АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
м. Чернівці « 17 » липня 2007 р. колегія судців судової палати у кримінальних справах Апеляційного суду Чернівецької області у складі:
головуючого Тарбинського В.Г.
суддів Струбіцької О.М., Станковської Г.А.
за участю прокурора Слюсарюк Р.Л.
розглянула у відкритому судовому засіданні кримінальну справу за апеляціями адвоката ОСОБА_1. в інтересах засудженого ОСОБА_2. та засудженого ОСОБА_2. на вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від « 11» травня 2007 року.
Цим вироком
ОСОБА_2,ІНФОРМАЦІЯ_1
народження, уродженець м. Бричани, Молдова,
мешканець АДРЕСА_1,
росіянин, громадянин України, з середньою освітою,
розлучений, непрацюючий, раніше 6 раз судимий
за корисливі злочини та злочини у сфері обігу
наркотичних засобів, останні рази був засуджений:
- 10.08.2001 року Першотравневим районним судом м. Чернівців за ст. 229-2 ч.2, 196-1 ч.2, 42 КК України на 5 років позбавлення волі з конфіскацією майна та звільнений 12.01.2006 року;
-19.09.2006 року Першотравневим районним
судом м. Чернівців за ст. 395 КК України до
арешту строком на 1 місяць, -
засуджений за ст. 186 ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі.
Міра запобіжного заходу засудженому ОСОБА_2. до вступу вироку в законну силу, залишена у вигляді тримання під вартою.
Строк відбуття покарання обчислено з 29 січня 2007 року.
Справа № 11-262/2007р. Головуючий у І інстанції- Марчук В. Т.
Категорія ст.186 ч. КК України Доповідач Тарбинський В.Г.
Вирішено долю речових доказів.
Згідно вироку суду ОСОБА_2. визнаний винуватим і засуджений за те, що 29.01.2007 року, приблизно о 16.00 годині, будучи в стані алкогольного сп'яніння, перебуваючи в приміщенні бару «Зустріч», що по вул. Руській, 201-Б у м. Чернівцях, повторно, погрожуючи потерпілому ОСОБА_3. застосуванням насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я, відкрито заволодів майном останнього - мобільним телефоном «Нокіа-6020» вартістю 600 грн., чим завдав йому матеріальної шкоди на вказану суму.
В апеляціях:
· адвокат ОСОБА_1. просить вирок суду скасувати, а кримінальну справу щодо засудженого ОСОБА_2. закрити, оскільки вважає, що вина ОСОБА_2. у скоєнні злочину, передбаченого ст. 186 ч.2 КК України, доведена не була і в його діях відсутній склад злочину;
· засуджений ОСОБА_2. просить вирок суду щодо нього змінити та перекваліфікувати його дії на ст. 190 ч.2 КК України, мотивуючи це тим, що як під час досудового слідства, так і під час судового розгляду справи були істотно порушенні вимоги Конституції та норми КПК України.
Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що під час досудового слідства при проведені однієї слідчої дії, з боку працівників міліції до нього були застосовані незаконні методи слідства, по справі не була призначена експертиза, з якої б вбачалось, що даний злочин ним був вчинений в стані алкогольного сп'яніння, невірно судом були^взяті до уваги висновки про те, що він перебуває на обліку в наркодиспансері, не враховано його сімейний стан, оскільки на його утриманні знаходиться батько, який є інвалідом II групи, також слідчим не були зібрані усі документи, які мають суттєве значення по справі, при розгляді зауважень на протокол судового засідання, основні зауваження, які фактично змінюють усю суть справи, судом були залишені без змін.
Умислу заволодіти мобільним телефоном у нього не було. Він взяв телефон лише для того, щоб тільки зателефонувати.
Заслухавши доповідь судді, пояснення засудженого, який підтримав свою апеляцію, думку прокурора, який просив вирок суду залишити без змін, розглянувши справу, перевіривши доводи апеляцій, колегія суддів не знаходить підстав до їх задоволення.
Районний суд вірно встановив фактичні обставини справи і прийшов до правильного висновку про винуватість засудженого ОСОБА_2. у вчиненні злочину, 'передбаченого ч.2 ст. 186 КК України і в обґрунтування цього, навів у вироку суду відповідні мотиви на підставі зібраних та досліджених по справі доказів.
Вина ОСОБА_2. у вчиненні вказаного у вироку злочину доведена показаннями самого засудженого, які він давав під час допиту в якості обвинуваченого, в яких він підтвердив, що попросив у потерпілого телефон і після відмови, погрожував йому побиттям.
Потім, забравши у потерпілого телефон, він повернувся у бар, де вже були працівники міліції і він одразу їм зізнався, що викрадений ним телефон
знаходиться у нього.
Під час допиту на очній ставці з потерпілим ОСОБА_3., ОСОБА_2. також підтвердив показання ОСОБА_3. в частині висловлювання погроз щодо побиття на адресу потерпілого.
Крім того, факт висловлювання ОСОБА_2. погроз побиття підтверджується і показаннями ОСОБА_3., які останній давав під час допиту його в якості потерпілого.
Показаннями свідка ОСОБА_4., підтверджено, що після затримання ОСОБА_2. зізнався, що він дійсно взяв у потерпілого телефон, щоб зателефонувати і не повернув. Телефон він заховав біля бару і показав місце, де заховав телефон, вилучив його звідти і видав працівникам міліції.
Дії ОСОБА_2. правильно кваліфіковані за ч.2 ст. 186 КК України, оскільки він вчинив грабіж за кваліфікуючими ознаками з погрозою застосування насильства, яке є небезпечним для життя та здоров'я потерпілого, вчинений повторно.
Посилання апелянтів на незаконність вироку у зв'язку з невідповідністю висновку суду фактичним обставинам справи є необгрунтованими та спростовуються матеріалами справи, оскільки обставини, на які посилались у скаргах апелянти, були предметом перевірки та досліджень у суді і відповідно до вимог закону були враховані при постановленні вироку.
Крім того, не знайшли свого підтвердження і посилання засудженого ОСОБА_2. в апеляції на те, що під час досудового слідства при проведенні окремої слідчої дії, з боку працівників міліції був застосований фізичний та психологічний тиск, оскільки, з матеріалів справи слідує, скарг на факти застосування щодо нього незаконних методів слідства від нього не надходило.
Також не можуть бути взяті судом до уваги і посилання засудженого в апеляції на те, що на його утриманні знаходиться батько, який є інвалідом II групи, оскільки доказів, які б підтверджували цю обставину по справі не встановлено. Більш того, як вбачається з матеріалів справи, ні під час досудового слідства, а також ні у судовому засіданні, засуджений про це не заявляв.
Інші обставини, які наводили у скаргах апелянти, не дають також підстав вважати їх такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого засудженим ОСОБА_2. злочину.
При проведенні досудового слідства та судового розгляду справи щодо ОСОБА_2., порушень норм КПК України не встановлено, а тому підстав для скасування або зміни вироку, як про це попросили апелянти, немає.
З врахуванням обставин справи, даних про особу винного, який раніше неодноразово притягався до кримінальної відповідальності за вчинення корисливих злочинів, ступеню тяжкості вчиненого злочину і відповідно до ст. 65 КК України, колегія суддів вважає, що міру покарання, призначену
судом за ст. 186 ч.2 КК України, ОСОБА_2. у виді 4-х років позбавлення волі, слід залишити, оскільки вона є необхідною і достатньою для його виправлення та попередження нових злочинів.
Керуючись ст.ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляції ОСОБА_2. та в його інтересах адвоката ОСОБА_1. залишити без задоволення, а вирок Першотравневого районного суду м. Чернівців від 11 травня 2007 року щодо ОСОБА_2-без змін.