УХВАЛА

Іменем    України

25 липня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого, судді Шестакової Н.В. Суддів: Осоченко A.N. Філатової Є В. при секретарі Галіч Ю.Є.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 і ОСОБА_3 про визнання дійсною угоди купівлі-продажу житлового будинку та земельної ділянки, визнання права власності на житловий будинок і земельну ділянку, стягнення немайнової шкоди у сумі 10 000грн., за зустрічним позовом ОСОБА_2 і ОСОБА_3 до ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком .

за апеляційними скаргами ОСОБА_2 і ОСОБА_3 на рішення Сакського міськрайонного суду від 26 червня 2006 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Сакського міськрайонного суду від 26 червня 2006 року позов ОСОБА_1 задоволено. Судом постановлено визнати дійсною угоду купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки для обслуговування домоволодіння між ОСОБА_1 з одного боку та ОСОБА_2 і ОСОБА_3 з іншого. Стягнути з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 і ОСОБА_3 в рахунок оплати угоди купівлі-продажу будинку та земельної ділянки 35350грн шляхом зняття цієї суми з рахунку управління державної судової адміністрації України в АР Крим, куди вони були розташовані позивачем в забезпечення позову. Визнати за ОСОБА_1- право власності на зазначені житловий будинок і земельну ділянку площею 0,05га. В решті позову ОСОБА_1 і у позові ОСОБА_2 та ОСОБА_3 - відмовлено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2 і ОСОБА_3 ставлять питання про скасування рішення в частині задоволення позову ОСОБА_1 і відмови у задоволенні їх позову з ухваленням нового рішення про задоволення їх позову та відмови у позові ОСОБА_1, мотивуючи тим, що між ними та ОСОБА_1 не був укладений договір купівлі-продажу, оскільки ОСОБА_1 не передавав їм 7 000 доларів США і вони не ухилялися від нотаріального посвідчення договору; сума 4 000 доларів США була фактично завдатком; крім того, земельна ділянка взагалі не була предметом угоди.

Розглянувши справу, заслухавши доповідача, сторони, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав. 

Справа №22-ц-4408/2007р.                                  Головуючий в 1 інстанції Ісламгулова О.В.

Доповідач Шестакова Н.В.

Розглядаючи цивільно-правовий спір щодо права власності на житловий будинок і земельну ділянку, суд першої інстанції виходив з того, що 11 червня 2003 року між продавцем ОСОБА_4 та покупцем ОСОБА_1 була досягнута домовленість про купівлю-продаж зазначеного житлового будинку за 11 000 доларів США, сума 4000 доларів США була передана за розпискою як завдаток. ОСОБА_1 на підставі доручення ОСОБА_4 оселився у будинку, почав робити ремонт, користуватися будинком та землею, тому по суті угода купівлі-продажу будинку та земельної ділянки відбулася, однак у зв'язку із смертю ОСОБА_4 19 червня 2003 року договір купівлі-продажу не був нотаріально посвідчений. У наступному така ж угода купівлі-продажу відносно того ж будинку відбулася між ОСОБА_1 та спадкоємцями померлого, які визнали одержання їх батьком 4 000 доларів США, не заперечували проти передачі будинку на праві власності ОСОБА_1, однак відмовилися від нотаріального посвідчення договору.

Висновки суду зроблені з порушенням норм процесуального права.

Як свідчать матеріали справи, первісно ОСОБА_1 звертався до суду із вимогами до спадкоємців померлого ОСОБА_4, вважаючи, що угода купівлі-продажу будинку була укладена між ним та ОСОБА_4, після смерті ОСОБА_4 зобов'язання щодо нотаріального посвідчення зазначеного договору після сплати їм 7 000 доларів США узяли на себе правонаступники ОСОБА_4 - його діти. У січні 2006 року ОСОБА_1 надав додаткову позовну заяву, у якій, він просив визнати дійсним договір купівлі-продажу житлового будинку між ним та ОСОБА_4 і його правонаступниками (а.с.97-98). За змістом уточненої позовної заяви ОСОБА_1 вважав, що він домовився з ОСОБА_4 про купівлю житлового будинку, який йому належав, ще у червні 2003 року; що після смерті ОСОБА_4 його діти також були згодні вкласти договір купівлі-продажу будинку, однак потім почали вимагати суму значно більшу, ніж яка була зазначена у письмовому договорі. Тобто ОСОБА_1 по суті продавцем житлового будинку вважав первісного його власника ОСОБА_4.

У засіданні суду апеляційної інстанції ОСОБА_1 підтвердив, що житловий будинок продавав ОСОБА_4

Незважаючи на те, що ОСОБА_1 уточнив позовні вимоги і просив визнати дійсною угоду купівлі-продажу перед усім між ним та померлим ОСОБА_4, суд першої інстанції ці вимоги не розглянув, хоча при викладенні обставин по справі суд вказав, що з ОСОБА_4 була укладена домашня угода купівлі-продажу, однак правовий аналіз обставин справи з точки зору дійсності угоди суд обґрунтував укладенням угоди між ОСОБА_1 та спадкоємцями померлого ОСОБА_4

За правилами п.5 ч.І ст. 311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Розгляд зустрічного позову залежить від розгляду вимог ОСОБА_1 про дійсність договору купівлі-продажу жилого будинку.

Суд першої інстанції також не врахував те, що на момент складання спадкоємцями ОСОБА_4 письмового зобов'язання 29.06.2004 року вони ще не були співвласниками жилого будинку не могли розпоряджатися жилим будинком, оскільки одержали свідоцтва про право власності тільки 27.07.2004 року (а.с.6,91,92).

Крім того, суд першої інстанції не роз'яснив ОСОБА_1, що визнання за ним права власності на майно, яке було спадковим і передано у власність спадкоємцям, неможливо без оспорювання дійсності свідоцтв про право власності на спадщину, які видані ОСОБА_2 і ОСОБА_3, оскільки на одне і те ж майно не може бути одночасно двох правовстановлюючих документів у різних осіб.

Відносно спірної земельної ділянки суд першої інстанції зазначив, що її цільове призначення - для обслуговування жилого будинку, тому відповідачі, даючи згоду на продаж домоволодіння у цілому, мали на увазі також і землю, надану для обслуговування будівель, що також відповідає логіці, життєвій ситуації.

Між тим правова доля земельної ділянки при продажі жилого будинку визначається не логікою або життєвою ситуацією, а земельним законодавством, який діяв на момент укладення угоди. Відповідно до ст. 120 діючого з 01.01.2002 року Земельного кодексу України в редакції до 2007 року при переході права власності на будівлю і споруду право власності на земельну ділянку або її частину може переходити на підставі цивільно-правових угод.

На підставі наведеного рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд.

Керуючись  ст.ст.303,307,п.5  ч.І   ст.311    Цивільного  процесуального  кодексу України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційні  скарги  ОСОБА_2  і  ОСОБА_3 задовольнити частково.

Рішення Сакського міськрайонного суду   від 26 червня 2006 року скасувати з направленням справи на новий розгляд до Сакського міськрайонного суду АР Крим.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду України на протязі двох місяців.