експертизи, зобов'язавши відповідачів змінити частину існуючої спільної з ним межі.

Рішенням Бердичівського міськрайонного суду від 22 травня 2007 року позов задоволено частково. Відновлено порушене право користування земельною ділянкою ОСОБА_1. та встановлено порядок користування земельними ділянками домоволодін-

Справа № 22ц/1589                               Головуючий в суді 1-ї інстанції  Бабич В.І.

Категорія 33                                                                    Суддя-доповідач Головчук С.В.

ня НОМЕР_1 таНОМЕР_2 по АДРЕСА_1 Позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди вважати задоволеними у вигляді поновлення порушених прав на частину земельної ділянки. Стягнуто на користь ОСОБА_1. судові витрати.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2., ОСОБА_3 просять скасувати рішення суду та ухвалити нове рішення про відмову в позові. Вони зазначають, що судом неповно з'ясовані обставини «справи. Так, факт незаконного захвату ними земельної ділянки позивача не доведений. Суд не взяв до уваги ту обставину, що земельна ділянка відповідачів приватизована попереднім власником будинку ОСОБА_4. на підставі рішення Бердичівського міськвиконкому від 19.06.1997 року. Вони не переносили паркан на іншу межу, а лише встановили новий паркан по існуючій межі.

Розглянувши справу в межах, визначених ст.3ОЗ ЦПК, перевіривши матеріали справи, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов ОСОБА_1., суд виходив з того, що в його користуванні перебуває менша ділянка ніж була виділена йому та визначив порядок землекористування між позивачем та власниками сусіднього будинку - відповідачами по справі.

Проте з такими висновками суду погодитись неможливо.

З матеріалів справи видно, що ОСОБА_1. та ОСОБА_3, ОСОБА_2. є власниками сусідніх будинків НОМЕР_2 та НОМЕР_1 по АДРЕСА_1 та користуються суміжними земельними ділянками.

Відповідно до положень Земельного Кодексу України судам підвідомчі справи за заявами про вирішення спорів між власниками жилих будинків, розташованих на суміжних (сусідніх) ділянках, щодо усунення перешкод у користуванні останніми, зокрема: такі як додержання меж, правил добросусідства.

Набуття права на- землю громадянами здійснюється шляхом передачі земельних ділянок у власність або надання їх у користування (на умовах оренди). Необхідною умовою допуску землекористувача до використання земельної ділянки є встановлення її меж у натурі (на місцевості) і одержання документа, що посвідчує право власності або користування (оренди) відповідно до ст.125 ЗК.

Отже підставою позову про усунення перешкод в користуванні земельної ділянкою є посилання позивача про належне йому право на землю та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачеві перешкод щодо здійснення ним своїх правомочностей.

Судом встановлено, що ні позивач ОСОБА_1., ні відповідачі не мають відповідних правовстановлюючих документів про право власності та право землекористування з визначенням меж, які б встановлювались в натурі.

В апеляційному суді позивач пояснив, що відповідачі не переносили паркан, розташований на межі між будинками. Вимоги про порушення правил добросусідства ОСОБА_1. не заявлялись.

За таких обставин підстав для задоволення вимог про захист прав землекористувача та встановлення порядку користування суміжними земельними ділянками не було.

Враховуючи викладене, рішення суду підлягає скасуванню, по справі можливо ухвалити нове рішення про відмову в позові ОСОБА_1.

Керуючись ст.152 ЗК України, ст.ст.209,107,109,114,116, 117 ЦПК України, суд -

вирішив   :

апеляційну скаргу ОСОБА_2, ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Бердичівського міськрайонного суду від 22 травня 2007 року скасувати, ухваливши нове рішення.

Відмовити в позові ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_4 про захист прав на земельну ділянку, відшкодування моральної шкоди за безпідставністю вимог.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржено безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців з часу проголошення.