Справа № 2-1720\2010р.
РІШЕННЯ
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
08 липня 2010 року м. Вінниця
Замостянський районний суд м. Вінниці в складі:
головуючого – судді Бессараб Н.М.,
при секретарі Гаврилюк А.М.,
за участю позивача ОСОБА_1,
адвоката ОСОБА_2,
відповідачів ОСОБА_3, ОСОБА_4,
представника відповідача ОСОБА_5,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Вінниці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут-плюс» про стягнення матеріальної і моральної шкоди,
ВСТАНОВИВ:
В січні 2008 року ОСОБА_1 звернулася в суд з позовом до ОСОБА_4, ОСОБА_3, ТОВ «Добробут-плюс» про стягнення матеріальної і моральної шкоди, мотивуючи позовні вимоги тим, що 11 січня 2005 року, близько 20-ї години, проходячи біля гуртожитку №36 по вул. Баженова у м. Вінниці, позивачка спіткнулася за бетонний уламок та впала, внаслідок чого отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням уламків, відриву шилоподібного відростку лівої ліктьової кістки, які згідно акту судово-медичного обстеження №338 від 14.03.2005 року належать до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості.
Як пізніше з’ясувалось, відповідач ОСОБА_4 на передодні отримання позивачкою вказаних тілесних ушкоджень, отримав дозвіл на встановлення вказаних бетонних уламків та каміння від ОСОБА_3 – директора ТОВ «Добробут–плюс», яке обслуговувало прибудинкову територію по вул. Баженова, №36 у м. Вінниці і ОСОБА_4 разом з ОСОБА_3 поклали зазначений бетонний уламок та ще декілька кам’яних брил на прохідній частині прибудинкової території вздовж квартири АДРЕСА_1 на відстані 2-х метрів від стіни будинку, що є протиправним.
Вина всіх відповідачів в отриманні позивачкою тілесних ушкоджень підтверджується протоколами про адміністративні правопорушення, постановами адмінкомісії при виконкомі Замостянської районної ради м. Вінниці, листом управління міського господарства Вінницької міської ради.
В результаті таких протиправних дій відповідачів, позивачці спричинено матеріальну шкоду, що полягає у витратах на лікування в зв’язку з отриманою травмою на загальну суму 238,05 грн. та моральну шкоду, яка полягає у перенесених нею фізичному болі, якого вона зазнала у зв’язку з ушкодженням здоров’я та в перенесених нею в зв’язку з цим душевних стражданнях і яку оцінює на суму 10 000,00 грн., тому звернулася до суду із вказаним позовом та просила стягнути солідарно на її користь з відповідачів 238,05 грн. матеріальної шкоди, 10 000,00 грн. моральної шкоди, судові витрати, в тому числі витрати на допомогу адвоката.
В судовому засіданні, на обставинах, викладених в позовній заяві, позивачка ОСОБА_1 та її адвокат заявлений позов підтримали в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в ньому, просили позов повністю задовольнити та суду пояснили, що вина ОСОБА_4 в отриманні нею тілесних ушкоджень підтверджується постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 24.12.2008 року, згідно з якою ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення ним злочину, передбаченого ст. 128 КК України, а кримінальну справу по обвинуваченню останнього закрито в зв’язку із закінченням строку давності. Вина ОСОБА_3 підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення від 28.02.2006 року за ст. 152 КУпАП та постановою №66 адмінкомісії при виконкомі Замостянської районної ради м. Вінниці від 20.04.2006 року. Вина ТОВ «Добробут–плюс» в особі директора ОСОБА_3 обґрунтовується тим, що останній не мав права надавати дозвіл ОСОБА_4 на розміщення каміння на прибудинковій території, оскільки не мав таких повноважень. Вина ТОВ «Добробут–плюс» обґрунтовується тим, що їх обов’язком є прибирання прибудинкової території і вони повинні були прибрати ці кам’яні брили, однак цього не зробили, внаслідок чого травмувалася позивачка.
Також позивачка суду пояснила, що прибудинкова територія біля гуртожитку №36 по вул. Баженова в м. Вінниці станом на 11.01.2005 року не освітлювалася і йдучи о 20-й годині в темряві повз даного будинку в напрямку магазину, вона не побачила кам’яних брил, спіткнулася за одну з них, впала та отримала вказані тілесні ушкодження, внаслідок чого протягом двох місяців змушена була носити гіпс, довгий час на руці не зростались кістки і до цього часу в неї постійно болить ушкоджена рука.
На запитання суду пояснила, що в результаті отриманої травми вона купувала ліки, які призначав лікар, робила рентгензнімки, 10 сеансів масажу, всього на загальну суму 238,05 грн., однак чеків про оплату та наданих послуг масажу вона не зберігала. Вважає, що сума заявленої матеріальної шкоди підтверджується довідкою №53 від 23.11.2006 р. ТОВ ВТП «Техмедсервіс» про вартість медикаментів.
Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав та пояснив, що кам’яні брили вздовж стіни своєї квартири, що знаходиться в будинку №36 по вул. Баженова в м. Вінниці він встановив 09 січня 2005 року самостійно без будь-якого дозволу та допомоги ОСОБА_3 для того, щоб обмежити рух автомобілів під його вікнами. ОСОБА_1 могла їх побачити і обійти, умислу на спричинення їй тілесних ушкоджень в нього не було, а тому вважає, що ніякої шкоди він їй не завдавав. Також наголосив, що позивачка позовні вимоги не довела, а саме які їй були спричинені моральні страждання та чому саме на суму 10 000,00 грн.
Відповідач ОСОБА_3 позов не визнав, суду пояснив, що станом на січень 2005 року він працював директором ТОВ «Добробут-плюс». Будь-якого дозволу на встановлення бетонних уламків та каміння вздовж стіни гуртожитку № 36 по вул. Баженова у м. Вінниці, він як директор ТОВ «Добробут–плюс» не надавав ні ОСОБА_4, ні будь-кому іншому, так як в період з 05.01.2005 року по 21.01.2005 року він перебував на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні Вінницької МКЛ №2 і разом із ОСОБА_4 каміння під його вікнами не розкладав. Також наголосив, що позивач не надала суду доказів його вини ні як громадянина, ні як директора ТОВ «Добробут–плюс», а тому безпідставно вимагає стягнення з нього матеріальної і моральної шкоди.
Представник ТОВ «Добробут–плюс» позов не визнав, просив суд відмовити в його задоволенні, при цьому пояснив, що вини ТОВ «Добробут–плюс» в травмуванні ОСОБА_1 немає, так як ширина проходу від стіни гуртожитку до спортмайданчика становить 7 метрів, у вечірню пору доби частина даного проходу зі сторони гуртожитку освітлюється через його вікна і позивачка могла побачити і обійти ці кам’яні брили та будь-яких доказів спричинення ТОВ «Добробут–плюс» ОСОБА_1 матеріальної та моральної шкоди суду не надано і позивачем не доведено.
Вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи суд встановив наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що ОСОБА_4, 09 січня 2005 року, не передбачаючи можливості настання шкідливих наслідків, хоча повинен був і міг їх передбачити, адже усвідомлював, що крім транспорту, на даній території пересуваються пішоходи та що зазначена територія не забезпечена освітленням в нічний час, і не вживши будь-яких дій по попередженню інших осіб щодо наявної перешкоди, створив небезпеку для життя та здоров’я пішоходів, а саме з метою перешкоди руху транспортних засобів, в порушення Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та Правил благоустрою території м. Вінниці, без будь-якого дозволу виконавчого комітету Вінницької міської ради, самовільно розклав на прибудинковій території вздовж вікон своєї квартири, що в будинку №36 по вул. Баженова в м. Вінниці на відстані 2-х метрів від стіни будинку кам’яні брили.
Внаслідок таких протиправних дій ОСОБА_4, 11 січня 2005 року, близько 20-ї години, проходячи біля гуртожитку №36 по вул. Баженова у м. Вінниці, ОСОБА_1 спіткнулася за кам’яну брилу та впала, внаслідок чого отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому лівої променевої кістки в типовому місці зі зміщенням уламків, відриву шилоподібного відростку лівої ліктьової кістки, які згідно акту судово-медичного обстеження №338 від 14.03.2005 року належать до категорії тілесних ушкоджень середнього ступеня тяжкості за ознакою тривалого розладу здоров’я, понад 21 день; садна 5-го пальця правої кисті(без зазначення форми, розмірів, морфологічних особливостей), яке належить до категорії легких тілесних ушкоджень, які утворилися від дії твердих тупих предметів, не виключено, 11.01.2005 року (том 1 а.с. 8-9).
За такі протиправні дії ОСОБА_4 був притягнутий до кримінальної відповідальності за ст. 128 КК України.
Згідно постанови Замостянського районного суду м. Вінниці від 24.12.2008 року, яка набула чинності 05.01.2009 року, на підставі ст. ст. 7-1, 11-1 КПК України ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення ним злочину, передбаченого ст. 128 КК України, а кримінальну справу по обвинуваченню останнього закрито в зв’язку із закінченням строку давності (том 1 а.с. 119).
28.02.2006 року дільничним Тяжилівського ВМ Замостянського РВ УМВС України у Вінницькій області було складено протокол про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_3 за ст. 152 КУпАП та того ж дня винесена постанова за справою про адміністративне правопорушення, згідно з якими встановлено, що 10.02.2006 року на прохожій частині прибудинкової території гуртожитку АДРЕСА_1 ОСОБА_3 допустив покладення ОСОБА_4 великого кам’яного уламка, від якого ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження та постановлено дані матеріали направити до адмінкомісії Замостянської районної ради м. Вінниці (том 1 а.с. 13).
Постановою адмінкомісії при виконкомі Замостянської районної ради м. Вінниці №66 від 20.04.2006 року, яка ніким не оскаржена, з урахуванням того, що на момент розгляду даної справи закінчилися строки притягнення до відповідальності, провадження в справі про адмінправопорушення відносно ОСОБА_3 за ст. 152 КУпАП закрито (том 1 а.с. 14).
Як вбачається із постанови слідчого прокуратури Замостянського району м. Вінниці від 28.09.2009 року, яка ніким не оскаржена, розглянувши матеріали перевірки матеріалів, виділених з кримінальної справи №06280609 за фактом травмування ОСОБА_1, в порушенні кримінальної справи відносно ОСОБА_3 за ознаками злочину, передбаченого ч. 1 ст. 367 КК України відмовлено внаслідок Закону України «Про амністію» від 12.12.2008 року (том 1 а.с. 85-86).
Відповідно до ст. 28 КПК України закриття кримінальної справи з підстав, зазначених у ст. ст. 7 і 7-1 цього Кодексу, зокрема у зв’язку із закінченням строку давності, не звільняє особу від обов'язку відшкодувати в установленому законом порядку матеріальні збитки, завдані нею державним, громадським організаціям або громадянам.
За положеннями ст. ст. 1166, 1167 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.
У п. 2 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27 березня 1992 року № 6 “Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди” (зі змінами) роз’яснено, що, розглядаючи позови про відшкодування шкоди, суди повинні мати на увазі, що шкода, завдана фізичній особі, майну фізичної особи чи майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її завдала, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв’язок та є вина зазначеної особи.
Відповідно до ч. 4 ст. 61 ЦПК України, не підлягають доказуванню факти, встановлені вироком у кримінальній справі, що набрав законної сили, або постанова суду у справі про адміністративне правопорушення .
Таким чином, при вирішенні даного спору про відшкодування шкоди за вказаними нормами права доказуванню підлягають: факт спричинення шкоди, протиправність дій заподіювача і його вина, причинний зв’язок між протиправною дією і негативними наслідками.
Враховуючи положення ст. ст. 57, 212 ЦПК України, за якими доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Жоден доказ не має для суду наперед встановленого значення. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності.
З урахуванням всіх досліджених в судовому засіданні доказів, суд вважає, що відповідальність за завдану ОСОБА_1 шкоду повинен нести ОСОБА_4 та заявлений позивачкою позов щодо стягнення матеріальної, моральної шкоди, судових витрат підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.
Суд вважає, що факт спричинення шкоди позивачці ОСОБА_4, хоча із-за необережності, протиправність його дій, вина, причинний зв’язок між протиправною дією і негативними наслідками є доведеними та підтверджуються актом судово-медичного обстеження №338 від 14.03.2005 року, постановою Замостянського районного суду м. Вінниці від 24.12.2008 року, згідно з якою ОСОБА_4 звільнено від кримінальної відповідальності за вчинення ним злочину, передбаченого ст. 128 КК України, а кримінальну справу по обвинуваченню останнього закрито в зв’язку із закінченням строку давності та поясненнями в судовому засіданні самим ОСОБА_4, згідно з якими він пояснив, що кам’яні брили вздовж стіни своєї квартири, що знаходиться в будинку №36 по вул. Баженова в м. Вінниці він встановив 09 січня 2005 року самостійно без будь-якого дозволу та сторонньої допомоги для того, щоб обмежити рух автомобілів під вікнами своєї квартири.
Разом з тим, позивачка не довела суду і надала переконливих доказів спричинення їй шкоди ОСОБА_3 ні як громадянином, ні як керівником ТОВ «Добробут–плюс», а також протиправність його дій, вину, причинний зв’язок між протиправною дією і негативними наслідками та не надала суду належних і переконливих доказів того, що ОСОБА_3 надавав ОСОБА_4 письмовий чи усний дозвіл на встановлення бетонних уламків та каміння вздовж стіни гуртожитку № 36 по вул. Баженова у м. Вінниці та того, що він разом із ОСОБА_4 розкладав це каміння 09.01.2005 року.
Як вбачається із протоколу, постанови про адміністративне правопорушення від 28.02.2006 року, а також постанови адмінкомісії при виконкомі Замостянської районної ради м. Вінниці від 20.04.2006 року, що складені відносно ОСОБА_3, постанови про відмову в порушенні кримінальної справи від 28.09.2009 року відносно ОСОБА_3, дані документи не містять в собі відомостей, які підтверджують його вину в спричиненні шкоди позивачці ОСОБА_1 в період з 09.01.2005 року по 11.01.2005 року, тобто в той період, коли ОСОБА_4 фактично були встановлені кам’яні брили та ОСОБА_1 отримала тілесні ушкодження. Вина ОСОБА_3 спростовується також поясненнями в судовому засіданні ОСОБА_4, який пояснив, що кам’яні брили вздовж стіни своєї квартири, що знаходиться в будинку №36 по вул. Баженова в м. Вінниці він встановив 09 січня 2005 року самостійно без дозволу ОСОБА_3 та сторонньої допомоги для того, щоб обмежити рух автомобілів під вікнами своєї квартири.
Крім того, в судовому засіданні було встановлено та підтверджується довідкою з лікарні №127 від 07.07.2010 року, оглянутими в судовому засіданні медичною карткою стаціонарного хворого ОСОБА_3, листком непрацездатності серії 21723 №003374, виданого 21.01.2005 року, що в період з 05.01.2005 року по 21.01.2005 року ОСОБА_3 перебував на стаціонарному лікуванні в нейрохірургічному відділенні Вінницької МКЛ №2 в зв’язку з отриманою травмою, що виключає його фактичну і юридичну причетність до встановлення бетонних уламків та каміння вздовж стіни гуртожитку № 36 по вул. Баженова у м. Вінниці в період з 09.01.2005 року по 11.01.2005 року (том 2 а.с. 8).
Також позивач ОСОБА_1 не довела суду та не надала належних доказів спричинення їй в період з 09.01.2005 року по 11.01.2005 року шкоди юридичною особою – ТОВ «Добробут-плюс», а також не довела суду протиправність дій ТОВ «Добробут-плюс», їх вину, причинний зв’язок між протиправною дією (бездіяльністю) і негативними наслідками .
З вище викладених підстав постанова про відмову в порушенні кримінальної справи від 28.09.2009 року відносно ОСОБА_3 не підтверджує вину ТОВ «Добробут-плюс» в спричиненні шкоди ОСОБА_1
Суд вважає, що лист управління міського господарства Вінницької міської ради від 29.03.2006 року, не підтверджує вину ТОВ «Добробут-плюс» в спричиненні шкоди ОСОБА_1, так як з його змісту вбачається, що станом на 2006 рік гуртожиток №36 по вул. Баженова в м. Вінниці не був переданий у власність громади м. Вінниці, а тому управління міського господарства Вінницької міської ради не було повноважне встановлювати наявність чи відсутність вини посадових осіб ТОВ «Добробут-плюс».
Разом з тим підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 матеріальна шкода в сумі 181,03 грн., яка полягає у понесених позивачкою внаслідок отриманої травми витратах на придбання ліків, що були призначені їй лікарем та підтверджуються записами в амбулаторній картці хворої ОСОБА_1 (том 1 а.с. 223-230), вартість яких підтверджується довідкою ТОВ ВТП «Техмедсервіс» від 23.11.2006 року за одиницю найменування ліків (том 1 а.с. 12), а решта заявлених позовних вимог по стягненню матеріальної шкоди за придбання позивачкою «кетанов» вартістю 33,10 грн., за рентгензнімки загальною вартістю 20,00 грн., за знімок після лікування вартістю 15,00 грн., 18,00 грн. витрат на першу медичну допомогу, за 10 сеансів масажу вартістю 50,00 грн. задоволенню не підлягають, так як не підтверджені належними доказами та не надано доказів, що «кетанов» і масаж були призначені позивачці лікарем.
Суд вважає, що внаслідок протиправних дій ОСОБА_4, позивачці ОСОБА_1 була завдана моральна шкода, яка виразилася в перенесеному нею фізичному болю, душевних стражданнях та хвилюваннях за своє здоров’я, нервовому потрясінні. Внаслідок отриманих тілесних ушкоджень, позивачка знаходилася на лікуванні, що потягнуло вимушені зміни у її життєвих і виробничих стосунках.
Спричинення ОСОБА_4 моральної шкоди позивачці підтверджується актом судово-медичного обстеження відносно ОСОБА_1, медичними довідками з лікарні.
При визначенні розміру відшкодування моральної шкоди позивачці суд виходить із засад розумності, виваженості та справедливості і вважає, що підлягає стягненню з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 1500,00 грн. моральної шкоди, при цьому суд також враховує ступінь вини ОСОБА_4, його пенсійний вік та матеріальний стан, а в решті заявлених позовних по стягненню моральної шкоди позивачці слід відмовити.
Відповідно до ст. 88 ЦПК України суд вважає за необхідне стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу адвоката в розмірі 1000,00 грн. пропорційно до задоволених вимог, а також стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в сумі 68,00 грн. та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 1166, 1167 ЦК України, ст.ст. 10, 57-60, 88, 212-215 ЦПК України, суд -
ВИРІШИВ:
Позов ОСОБА_1 до ОСОБА_4, ОСОБА_3, Товариства з обмеженою відповідальністю «Добробут-плюс» про стягнення матеріальної і моральної шкоди задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 181,03 грн. матеріальної шкоди, 1500,00 грн. моральної шкоди, 1000,00 грн. за правову допомогу адвоката, а всього 2681,03 грн. (дві тисячі шістсот вісімдесят одна гривня 03 коп.).
Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави 68,00 грн. судового збору та 120,00 грн. витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.
В решті позовних вимог відмовити.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до апеляційного суду Вінницької області через суд першої інстанції шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.
Суддя: