УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
02 серпня 2007 р. м. Ужгород
Колегія судців палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської області в складі:
Головуючого - судді Куштана Б.П., суддів: Собослоя Г.Г. та Кеміня М.П.. при секретарі Рогач І.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Міжгірського районного суду від 18 травня 2007 р. за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 та ОСОБА_3, третя особа на стороні відповідачів без самостійних вимог - Синевирська сільська рада, про визнання частково недійсним акту на право приватної власності на землю, -
ВСТАНОВИЛА:
У апеляційній скарзі ОСОБА_1 просить скасувати рішення Міжгірського районного суду від 18.05.07 p., яким у позові відмовлено, та ухвалити нове про задоволення позовних вимог.
Доводить про невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права (ст. 119 ЗК Ураїни). Указує, що приватизована відповідачами спірна земельна ділянка площею 0.18га в урочищі «Береги» належить йому за давністю користування (набувальною давністю).
Письмових заперечень відповідачі та третя особа не подали.
Суд першої інстанції виходив з відсутності підстав для визнання недійсним Державного акту на право приватної власності на землю № 023948, який на законних підставах виданий ОСОБА_2 на земельну ділянку площею 0.3527га (з яких 0.1001га в урочищі «На Кагановім») для ведення особистого селянського господарства. Сам же позивач користувався земельною ділянкою в зазначеному урочищі як «батьківською» - без належних документів.
Апеляційна скарга підлягає відхиленню, а рішення - залишенню без змін, з таких мотивів.
Згідно з положеннями ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю.
За змістом ст.ст. 78, 93 ЗК право власності на земельну ділянку посвідчується договором купівлі-продажу, свідоцтвом про спадщину, державним актом про право власності на землю, рішенням суду тощо, а право користування - договором про постійне чи тимчасове користування (до 1998 р.) та договором оренди земельної ділянки.
Як свідчать матеріали справи, позивач не є ні власником, ні титульним володільцем (землекористувачем) спірної земельної ділянки.
Окрім цього, позивач як на підставу заявленої вимоги посилається на давність користування земельною ділянкою площею 0.18га в урочищі «Береги», однак у плані зовнішніх меж земельної ділянки ОСОБА_2 така не значиться (зворот а.с.19).
Разом з цим, ст. 119 ЗК України передбачає, що громадяни, які добросовісно, відкрито і безперервно користуються земельною ділянкою протягом 15 років, але не мають документів, які б свідчили про наявність у них прав на цю земельну ділянку, можуть звернутися до органу державної влади або органу місцевого самоврядування з клопотанням по передачу її у власність або надання у користування.
Справа № 22ц- 1093/07
Головуючий у першій інстанції: Кривка В.П. Доповідач: Куштан Б.П.
Однак, даних про таке звернення позивача до Синевирської сільської ради з матеріалів справи не вбачається.
У контексті наведеного колегія судців визнала, що рішення суду першої інстанції ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Доводи апеляційної скарги суперечать обставинам справи та грунтуються на неправильному розумінні норм матеріального права.
Керуючись ст.ст. 303, 307 ч.І п.1, 308, 313, 314 ч.І п.1, 315, 317, 319 ЦПК України, -
УХВАЛИЛА:
1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.
2. Рішення Міжгірського районного суду від 18 травня 2007 р. залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.