АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22ц-1561/ 2007 Головуючий по 1-й інстанції
Поймай Ю.С.
Суддя-доповідач Прядкіна О.В.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2007 року м. Полтава
Колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Полтавської області у складі
Головуючого - судді Прядкіної О.В.
Суддів Чернова С.І., Карнауха П.М.
При секретарі Зеленській О.І.
З участю
Адвоката ОСОБА_1
Позивача ОСОБА_2
Представника відповідачів ОСОБА_3
розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 за довіреністю та в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 на рішення Автозаводського районного суду М.Кременчука від 04 жовтня 2006р. по справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про поділ спадкового майна та земельної ділянки та зустрічним позовом ОСОБА_5 та ОСОБА_6 до Першої Кременчуцької Державної нотаріальної контори т а ОСОБА_2 про визнання недійсними свідоцтва про право на спадщину по закону і свідоцтва про право власності на 1/2 частину жилого будинку судова колегія, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду Прядкіної О.В., -
ВСТАНОВИЛА:
В січні 2003р. ОСОБА_2 звернувся до суду з зазначеним позовом.
Вказував, що він в 1987р. зареєстрував шлюб з ОСОБА_7, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1. Після її смерті спадкоємцями є він та відповідачі-діти померлої. Самостійно вони розподілити спадкове майно не можуть.
Зазначав, що під час шлюбу в 1990р. він та дружина за договором обміну придбали домоволодіння по АДРЕСА_1.
2
Просив залишити за ним зазначену спадкову масу, посилаючись на те, що він постійно меншає в М.Кременчуці, витратив багато коштів на облаштування та ремонти домоволодіння, здійснює постійний догляд за ним, а відповідачам зобов'язувався сплатити грошову компенсацію за належні їм частки - по 1/6 згідно висновків судово-технічної експертизи по 4596 грн. кожному( т.1, а.с.70-71,81).
В листопаді 2004р. ОСОБА_2 подав додаткову позовну заяву, в якій просив визнати частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом щодо спадкування вкладу померлої в сумі 22861,80 грн. та щодо земельної ділянки і просив визнати за ним право на 14 частину вказаного спадкового майна, а решту розподілити по 1/3 частині між всіма спадкоємцями ( т.1, а.с. 197-198).
В липні 2003 р. ОСОБА_5 та ОСОБА_6 звернулись до суду з зустрічним позовом, в якому просили стягнути з ОСОБА_2 по 4322,58 грн. на користь кожного - кошти по цільовому розрахунковому чеку на ім'я померлої на загальну суму 4000 доларів США(або з врахуванням компенсації 75 284,46 рос. руб) та по 530 грн. від вартості автомобіля «Москвич», який вважали повинен бути залишений відповідачу (т.1, а.с.3-4,30-32).
Уточнивши позовні вимоги, просили також визнати недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом, видане нотаріусом Першої кременчуцької державної нотаріальної контори 30 липня 2002р. та свідоцтво про право власності на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1 за ОСОБА_2 та визнати тільки ОСОБА_5 та ОСОБА_6 спадкоємцями зазначеного домоволодіння.
В обґрунтування своїх вимог посилались на те, що їх мати 01 серпня 1977р. придбала 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_2 та в подальшому - 22.09.1990р. здійснила обмін цього будинку на спірний, а тому вважають, що це майно одноосібно належало їх померлій матері (т.1, а.с.12-13).
Ухвалою Автозаводського районного суду М.Кременчука від 25 вересня 2006р. прийнята відмова від позову ОСОБА_2 від позовних вимог в частині визнання частково недійсними свідоцтва про право на спадщину за законом щодо земельної ділянки по АДРЕСА_1 та провадження по справі закрито в цій частині(т.2, а.с.80).
Справа слухалась неодноразово.
Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 04 жовтня 2006р. позов ОСОБА_2 задоволено частково, визнано за ним право власності на будинковолодіння та земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною вартістю 174 230 грн.
Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 за належну їй частину у спадковому майні 58 076,66 грн. Визнано за ОСОБА_2 право власності на 2/3 частину вкладу, а за ОСОБА_5 на 1/3 частину вкладу після померлої ОСОБА_7
Відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_5 та ОСОБА_6 про визнання недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом та свідоцтво про право власності на 1/2 частину житлового будинку.
3
Додатковим рішенням цього ж суду від 05 березня 2007р. задоволені позовні вимоги ОСОБА_5 та ОСОБА_6 та на користь кожного з них стягнуто по 4322,58 грн. спадкового майна по розрахунковому чеку та по 530,47 грн. за автомобіль «Москвич», а всього по 4853,05 грн.
Основне рішення суду оскаржене ОСОБА_8 за довіреністю та в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6. В апеляційній скарзі апелянт просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким визнати недійсними свідоцтво про право на спадщину за законом, посвідчене Першою кременчуцькою державною нотаріальною конторою 30 липня 2002р. та свідоцтво про право власності на 1/2 частину житлового будинку по АДРЕСА_1, видане ОСОБА_2 та визнати ОСОБА_5 спадкоємцем зазначеного домоволодіння, що має долю 2/3 з урахуванням подарованої їй долі ОСОБА_6, а ОСОБА_2 визнати спадкоємцем на зазначене домоволодіння, що має долю 1/3, поділити долі згідно висновками експертизи.
Посилається на те, що суд дав невірну оцінку обставинам справи, зокрема, тому факту, що спірне домоволодіння не є, на їх думку, сумісною власністю подружжя, так як його обмін здійснювався з належним ОСОБА_7 на праві особистої власності будинком, придбаним до шлюбу.
Колегія суддів, перевіривши справу в межах апеляційного оскарження, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав:
Судом першої інстанції вірно встановлено і це вбачається з матеріалів справи, що померла ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_7 з 25 квітня 1987р. перебувала в шлюбі з позивачем ОСОБА_2
До укладання цього шлюбу ОСОБА_7 згідно договору купівлі-продажу від 01.08.1977р. належала 1/2 частина будинку по АДРЕСА_2(т.1,а.с.15), яку вона в шлюбі 22.09.1990р. по договору міни обміняла на домоволодіння по АДРЕСА_1( т.1, а.с.14,216), яке є предметом розподілу між спадкоємцями.
Таким чином, відповідно до діючих на той час ст.ст. 22-24 КпШтС України домоволодіння по АДРЕСА_1 є спільною сумісною власністю подружжя ОСОБА_2, в якому судом вірно зробив висновок про належність ОСОБА_2 1/2 частина будинковолодіння.
Посилання апелянтів в цій частині проте, що все домоволодіння належить тільки їх померлій матері, яка обміняла раніше належний їй будинок, - не заслуговують на увагу.
Інша 1/2 частина будинковолодіння підлягає розподілу в рівних долях між спадкоємцями - ОСОБА_2, ОСОБА_5 та ОСОБА_6- по 1/6 частині.
З врахуванням того, що ОСОБА_6 подарував свою частку ОСОБА_5, то остання має право на 1/3 частку в домоволодінні, а ОСОБА_2 - 2/3 частини, що вірно було визначено судом.
Місцевий суд, визнаючи право власності на все будинковолодіння за ОСОБА_2 та позбавивши права власності на спадкове майно ОСОБА_5 та ОСОБА_6 , виходив з того, що вони проживають в інших містах, а ОСОБА_2 у, спірному домоволодінні.
4
Між тим, суд не звернув уваги на вимоги ст. 55 Закону України «Про власність» яка визначає підстави для позбавлення права власності.
Суд зазначив, що сторони не просили здійснити реального розподілу майна, хоча ОСОБА_2 просив визнати за ним право власності на все спірне домоволодіння, а ОСОБА_5 та ОСОБА_6 в свою чергу заперечували право позивача на нього.
Зробивши помилковий висновок, суд не взяв до уваги висновки судової будівельно-технічної експертизи щодо можливих варіантів розподілу будинку.
Місцевий суд не дотримався при цьому вимог ст.152 ЖК України щодо отримання дозволу виконкому місцевої ради та повинно оформлюватись відповідним рішенням та узгоджуватись з відповідними комунальними службами уразі, якщо це тягне здійснення будівельних робіт та перепланування та переобладнання будинку.
Не залучивши до участі в справі виконавчий комітет місцевої ради та не розглянувши конкретних можливих варіантів розподілу будинковолодіння, суд в цій частині допустив порушення процесуального права.
Тому рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 04 жовтня 2006р. в частині, яким позов ОСОБА_2 задоволено та визнано за ним право власності на будинковолодіння та земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною вартістю 174 230 грн. та стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 за належну їй частину у спадковому майні 58 076,66 грн. слід скасувати, направивши справу в цій частині на новий розгляд з підстав, визначених ст.ст.311 п.4,5 ЦПК України.
Що стосується розподілу між спадкоємцями померлої ОСОБА_7 грошового вкладу, коштів по розрахунковому чеку та по 530,47 грн. за автомобіль «Москвич», то суд в цій частині вірно встановив обставини справи та прийняв вірне рішення, а тому в цій частині його слід залишити без змін.
Керуючись ст.ст. 303,307,311 ч.1 п.4, 5,315 ЦПК України, колегія суддів, -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 за довіреністю та в інтересах ОСОБА_5 та ОСОБА_6 задовольнити частково.
Рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 04 жовтня 2006р. скасувати в частині визнання за ОСОБА_2 право власності на будинковолодіння та земельну ділянку по АДРЕСА_1 загальною вартістю 174 230 грн. та стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 за належну їй частину у спадковому майні 58 076,66 грн.
Направити справу в цій частині на новий розгляд до того ж суду в іншому складі.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України протягом двох місяців.