Справа № 2-1211/10 р.

                                                         Р І Ш Е Н Н Я

                                                    ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

05 липня 2010 року  Кілійський районный суд Одеської області у складі:    

головуючого  судді  Тюміна О.Г.

при секретарі   Нанєвій А.В.  

за участю  позивача ОСОБА_1, представника позивача ОСОБА_2, відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому  судовому  засіданні  в залі суду в м. Кілія  справу за позовом

ОСОБА_1

до   ОСОБА_3,

про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою, поновлення межі та стягнення моральної шкоди,

                                           ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся    до Кілійського  районного суду  із зазначеним позовом до відповідача про усунення перешкод у  користуванні  земельною ділянкою, стягнення моральної шкоди.

В судовому засіданні позивач  підтримав  позовні вимоги та пояснює , що на підставі свідоцтва про право власності, виданого 08.02.1988 року виконкомом Приморської сільської ради ,  він є власником житлового будинку розташованого по АДРЕСА_1 Кілійського р-ну Одеської області. Земельна ділянка площею 0,14 га. йому надано рішенням приморської Сільської ради № 18 від 26.09.1974 року йому.  Згідно Акту відводу земельної ділянки від 04.02.1975 року, було здійснено відвід земельної ділянки в натурі загальною площею 1400 кв. м. в с. Приморському, по вул. Леніна, 39-а. В зв’язку із порушенням відповідачем межі земельних ділянок, він звернувся до Кілійського районного суду і рішенням суду від 17.09.2001 року межу було поновлено. Рішення було виконане згідно акту державного виконавця від 18.08.2002 року. Але в наступному відповідач знову переніс спільну межу, що підтверджується висновком експерта, в зв’язку з чим позивач просить    зобов’язати відповідача поновити її та стягнути на його користь моральну шкоду.

Відповідач   заперечує проти позову та пояснює, що він є власником житлового будинку ,  по АДРЕСА_2 в с. Приморському Кілійського р-ну Одеської області, розташованого на земельній ділянці площею 0,6 га. , спірну межу він не порушував. Зазначає також, що позовні вимоги  є безпідставними в зв’язку  з тим, що позивачу надавалася земельна ділянка 0,13 га., а не 0,14 га., як стверджує позивач.

Заслухавши пояснення сторін , дослідивши  докази  надані сторонами, та розглянувши справу в межах позовних вимог , суд вважає позов обгрунтованим та таким,  що підлягає частковому задоволенню.

В судовому засіданні встановлені наступні обставини та відповідні ним правовідносини.

Рішенням виконкому Приморської сільської ради  № 18 від 26.09.1974 року  позивачу надано земельну ділянку площею 0,14 га. , з яких 0,03 га під забудову.

Рішенням виконкому Кілійської  районної ради № 29.01.1975 року № 32, ОСОБА_1 надано дозвіл на будівництво житлового будинку.

Згідно Акту від 04.02.1975 року здійснено відвід земельної ділянки площею 0,14 га.  в натурі.

Згідно свідоцтва № 112 від 08.02.1988 року , виданого виконкомом Приморської сільської ради, позивач є власником житлового будинку по АДРЕСА_1 , Кілійського р-ну.

Дані про площу земельної ділянки  по АДРЕСА_1, ( 0,14 га.) підтверджується також :

- свідоцтвом  № 004 на забудову,

- витягом з протоколу засідання виконкому Приморської сільської ради № 1 від 26.09.1974 року,

- довідкою виконкому Приморської сільської ради від 15.12.2000 року , згідно з якою в по господарській книзі за 1974-1976 року № 15, в особовому рахунку № НОМЕР_1 на ім’я ОСОБА_5 зроблено запис за 1974 рік про виділ ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,14 га.,

- довідкою  виконкому Приморської сільської ради від 11.09.2009 року,

- наданою виконкомом Приморської сільської ради  копією по господарської книги № 15, особовий рахунок № НОМЕР_1 , згідно яких позивачу було надано земельну ділянку площею 0,14 га.

Згідно висновку судової експертизи від 30.05.2007 року встановлено , що площа земельної ділянки по АДРЕСА_1, належного ОСОБА_1, складає 1362,8 кв.м. замість 1400 кв.м. згідно документів, площа земельної ділянки по АДРЕСА_2, належної ОСОБА_6, складає 1520 кв.м. Встановлено також порушення  межі між ділянками з боку ділянки № 55 площею 1,5 х 35 = 26,2 кв.м. згідно ескізу , порушення межі здійснено шляхом перенесення межі по фасадній стороні на 1,5 м. в бік ділянки по АДРЕСА_1 до точки, розташованій  на межі на відстані 35 м. від фасадній межі.

Висновок експерта підтверджується також

- даними технічного паспорту житлового будинку по АДРЕСА_2, належного ОСОБА_3 , згідно яких на час проведення інвентаризації, на  10.09.2008 року,  фактична площа земельної ділянки складає 6160 кв.м., в той час, як за документами його  площа  600,0 кв.м.

- рішенням виконкому  Приморської сільської ради № 236 від 08.10.2008 року , яким оформлено право власності відповідача на житловий будинок по АДРЕСА_2, розташований на земельній ділянці площею 600 кв.м.

Твердження відповідача про те, що позивачу надавалась земельна ділянка 0,13 га. а не 0,14 га. суд вважає безпідставними та не доведеними. Довідку  АРПЧП «Респект» суд не приймає в якості належного доказу, оскільки зазначені в ній дані про те, що розмір земельної ділянки позивача  складає 0,13 га., не мають посилання на відповідні підстави , дані про те, станом на який час зафіксовані ці дані. Крім того, твердження відповідача не знайшли свого підтвердження дослідженими  у справі доказами.

Відповідно до ст. 106 Земельного Кодексу України , власник земельної ділянки має право вимагати від власника сусідньої ділянки сприяння встановленню твердих меж , а також відновленню межових знаків у випадках , коли вони зникли , перемістились або  стали невиразними.

Відповідно до ст.107 ЗК України , підставою для  відновлення меж є дані земельно-кадастрової документації. В разу неможливості виявлення дійсних меж , їх встановлення здійснюється за фактичним використанням земельної ділянки. Якщо встановлення фактичного використання неможливо, то кожному виділяється однакова за розміром частина спірної ділянки.

Відповідно до ч.2 ст. 152 ЗК України власник земельної ділянки або користувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю , навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавлення права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

В зв’язку з викладеним суд вважає  позовні вимоги про зобов’язання відповідача поновити межу між ділянками сторін такими, що підлягають задоволенню.

Вимоги про стягнення судових витрат, які складаються з  витрат  по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 7,50 грн., державного мита в сумі 8,50 грн., судової експертизи в сумі 650 грн., а всього 666 грн., відповідно до ч.1 ст. 88 ЦПК України підлягають задоволенню.

Позовні вимоги про стягнення моральної шкоди суд вважає не доведеними , та такими, що не підлягають задоволенню.  

Керуючись ст.ст. 10,11,209,212,214-215  ЦПК України суд

                                              ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Зобов’язати  ОСОБА_3 поновити межу між земельною ділянкою по АДРЕСА_2 та земельною ділянкою по АДРЕСА_1 Кілійського району шляхом перенесення межі від точки розташованій на відстані 35 метрів від фасадної межі , по фасадній частині  на 1,5 м. в бік земельної ділянки земельної АДРЕСА_2 Кілійського району Одеської області.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 судові витрати  по сплаті інформаційно-технічного забезпечення розгляду справи в сумі 7,50 грн., державного мита в сумі 8,50 грн., судової експертизи в сумі 650 грн., а всього 666 грн.

В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Одеської області  через Кілійський районний суд шляхом подачі в 10-денний строк з дня проголошення рішення заяви про апеляційне оскарження і поданням після цього протягом 20 днів апеляційної скарги  з подачею її копії до апеляційного суду або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України

           Суддя              ___________________                  О.Г.Тюмін