АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1748/2007 р. Головуючий по 1-й інстанції
Міронець О.К.
Суддя-доповідач: Гальонкін С.А.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року липня місяця 18 дня м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Гальонкіна С.А.
Суддів: Омельченко Л.М., Корнієнка В.І.
при секретарі Коротун І.В.
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3в інтересах Державного Казначейства України на ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 29 травня 2007 року по справі за заявою ОСОБА_2про відшкодування шкоди завданої діями органів дізнання, досудового слідства , прокуратури і суду.
Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, -
ВСТАНОВИЛА:
Ухвалою Карлівського районного суду Полтавської області від 29 травня 2007 року заяву ОСОБА_2 задоволено частково.
Визначено розмір відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 в сумі 370 000 ( триста сімдесят тисяч ) грн.
В частині стягнення матеріальної шкоди в розмірі 150 000 ( сто п'ятдесят тисяч) грн. відмовлено в повному обсязі у зв'язку з недоведеністю.
Зобов'язано Державне Казначейство України провести виплату відшкодування моральної шкоди ОСОБА_2 сумі 370 000 ( триста сімдесят тисяч) грн. за рахунок державного бюджету.
2
Не погодившись з вказаним рішенням, ОСОБА_1в інтересах ОСОБА_2, подав апеляційну скаргу, в якій рішення суду вважає невірним, просить його змінити, збільшивши розмір компенсації за моральну шкоду в розмірі 2 000 000 грн., посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та неправильне застосування норм матеріального права.
Також, апеляційну скаргу подав представник Державного Казначейства України, в якій рішення суду вважає необгрунтованим, просить його скасувати та постановити нове, яким відмовити в задоволенні вимог заявника в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Крім того, представником заявника ОСОБА_2- ОСОБА_1 подано заперечення на апеляційну скаргу Державного Казначейства України, в яких він просить відмовити в задоволенні даної апеляційної скарги , оскільки всі наведені в ній доводи не є підставою для скасування ухвали Карлівського районного суду Полтавської області від 29.05.2007 року.
Колегія суддів, заслухавши доповідача, перевіривши матеріали справи та мотиви скарги підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали суду не вбачає.
У відповідності до п. 1 ч.2 ст. 308 ЦПК України, за наслідками розгляду скарги на ухвалу суду першої інстанції апеляційний суд має право постановити ухвалу про відхилення апеляційної скарги і залишення ухвали без змін.
Згідно п. 1 ч.1 ст. 312 ЦПК України розглянувши апеляційну скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.
Судом вірно встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що 27.04.2000 року заявнику ОСОБА_2 було обрано міру запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
1.09.2000 року вироком Карлівського районного суду Полтавської області ОСОБА_2 був засуджений до 12 років позбавлення волі, за вчинення злочинів передбачених ст.ст. 93, 140 КК України, яких він не вчиняв.
Після набрання вироком законної сили ОСОБА_2 незаконно відбував покарання у ВК № 64 м. Полтави.
За поданням прокурора Полтавської області від 16.12.2005 року в порядку виключного провадження ухвалою колегії суддів судової палати з кримінальних справ Апеляційного суду Полтавської області від 16 лютого 2006 року скасовано вирок Карлівського районного суду Полтавської області від 01.09.2000 року та ухвалу обласного суду Полтавської області від
3
27.09.2000 року, звільнивши ОСОБА_2 з місць позбавлення волі з 22.02.2006 року змінивши запобіжний захід на підписку про невиїзд.
05.04.2006 року постановою слідчого прокуратури Полтавської області кримінальну справу відносно ОСОБА_2 за фактом умисного вбивства гр.. ОСОБА_4 та викрадення майна у гр. ОСОБА_5 провадженням закрито на підставі п. 2 ст. 6 КПК України за відсутністю в його діях складу злочину.
У відповідності з ст. ст. 10, 60 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Суд сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.
Оскільки заявником не надано доказів щодо підтвердження розміру матеріальної шкоди спричиненої незаконним засудженням, то суд першої інстанції правомірно відмовив у задоволенні позову в цій частині.
Відповідно до ст. 4 Закону України «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду» відшкодування моральної шкоди проводиться у разі, коли незаконні дії органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв'язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
Згідно п. 9 Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про відшкодування моральної ( немайнової) шкоди» від 31.03.1995 року передбачено, що розмір відшкодування моральної ( немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань ( фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат ( їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховується тяжкість вимушених змін у життєвих стосунках, ступінь зниження престижу і ділової репутації позивача. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості».
Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що в судовому засіданні першої інстанції заявником ОСОБА_2 надано підтверджуючі докази щодо наявності моральної шкоди, спричиненої незаконним триманням під вартою та засудженням на тривалий термін.
4
Розмір відшкодування моральної шкоди вірно визначений судом виходити із засад розумності, виваженості та справедливості, з врахуванням характеру та обсягу страждань заявника, тяжкості змін у його життєвих стосунках, стану здоров'я.
Тому підстав для скасування ухвали Карлівського районного суду Полтавської області від 29 травня 2007 року не вбачається.
На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 303, 307,308, 314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційні скарги ОСОБА_1в інтересах ОСОБА_2, ОСОБА_3в інтересах Державного Казначейства України відхилити.
Ухвалу Карлівського районного суду Полтавської області від 29 травня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили безпосередньо до Верховного Суду України.