Справа № 2-1721\2010р.
Р І Ш Е Н Н Я
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
15 червня 2010 року м. Вінниця
Замостянський районний суд м. Вінниці в складі:
головуючого судді Бессараб Н.М.,
при секретарі Гаврилюк А.М.,
за участю представника позивача Верещака В.М.,
відповідача ОСОБА_2,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці залі суду цивільну справу за позовом Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Вінницької філії до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -
В С Т А Н О В И В :
19.04.2010 року ВАТ ВТБ Банк в особі Вінницької філії звернулися до суду із позовною заявою до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором , мотивуючі позовні вимоги тим, що 18.04.2008 року між ВАТ ВТБ Банк в особі Вінницької філії та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 35\08\700 - S .
Відповідно до умов даного кредитного договору банк надав відповідачу ОСОБА_3 кредит в сумі 25000,00 грн., а відповідач зобов'язалася повернути кредит в строк до 15 квітня 2011 року включно, сплачуючи позивачу проценти за користування кредитом 30% річних.
Того ж дня, 18.04.2008 року, між ВАТ ВТБ Банк в особі Вінницької філії та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 35\08\700-Р, відповідно до якого ОСОБА_2 поручився перед банком за виконання зобов’язань ОСОБА_3 щодо кредитного договору № 35\08\700 – S від 18.04.2008 року.
Позивач свій обов'язок по кредитному договору щодо надання відповідачу кредиту виконав, надавши ОСОБА_3 кредит у розмірі – 25000,00 грн., однак ОСОБА_3 допустила заборгованість по сплаті кредиту та процентів і станом на 12.03.2010 року заборгованість відповідача ОСОБА_3 перед позивачем, яка виникла у зв’язку з невиконанням умов кредитного договору № 35\08\700 - S від 18.04.2008 року становить в загальному розмірі 48987,70 грн., в тому числі: заборгованість по сумі кредиту з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних - 21599,37 грн.; заборгованість по сплаті процентів з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних - 8037,01 грн.; нарахована пеня за прострочення погашення кредиту та відсотків - 19351,32 грн. згідно наданого розрахунку.
В зв’язку з порушенням зобов’язань, встановлених кредитним договором № 35\08\700 - S від 18.04.2008 року та відмовою відповідачів добровільно погасити заборгованість, позивач звернувся з даним позовом до суду.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав в повному обсязі, пославшись на обставини викладені в позовній заяві та просив суд стягнути на користь позивача солідарно з відповідачів загальну заборгованість по сумі кредиту в розмірі 48987,70 грн. та понесені судові витрати.
Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнав частково. Зазначивши, що визнає лише заборгованість по кредитному договору в сумі 21599,37 грн. та просив суд відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог щодо стягнення нарахованих відсотків по кредитному договору, пені, інфляції та 3% відсотків річних, так як банк його не повідомляв про те, що ОСОБА_3 не сплачує кредит, будь-яких листів про наявність заборгованості йому не надсилав, а одразу ж звернувся до суду з даним позовом. Також просив суд застосувати ст. 258 ЦК України щодо позовних вимог про стягнення пені.
Відповідач ОСОБА_3 до судового засідання не з’явилася по невідомій суду причині, хоча про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином. Тому суд розглянув справу у її відсутність, оскільки в матеріалах справи є достатньо доказів про права та обов’язки сторін.
Заслухавши пояснення представника позивача, відповідача ОСОБА_2 та дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов ВАТ ВТБ Банк в особі Вінницької філії до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Судом встановлені такі факти і відповідні їм правовідносини.
18 квітня 2008 року між ВАТ ВТБ Банк в особі Вінницької філії та ОСОБА_3 було укладено кредитний договір № 35\08\700 - S, відповідно до якого остання отримала кредит в сумі 25000,00 грн., термін повернення кредиту - до 15 квітня 2011 року включно, зі сплатою процентів за користування кредитом - 30% річних (а.с. 9-12).
Крім того, 18 квітня 2008 року між ВАТ ВТБ Банк в особі Вінницької філії та ОСОБА_2 було укладено договір поруки № 35\08\700-Р, відповідно до якого ОСОБА_2 поручився перед банком за виконання зобов’язань ОСОБА_3 в повному обсязі щодо кредитного договору № 35\08\700 – S від 18.04.2008 року (а.с.13).
Відповідно до п. 2.3 кредитного договору від 18.04.2008 року ОСОБА_3 був наданий кредит у сумі 25000,00 грн. шляхом зарахування суми кредиту на її картковий рахунок НОМЕР_1 (а.с 14).
Згідно наданого суду розрахунку, станом на 12.03.2010 року загальна заборгованість відповідачів перед позивачем, яка виникла у зв’язку з невиконанням умов кредитного договору № 35\08\700 - S від 18.04.2008 року становить в загальному розмірі 48987,70 грн., в тому числі: заборгованість по сумі кредиту з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних - 21599,37 грн.; заборгованість по сплаті процентів з урахуванням інфляційних втрат та 3% річних - 8037,01 грн.; нарахована пеня за прострочення погашення кредиту та відсотків - 19351,32 грн. (а.с. 5).
Позивач письмово звертався до відповідачки ОСОБА_3 із вимогою погасити виниклу заборгованість за кредитним договором (а.с. 19-20), але вона залишилася без задоволення.
Добровільно погасити виниклу заборгованість за вказаним кредитним договором ОСОБА_3 та її поручитель ОСОБА_2 відмовляються.
Відповідно до ст. 526 ЦК України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору, інших актів цивільного законодавства.
Статтею 546 ЦК України визначено, що виконання зобов’язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.
Відповідно до ст. 554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором.
У відповідності до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти.
Згідно ч. 1 ст. 1049 ЦК позичальник зобов’язаний повернути позикодавцеві позику у строк та в порядку, що встановлені договором.
У відповідності ч. 1 ст. 1052 ЦК у разі невиконання позичальником обов’язків, встановлених договором позики, щодо забезпечення повернення позики, а також у разі втрати забезпечення виконання зобов’язання або погіршення його умов за обставин, за які позикодавець не несе відповідальності, позикодавець має право вимагати від позичальника дострокового повернення позики та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України, якщо інше не встановлено договором.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму згідно з вимогами даного Кодексу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Нарахування двох різновидів процентів (індексу інфляції та 3% річних) здійснюється кумулятивно шляхом складання процентів за користування сумою позики та процентів від простроченої суми.
3% річних від суми простроченої позики нараховується від дня, коли сума позики мала бути повернута, до дня її фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів, передбачених договором позики.
Відповідно до ч. 1 ст. 1050 ЦК України, якщо позичальник своєчасно не повернув речі, визначені родовими ознаками, він зобов`язаний сплатити неустойку відповідно до вимог ст. ст. 549-552 ЦК України.
Зазначена неустойка нараховується у грошовій або майновій формі від дня, коли речі мали бути повернуті, до дня їх фактичного повернення позикодавцеві, незалежно від сплати процентів за договором позики відповідно до вимог ст. 1048 ЦК України.
Згідно п. 9.1 кредитного договору № 35\08\700 - S від 18.04.2008 року у випадку прострочення виконання позичальником своїх зобов’язань щодо повернення кредиту та/або сплати процентів, а також комісій позичальник сплачує неустойку у вигляді пені у розмірі 0,5% в день від суми невиконаних зобов’язань.
Відповідно до наданого суду розрахунку пені за прострочення зобов’язання з погашення суми кредиту та відсотків за користування кредитом вбачається, що позивач пред’явив вимоги до відповідачів про стягнення пені в межах річного строку спеціальної позовної давності, що передбачена ст. 258 ЦК України, що спростовує доводи відповідача ОСОБА_2 про пред’явлення банком позовних вимог щодо стягнення пені поза межами річного строку позовної давності.
Суд вважає, що доводи відповідача ОСОБА_2 про те, що банк його не повідомляв про те, що ОСОБА_3 не сплачує кредит, будь-яких листів про наявність заборгованості йому не надсилав, а одразу ж звернувся до суду з даним позовом, не звільняють ОСОБА_2 від обов’язку солідарної відповідальності по договору кредиту і поруки від 18.04.2008 року.
Проаналізувавши всі в сукупності досліджені в судовому засіданні докази, суд вважає, що встановленим в судовому засіданні фактам відповідають правовідносини, що передбачені ст. ст. 256, 258, 261, 509, 526, 546, 549, 551, 554, 625 1046-1050, 1052, 1054 ЦК України та позивач належним чином здійснив розрахунок обрахування інфляційних втрат, 3% річних і пені, а тому слід стягнути солідарно із ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь ВАТ ВТБ Банк в особі Вінницької філії заборгованість по кредитному договору в загальному розмірі 48987,70 грн.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.
З матеріалів справи вбачається, що ВАТ ВТБ Банк були понесені судові витрати на сплату судового збору в сумі 489,87 грн. і оплату витрат ІТЗ розгляду справи в сумі 120,00 грн., які представник позивача просив стягнути з відповідачів.
Вказані вимоги згідно з вищезазначеною нормою закону підлягають задоволенню і на користь позивача підлягають стягненню з відповідачів солідарно судовий збір в розмірі 489,87 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120,00 грн.
Керуючись ст. ст. 10, 57, 60, 88, 209, 212-215 ЦПК України; ст.ст. 256, 258, 261, 509, 526, 546, 549, 551, 554, 625 1046-1050, 1052, 1054 ЦК України, суд,-
В И Р І Ш И В :
Позов Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Вінницької філії до ОСОБА_3, ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором задовольнити.
Стягнути солідарно з ОСОБА_3, ОСОБА_2 на користь Відкритого акціонерного товариства ВТБ Банк в особі Вінницької філії загальну суму заборгованості в розмірі 48987,70 грн., судовий збір в розмірі 489,87 грн. та витрати на інформаційно-технічне забезпечення в розмірі 120,00 грн.
Рішення може бути оскаржено сторонами до апеляційного суду Вінницької області шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення та подачі апеляційної скарги протягом 20 діб з моменту подачі заяви або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: