Справа № 1-87/2010 р.

ВИРОК

Іменем України

    17 червня 2010  року.                              Березівський районний суд Одеської області в складі:   головуючого судді - Прібилова В.М..,

            за участю секретаря - Музики О.Ф.,

                прокурора  - Васютинського О.С., Гасанової О.М.,

          потерпілого – ОСОБА_1,

             підсудних – ОСОБА_2 та ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Березівка  справу про обвинувачення:

ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 року народження, уродженця м. Березівка Одеської області, українця, громадянина України, з середньо-спеціальною освітою, не одруженого, не працюючого, мешканця АДРЕСА_1,  урядових нагород не має, раніше не судимого, -

ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 року народження, уродженця м. Березівка Одеської області, українця, громадянина України, з середньою освітою, одруженого, на утриманні нікого не має, не працюючого, урядових нагород не має, мешканця АДРЕСА_2., раніше не судимого,-

в скоєні злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України,

  в с т а н о в и в

24 лютого 2005 року, близько 01 години, в смт. Раухівка Березівського району Одеської області, ОСОБА_2 спільно з ОСОБА_3, знаходячись біля будинку № 51 по вул. Гвардійська зустріли ОСОБА_1 та ОСОБА_4 В результаті виниклих неприязних відносин між ними виникла сварка, яка перейшла в спільну бійку, в ході якої ОСОБА_2 за попередньою змовою з ОСОБА_3, навмисно стали наносити удари руками і ногами по тулубу та голові потерпілого ОСОБА_1, чим заподіяли йому, згідно висновку судово-медичної експертизи № 56 від 22.04.05 року тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому шостого ребра зліва, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень СЕРЕДНЬОЇ тяжкості, по критерію тривалості розладу здоров'я; струс головного мозку і забійної рани лобу, крововиливів вік обох очей, які відносяться до категорії ЛЕГКИХ тілесних ушкоджень, що потягло за собою короткочасний  розлад здорові я.                        

Висновки суду про винність ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в скоєні злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, а саме в нанесені умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечними для життя в момент заподіяння і не потягнуло за собою наслідків, передбачених в ст. 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я, грунтуються на доказах безпосередньо досліджених у судовому засіданні.

    Підсудний ОСОБА_2 . у судовому засіданні винним себе в скоєні злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України, визнав повністю та фактичних обставин справи не оспорював, підтвердив обставини викладені у обвинувальному висновку та пояснив що дійсно 24.02.2005 між ним, ОСОБА_3 та ОСОБА_1 і ОСОБА_4 виникла сварка, яка перейшла в спільну бійку і в ході якої він та ОСОБА_3 спричинили ОСОБА_1 тілесні ушкодження, однак хто конкретно зламав потерпілому  ребро пояснити не міг.  Нападу на потерпілих та відкрите викрадення чужого майна не скоювали, а тільки підібрали телефон потерпілого який в ході бійки впав на землю та  в подальшому повернули його потерпілому. Підсудний винним себе визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся та запевнив суд, що більше не буде вчиняти злочинів .

    Підсудний ОСОБА_3  у судовому засіданні винним себе у вчинені злочину передбаченого ч. 1 ст. 122 КК України визнав повністю та фактичних обставин справи не оспорював, підтвердив обставини викладені в обвинувальному висновку та надав суду свідчення аналогічні свідченням підсудного ОСОБА_2 Підсудний у вчиненому винним себе визнав повністю, щиро розкаявся та запевнив суд, що більше не буде вчиняти злочинів.

    Допитаний у судовому засіданні потерпілий ОСОБА_1  суду показав, що 24.02.2005 року, приблизно о 01 годині він та його знайомий ОСОБА_4 в смт. Раухівка Березівського району Одеської області поверталися додому після святкування "Дня захисника Вітчизни". Підійшовши до буд. № 51, по вул. Гвардійська на них зненацька напали підсудні і почали наносити їм тілесні ушкодження. В результаті побиття, йому було зламано ребро та підсудні забрали у нього мобільний телефон.

      З урахуванням показань підсудних у судовому засіданні, державний обвинувач звернувся до суду із клопотанням про недоцільність дослідження усіх доказів по справі у відношенні фактичних обставин справи, які ніхто не оспорює, що було підтримано громадським захисником підсудного ОСОБА_2, потерпілим і самими підсудними.

    Суд вважає, що всі учасники судового розгляду правильно розуміють зміст фактичних обставин справи, які ніхто не оспорює, немає сумнівів у їх добровільності та істинності позицій, тому суд вважає за можливим не досліджувати у повному обсязі докази, стосовно тих обставин справи, які ніким не оспорюються.

Крім того, вина підсудних в інкримінованому їм злочині підтверджується слідуючими доказами:

- заявами ОСОБА_4 та ОСОБА_1 про побиття їх невідомими особами   (Т.1 а.с. 3-4);

- актом судово-медичного обстеження № 33 від 25.02.2005 року ОСОБА_2 (Т.1 а.с. 40);

- актом судово-медичного обстеження № 32 від 25.02.2005 року ОСОБА_3 (Т.1 а.с. 41);

- протоколом огляду речових доказів від 26.04.05 року з якого вбачається, що на огляд надана куртка гр-на ОСОБА_4 та на поверхні куртки є плями бурого кольору та бруду. В задній частині куртка має ушкодження – розріз у вигляді трикутника (Т 1 а.с. 55).

- актом судово-медичного обстеження № 35 від 30.03.2005 року ОСОБА_1 (Т.1 а.с. 91);

- висновком експерта № 56 від 22.04.2005 року відносно ОСОБА_1 (Т.1 а.с. 92);

- актом судово-медичного обстеження № 36 від 30.03.2005 року ОСОБА_4 (Т.1 а.с. 98);

- висновком експерта № 53 від 22.04.2005 року відносно ОСОБА_4 (Т.1 а.с. 99);

- висновком експерта № 54 від 22.04.2005 року відносно ОСОБА_2 (Т.1 а.с. 105);

 - висновком експерта № 55 від 22.04.2005 року відносно ОСОБА_3 (Т.1 а.с. 111).

           Таким чином суд вважає, винність підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 в інкримінованому їм злочині доведеною, оскільки їх показання відповідають фактичним обставинам справи і ними та іншими учасниками процесу не оспорюються і кваліфікує дії ОСОБА_2 та ОСОБА_3  за ч. 1 ст. 122 КК України як нанесення умисного середньої тяжкості тілесного ушкодження, яке не є небезпечними для життя в момент заподіяння і не потягнуло за собою наслідків, передбачених в ст. 121 цього Кодексу, але таке, що спричинило тривалий розлад здоров'я

Згідно ст. 12 КК України злочин, вчинений підсудними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 передбачений ч.1 ст.122 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості.

       До обставин, що пом’якшують покарання підсудного ОСОБА_2, суд відносить  скоєння злочину вперше та щире каяття підсудного.

       Обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_2 судом не встановлено.

       До обставин, що пом'якшують покарання підсудного ОСОБА_3, суд відносить скоєння злочину вперше та щире каяття підсудного.

       Обставин, що обтяжують покарання підсудного ОСОБА_3 судом не встановлено.

       Обираючи покарання суд враховує характер та ступінь суспільної небезпечності скоєного злочину, дані про особу винних, а також приймає до уваги, що підсудні  щиро розкаялися в скоєному, та скоїли злочин вперше.

            З урахуванням особи підсудних, характеризуючих даних про особу винних громадської безпеки скоєного підсудними ОСОБА_2 та ОСОБА_3 злочинів, пом'якшуючих та обтяжуючих вину обставин, суд вважає, що виправлення й перевиховання підсудних ОСОБА_2 та ОСОБА_3 можливе в умовах без ізоляції від суспільства, та вважає за необхідне призначити підсудним покарання у вигляді позбавлення волі та за можливе та доцільне від призначеного покарання звільнити з випробуванням.

       Заявлений по справі цивільний позов потерпілого ОСОБА_1 суд вважає за необхідним задовольнити частково, в частині стягнення спричинених злочином матеріальних збитків в загальній сумі 407 грн. 31 копійка, які були витрачені потерпілим на придбання ліків та на які потерпілим надано відповідні докази. В частині стягнення понесених витрат на харчування, оплату за проведення судово-медичної експертизи, проїзд до Березівського РВ суд вважає, що потерпілий не надав суду докази щодо понесених ним в даній частині витрат  і тому задоволенню в даній  частині заявлений позов потерпілого ОСОБА_1 не підлягає як не доведений.

        Що стосується вимоги потерпілого про стягнення моральних збитків у сумі 15000 грн., то суд вважає, що з урахуванням характеру та обсягу фізичних та душевних страждань, яких зазнав потерпілий, тяжкості вимушених змін у його життєвих стосунках, часу та зусиль, необхідних для відновлення попереднього стану – вказана сума є завищеною. Крім того вирішуючи питання щодо стягнення моральної шкоди суд приймає до уваги також поведінку самого потерпілого по відношенню до підсудних та ту обставину, що зазначені ушкодження були спричинені в ході спільної бійки, тому з урахуванням наданих потерпілим доказів щодо заподіяних йому моральних збитків, поведінки самого потерпілого, відношення підсудних до скоєного, а також всіх встановлених обставин справи – суд вважає, що розмір моральної шкоди, який підлягає відшкодуванню потерпілому з підсудних,  повинен становити 3000 грн.

    З урахуванням того, що дії підсудних були перекваліфіковані з ч.2 ст.187 на ч.1 ст.122 КК України  та по справі на даний час потерпілим є лише ОСОБА_1, так як тільки йому були спричинені тілесні ушкодження середнього ступеню тяжкості, суд вважає, що заявлений по справі цивільний позов ОСОБА_4 розгляду в даній кримінальній справі не підлягає, а може бути розглянутий в порядку цивільного судочинства окремо.

На підставі викладеного, керуючись ч. 1 ст. 122 КК України, статтями 321, 324, 328-339 КПК України Березівський районний суд Одеської області, -

     п р и с у д и в

ОСОБА_2 та ОСОБА_3  визнати винними у скоєні злочину, передбаченого ст. 122 ч. 1 КК України та призначити кожному покарання у виді позбавлення волі строком на два роки.

На підставі ст. 75 КК України ОСОБА_2 та ОСОБА_3 звільнити від відбування призначеного покарання з випробуванням, встановивши кожному іспитовий строк терміном на один рік, якщо вони  протягом іспитового строку не вчинять  нового злочину.

    Відповідно до ст. 76 КК України зобов'язати ОСОБА_2 та ОСОБА_3 не виїжджати за межі України на постійне місце проживання без дозволу органу кримінально-виконавчої системи, повідомляти органи кримінально-виконавчої системи про зміну місця проживання або роботи, та періодично з'являтися для реєстрації в органи кримінально-виконавчої системи.

    Стягнути з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 солідарно на користь ОСОБА_1 в рахунок відшкодування спричинених злочином матеріальних збитків 407 грн. 31 копійку, в рахунок відшкодування спричиненої моральної шкоди – 3000 (три тисячі ) гривень, а всього стягнути 3407 грн. 31 копійку.

      Речові докази: куртку, яка знаходиться на зберіганні у ОСОБА_4 – повернути власнику – ОСОБА_4

До вступу вироку в законну силу запобіжний захід щодо ОСОБА_2 та ОСОБА_3 залишити попередній - підписку про невиїзд.

     На вирок може бути подана апеляція до Одеського апеляційного суду через суд, який постановив вирок, протягом п’ятнадцяти діб  з моменту проголошення вироку.

                                  Суддя                                           В.М.Прібилов.