РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року червня місяця 26 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Новікова Р.В.
Суддів Кузнєцової О.О., Сокола B.C.
При секретарі Войциховській Е.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2у власних інтересах та в інтересах сина: неповнолітнього ОСОБА_3до ОСОБА_4та ОСОБА_5про відшкодування майнової і моральної шкоди, за апеляційною скаргою ОСОБА_1., апеляційною скаргою ОСОБА_2., апеляційною скаргою представника ОСОБА_1. та ОСОБА_2. - ОСОБА_6, апеляційною скаргою ОСОБА_4. на рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 6 березня 2007 р.,-
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1., ОСОБА_2. у власних інтересах та інтересах сина: неповнолітнього ОСОБА_3 звернулися до суду з позовом до ОСОБА_4. та ОСОБА_5. про відшкодування майнової і моральної шкоди і судових витрат, мотивуючи свої вимоги тим, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди з вини водія ОСОБА_4. їхньому неповнолітньому синові, ОСОБА_3., заподіяні тяжкі тілесні ушкодження. Позивачі посилалися на те, що винними діями відповідачів сину, а також і ним, як батькам, спричинено моральну шкоду, оскільки внаслідок ДТП всі вони перетерпіли душевні страждання, і майнову шкоду у вигляді додаткових витрат, викликаних необхідністю придбання ліків.
Рішенням суду позов задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_4. на користь ОСОБА_2. в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 компенсацію за моральну шкоду, що заподіяна останньому, у розмірі 50 000 грн.
В решті позову та у позові до відповідача ОСОБА_5. відмовлено.
В апеляційних скаргах позивачів та їхнього представника ставиться питання про скасування рішення суду з направленням справи на новий розгляд до суду першої інстанції, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції вимог матеріального і процесуального законів. Зокрема, апелянти зазначають, що суд, вирішуючи питання про відшкодування моральної шкоди, не врахував тривалість негативних наслідків ДТП для їх неповнолітнього сина; безпідставно відмовив їм як батькам у позові про відшкодування моральної шкоди на їхню користь та в частині позову про відшкодування майнової шкоди.
Справа № 22-ц-3543/2007 Головуючий по першій інстанції
Захарова І.О.
Доповідач Новіков Р.В.
В апеляційній скарзі ОСОБА_4. ставиться питання про зміну рішення суду із зменшенням розміру моральної шкоди до 10 000 грн., у зв'язку з неповним з'ясуванням і недоведеністю обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи. Апелянт посилається на неадекватність розміру моральної шкоди, що
стягнута з нього судом.
Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційні скарги позивачів та їх представника підлягають частковому задоволенню, а апеляційна скарга відповідача задоволенню не підлягає з таких підстав.
З матеріалів справи вбачається, що внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, що сталася 24.11.2003 р. на автодорозі Херсон - Красноперекопськ - Сімферополь (252 км 800 м), коли водійОСОБА_4., за дорученням № 3117 від 6.08.2002 р. керуючи автомашиною «Хонда-Цивік» і рухаючись, в порушення п. 12.4. Правил дорожнього руху України, зі швидкістю 90 км/ч у межах населеного пункту, не вжив, порушуючи вимоги п. п. 12.3.,' 18.1., 18.4. Правил дорожнього руху України, заходів безпеки руху (зокрема, своєчасних заходів до гальмування автомобілю),- постраждав неповнолітній син позивачів, ОСОБА_3., якому були заподіяні тяжкі тілесні ушкодження.
Згідно з вироком Залізничного районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 21 серпня 2006 p., що набрав чинності, за вищевказаним фактом дорожньо-транспортної пригоди відповідачОСОБА_4. був засуджений за статтею 286 ч. 2 Кримінального кодексу України (л. с 9, 10).
Відповідно до ч. 4 статті 61 ЦПК України 2004 р. вирок у кримінальній справі, що набрав законної сили є обов'язковим для суду, що розглядає справу про цивільно-правові наслідки дій особи, стосовно якої ухвалено вирок з питань, чи мали місце ці дії та чи вчинені вони цією особою.
Таким чином, процесуальний закон визнає вирок по кримінальній справі підставою
для звільнення від доказування.
Враховуючи преюдиційний характер вище вказаного вироку суду колегія суддів вважає доведеною вину відповідача ОСОБА_4. у порушенні Правил дорожнього руху, що безпосередньо і призвело до заподіяння шкоди.
Згідно з частиною 2 статті 1187 Цивільного кодексу України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку. Такою правовою підставою є доручення, що було видане ОСОБА_4 ( л. С 13) і тому саме відповідачОСОБА_4., котрий має повну цивільну дієздатність, а не його батько, зобов'язаний, відповідно до частини 1 статті 1166 Цивільного кодексу України, в повному обсязі відшкодувати позивачам майнову шкоду, як особа, яка її завдала.
При такому положенні необхідність стягнення з відповідача ОСОБА_4. на користь позивачів: батьків неповнолітнього потерпілого додаткових витрат, викликаних необхідністю придбання ліків вартістю 5894 грн (л. с 21-37), з урахуванням часткового відшкодування ним додаткових витрат на суму 3 200 грн, що не заперечується відповідачами,- випливає із вищевказаної норми матеріального закону та положень частини 1 статті 1195 Цивільного кодексу України. Тому в рахунок відшкодування майнової шкоди з відповідача ОСОБА_4. слід стягнути 2 694 грн.
Відповідно до статті 23 Цивільного кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода, зокрема, полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких
Справа № 22-ц-3543/2007 Головуючий по першій інстанції
Захарова І.О.
Доповідач Новіков Р.В.
фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.
Згідно з п. 9 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р. (з наступними змінами) «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» розмір відшкодування моральної шкоди суд повинен визначати залежно від характеру та обсягу страждань, які зазнав позивач, характеру немайнових витрат та урахуванням інших обставин. При цьому суд має право виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Визначаючи розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд повинен наводити в рішенні відповідні мотиви.
Проте, суд першої інстанції, визначаючи розмір відшкодування моральної шкоди, що завдана неповнолітньому потерпілому ОСОБА_3. - сину позивачів, безпідставно не врахував ряд обставин, що мають суттєве значення для визначення конкретного розміру моральної шкоди. Так, суд посилався на перенесення ОСОБА_3. фізичного болю, зміну порядку його життя, форми навчання, відсутність можливості вести життя за його віком, спілкуватися з однолітками. Це, дійсно, має місце і вказані обставини теж слід врахувати.
Але слід враховувати не тільки спричинення фізичного болю та неможливість спілкування з однолітками і зміну форми навчання.
Необхідно, перш за все, взяти до уваги не лише фізичний біль, а і тяжкість травми, завданої позивачеві, якому спричинені тяжкі тілесні ушкодження, у тому числі головного мозку, внутрішніх органів (л.с. 9), по-друге,- значну тривалість його страждань і незручностей, які він вимушений був терпіти в зв'язку з такими тяжкими ушкодженнями.
Необхідно, по-третє, враховувати не лише погіршення або позбавлення можливостей реалізації потерпілим своїх звичок і бажань: слід враховувати загальний психічний вплив на неповнолітнього як самої події, так і її тяжких наслідків. Колегія суддів вважає, що, зважаючи на вік потерпілого (13 років на момент заподіяння шкоди) та стан його здоров'я наявність такого глибокого загального психічного впливу є, безперечно, доведеною і як, фактично, загальновідома обставина,- не потребує доказування та додаткового з'ясування із застосуванням сфери спеціальних знань.
Тому колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що, з урахуванням характеру й обсягу моральних страждань, яких зазнав неповнолітній ОСОБА_3., а також виходячи із засад розумності, виваженості і справедливості на його користь за заподіяну моральну шкоду має бути стягнено 100 тис.грн.
Як зазначалося, моральна шкода, відповідно до положень статті 23 Цивільного кодексу України, зокрема, полягає і у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо членів її сімї чи близьких родичів.
Тому відмова судом першої інстанції батькам неповнолітнього потерпілого у відшкодуванні їм моральної шкоди суперечить цим положенням та вище вказаним роз'ясненням Пленуму Верховного Суду України і є безпідставною та несправедливою, зважаючи також на вимоги статті 3 Цивільного кодексу України.
З урахуванням характеру й обсягу травм, яких зазнав син позивачів неповнолітній ОСОБА_3. колегія суддів вважає, що позивачам як батькам заподіяні значні душевні страждання, а тому і суттєва моральна шкода. Виходячи з цих обставин, а також із засад
Справа № 22-ц-3546/2007 Головуючий по першій інстанції
Захарова І.О.
Доповідач Новіков Р.В.
розумності, виваженості і справедливості, на їхню користь за заподіяну їм моральну шкоду має бути стягнено по 50 тис.грн.
Зважаючи на наведене, не підлягає задоволенню апеляційна скарга ОСОБА_4.
На підставі викладеного і керуючись статтями 303, 307, 309, 314, 316, 319, 323, 325, 327 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-
ВИРІШИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1., ОСОБА_2., представника ОСОБА_1. та ОСОБА_2. - ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Євпаторійського міського суду Автономної Республіки Крим від 6 березня 2007 р. скасувати та прийняти нове рішення.
Позов ОСОБА_2. в інтересах неповнолітнього ОСОБА_3 і позов ОСОБА_1. і ОСОБА_2. у власних інтересах задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_4на користь ОСОБА_3в рахунок відшкодування моральної шкоди сто тисяч гривень, на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2в рахунок відшкодування моральної шкоди по п'ятдесят тисяч гривень кожному. Стягнути з ОСОБА_4на користь ОСОБА_1 і ОСОБА_2в рахунок відшкодування майнової шкоди дві тисячі шістсот дев'яносто чотири гривні. Стягнути з ОСОБА_4на користь держави судовий збір 76 грн 50 коп та витрати на інформаційно-технічне забезпечення 30 грн.
В решті позову відмовити.
Апеляційну скаргу ОСОБА_4. відхилити.
Рішення набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку до суду касаційної інстанції протягом двох місяців.
Справа № 22-ц-3543/2007 Головуючий по першій інстанції
Захарова І.О. Доповідач Новіков Р.В.