Справа № 22ц -1165/2007 р.                                          Головуючий у першій інстанції -

Деркач О.Г.

Категорія - цивільна Доповідач - Боброва І.О.

             РІШЕННЯ

 ІМЕНЕМ    УКРАЇНИ

29 серпня 2007 р.                              Апеляційний суд Чернігівської області

у складі:

головуючого - судді:    Литвиненко І.В.,

суддів:   Бобрової І.О., Редьки А.Г.,

при секретарі:                       Рябчук С.В.,

за участю:                              Сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові справу за апеляційною скаргою представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 01 червня 2007 р. у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про позбавлення права користування житловим будинком останнього,

ВСТАНОВИВ:

25.04.2007 року позивач звернулася до суду з позовною заявою, в якій просила постановити рішення, яким усунути порушення її прав власника шляхом позбавлення відповідача права користування її житловим будинком, розташованим за адресою АДРЕСА_1. Позивач зазначила, що з відповідачем вона перебувала в зареєстрованому шлюбі. Шлюб розірвано 02.02.2007 р. До розірвання шлюбу і зараз вони проживають у вищезгаданому будинку, який належить їй на праві власності. Відповідач порушує правила співжиття, влаштовує сварки, не впускає її до будинку, принижує її. Добровільно виселитися з будинку відповідач відмовляється (а.с.2).

Рішенням Коропського районного суду Чернігівської області від 01 червня 2007 р. позовні вимоги ОСОБА_3 задоволені. Вирішено ОСОБА_1 позбавити права користування житловим будинком, розташованим за адресою АДРЕСА_1. З відповідача на користь позивача стягнуті судові витрати - 8,5 грн. судового збору, 7,5 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи та 235 грн. витрат на правову допомогу (а.с.44).

В апеляційній скарзі представник відповідача просить скасувати у повному обсязі рішення від 01 червня 2007 р. і ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. Апелянт наголошував на тому, що рішення суду є незаконним, оскільки суд ухвалив рішення з порушенням норм матеріального права і застосував закон, який не поширюється на ці правовідносини та не застосував закон, який підлягав застосуванню.

Апелянт зазначив, що сторони проживають в спірному будинку однією сім'єю з 1999 року. Будинок перебудовувався. Більшість робіт по перебудові виконував сам відповідач. Тому будинок повинен бути визнаний судом об'єктом спільної сумісної власності подружжя і ОСОБА_3 мала право заявити позов про поділ цього майна. Не вірним є посилання суду на ст. ст. 156 ч.4, 116 ч.1 ЖК України, оскільки недоведене систематичності порушення правил співжиття. Крім того, пославшись на положення ЖК України про виселення відповідача, суд прийняв рішення про позбавлення його права користування житловим приміщенням.

Тому, на думку апелянта, немає підстав для задоволення позову ОСОБА_3

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, суд вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду - скасуванню, виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 213 ЦПК України, рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Суд першої інстанції вірно встановив, що згідно свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 09.12.2004 р. ОСОБА_3 є власником житлового будинку з надвірними будівлями в АДРЕСА_1 (а.с.3).

Згідно з ст. 214 ЦПК України, суд під час ухвалення рішення вирішує, крім іншого, такі питання: які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин і яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин.

Як зазначалося вище, в позовній заяві позивач ОСОБА_3 ставить питання про позбавлення права користування житловим будинком свого колишнього чоловіка ОСОБА_1.

Вирішуючи спір, суд не врахував, що позивач, ставлячи питання про позбавлення права користування відповідача житловим будинком, обґрунтовуючи свої вимоги, паралельно послалась як на норми Цивільного кодексу (щодо захисту права власності) так і на норми Житлового кодексу (116,157 ЖК УРСР). При цьому як підставу позову зазначила неможливість спільного проживання з відповідачем через порушення відповідачем правил співжиття. Тобто в позовній заяві позивача фактично мова йде про виселення без надання іншого житлового приміщення в зв'язку з неможливістю спільного проживання (ст.ст.116 ч.1, 157 ЖК України).

Суд при вирішенні спору не звернув уваги на те, що підставами позову є обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а не самі по собі посилання на певну норму закону. Тому в разі неправильного посилання на норму закону, суд повинен був уточнити підстави позову й застосувати ту норму, яка їм відповідає, незалежно від згоди на це позивача.

Згідно з статтею 157 ЖК УРСР ч.1енів сім'ї власника жилого будинку (квартири) може бути виселено у випадках, передбачених частиною першою статті 116 цього Кодексу. Виселення провадиться у судовому порядку без надання іншого жилого приміщення.

Відповідно до ч.1 ст.116 ЖК України якщо наймач та ч.1ени його сім'ї систематичним порушенням правил соціалістичного співжиття роблять неможливим для інших проживання із ними в одній квартирі чи в одному будинку, а заходи запобігання і громадського впливу виявились безрезультатними, виселення винних на вимогу наймодавця або інших заінтересованих осіб провадиться без надання іншого жилого приміщення.

Пленум Верховного Суду України в п.17 постанови від 12 квітня 1985 року N 2 (із змінами і доповненнями) „Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України" зазначив, що при вирішенні справ про виселення на підставі ст. 116 Житлового кодексу України осіб, які систематично порушують правила співжиття і роблять неможливим для інших проживання з ними в одній квартирі або будинку, слід виходити з того, що при триваючій антигромадській поведінці виселення винного може статися і при повторному порушенні, якщо раніше вжиті заходи попередження або громадського впливу не дали позитивних результатів. Маються на увазі, зокрема, заходи попередження, що застосовуються судами, прокурорами, органами внутрішніх справ, адміністративними комісіями виконкомів, а також заходи громадського впливу, вжиті на зборах жильців будинку чи ч.1енів ЖБК, трудових колективів, товариськими судами й іншими громадськими організаціями за місцем роботи або проживання відповідача (незалежно від прямих вказівок з приводу можливого виселення).

З матеріалів справи вбачається, що відповідач дійсно порушує правила співжиття, що підтверджується постановою Коропського районного суду від 01.06.2007 p., згідно якої ОСОБА_1 підданий адміністративному стягненню у вигляді штрафу в сумі 17 грн, відповідно до ст. 173-2 ч. 1 КУпАП.

Проте ця постанова, що винесена в день постановления рішення у цій справі, стосується конфлікту між сторонами, що відбувся 05.05.2007 p., коли позов ОСОБА_3 вже був заявлений.

З матеріалів перевірки звернення ОСОБА_3 від 07.04.2007 p., що розглянуто Коропським РВ УМВС України в Чернігівській області вбачається, що в порушенні кримінальної справи щодо ОСОБА_1 відмовлено за п.2 ст. 6 КПК України. Ніякого офіційного попередження ОСОБА_1 щодо недопущення протиправної поведінки винесено не було. Ця постанова заінтересованими особами не оскаржувалася.

Інших даних щодо антигромадської поведінки відповідача в справі не має.

Відповідно до ст.47 Конституції України, ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Враховуючи наведене, суд вважає, що в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 слід відмовити.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 307, 309, 313, 314,316,319 ЦПК України, ст.ст. ст. 116 ч. 1, 157 ЖК УРСР апеляційний суд, -

ВИРІШИВ:

Апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Коропського районного суду Чернігівської області від 01 червня 2007 р. скасувати.

Відмовити ОСОБА_3 в задоволенні її позовних вимог до ОСОБА_1 про позбавлення його права користування житловим будинком, розташованим за адресою АДРЕСА_1.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення, але воно може бути оскаржено до Верховного Суду України протягом двох місяців з дня набрання ним законної сили.