КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № -22а- 187 / 07 р. Головуючий у 1 інстанції
Волчок А.Я.
Суддя доповідач Бистрик Г.М.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
31 травня 2007 року. м. Київ.
Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:
Головуючого: Ситникова О.Ф.,
Суддів: Бистрик Г.М., Бєлової Л.В.,
при секретарі: Пономаренко О.О.,
розглянувши в судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.02.2007 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного комітету України у справах національностей та міграції про скасування неправомірного рішення, -
В С Т А Н О В И В :
Позивач ОСОБА_1 в січні 2007 року звернулася до суду з адміністративним позовом , в якому просила скасувати рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції за НОМЕР_1 та в свою чергу зобов'язати відповідача провести відповідну перевірку наведених позивачем фактів, які підтверджуються документами, що знаходяться в матеріалах справи.
Свої позовні вимоги ОСОБА_1обґрунтовує тим, що рішення Державного комітету України у справах національностей та міграції є незаконним та необґрунтованим по причині безпідставної відмови в наданні їй статусу біженця, оскільки на думку позивача міграційні органи України всупереч вимогам ч. 9 ст. 13 Закону України „ Про біженців ” (Далі по тексту -Закон ) не здійснили перевірку наданої нею інформації стосовно ситуації, що склалася в Чеченській Республіці , а також не з”ясували обставини за яких вона змушена була залишити територію свого постійного місця проживання.
Окрім того позивач зазначив, що зміст оскаржуваного рішення суперечить вимогам ч. 13 ст. 14 Закону де зазначено , що уповноважений центральний орган виконавчої влади у справах національностей і міграції у разі прийняття рішення про відмову у наданні статусу біженця, зобов'язаний невідкладно надіслати особі , стосовно якої прийнято це рішення, письмове повідомлення з викладенням причин відмови.
Представник відповідача проти задоволення адміністративного позову заперечував, мотивуючи тим, що вимоги позивача є необґрунтованими по причині відсутності обґрунтованих нею побоювань стати жертвою переслідувань.
Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.02.2007 року адміністративний позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Не погоджуючись із вказаним рішенням суду позивач ОСОБА_1подала апеляційну скаргу де зазначила, що постанова суду першої інстанції є неправомірною , оскільки прийнята судом без дотримання вимог ст. 2 КАС України, а тому просить скасувати постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.02.2007 року та постановити нове рішення про задоволення її адміністративного позову в повному обсязі.
Заслухавши у засіданні апеляційного суду доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав :
Як вбачається з матеріалів справи позивачка являється громадянкою Російської Федерації, що прибула на територію України з Чеченської Республіки .
Рішенням Державного комітету України у справах національностей та міграції від 24.01.2006 року за НОМЕР_1 позивачці на підставі ч. 4 ст. 10 Закону відмовлено у наданні статусу біженця по причині відсутності обґрунтованих доказами побоювань стати жертвою переслідувань за ознаками раси, віросповідання, національності, громадянства (підданства), належності до певної соціальної групи або політичних переконань та перебування в третій безпечній країні.
Однак ОСОБА_1 відстоюючи свою правову позицію не погоджується з вищезазначеним рішенням відповідача та зазначає, що вона вимушена була залишити територію Чечні по причині постійного переслідування на національному грунті як з боку федеральних військ Російської Федерації так і з боку представників органів влади, а тому в подальшому не бажає ризикувати життям своєї родини та вважає правомірним надання їй статусу біженця на території України.
Відповідно до ч. 4 ст. 10 Закону статус біженця не надається особі стосовно якої встановлено, що умови, передбачені абзацом другим статті 1 цього Закону, відсутні.
Згідно з абзацом 2 ст. 1 Закону за умови, коли особа має понад одне громадянство, вона не вважається такою, що не має захисту країни своєї громадянської належності, якщо без будь-якої поважної причини, що випливає з обґрунтованих побоювань, вона не скористалася захистом однієї з країн, громадянином (підданим) якої вона є.
Позивач не надала суду належних доказів наявності у неї підстав мати цілком обґрунтовані побоювання стати жертвою переслідувань за ознаками, закріпленими пунктами 6 та 7 Позиції ООН від 16.12.1998 року «Про обов'язки і стандарти доказів у заявах біженців» .
За таких обставин колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції є таким що відповідає вимогам закону і доводами апеляційної скарги не спростовується.
Тому з огляду на вищевикладене колегія суддів дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду є правомірним та прийняте відповідно до норм чинного законодавства України.
Керуючись ст. ст. 160 ,198, 200, 205, 206 КАС України, Київський апеляційний адміністративний суд, -
У Х В А Л И В :
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.02.2007 року по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Державного комітету України у справах національностей та міграції про скасування неправомірного рішення - залишити без задоволення, а постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 20.02.2007 року -залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена до Вищого адміністративного Суду України протягом одного місяця з дня набрання законної сили.
Головуючий: підпис Ситников О.Ф.
Судді : підписи Бистрик Г.М.
Бєлова Л.В.