АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №22ц-1798/ 2007р.                                                                    Головуючий по 1-й інстанції:

Самсонова О.А.

Суддя-доповідач: Абрамов П.С.

УХВАЛА

 ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року липня місяця 30 дня                                                                                   м. Полтава

Колегія суддів судової палати з цивільних справ Апеляційного суду Полтавської області в складі:

Головуючого судді:   Абрамова П.С. Суддів : Омельченко Л.М., Корнієнка В.І. При секретарі: Бідній О.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтава цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Київського районного суду м. Полтави

від «24» квітня 2007 року та додаткове рішення від Київського районного суду   м.

Полтави від «06» червня 2007 року

по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, КП «Полтавське БТІ «Інвентаризатор», ОСОБА_4, Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним договору дарування квартири, договору купівлі - продажу та договору іпотеки, часткового скасування державної реєстрації права власності та визнання за ним права власності на частину квартири, -

Колегія судців, заслухавши доповідь судді-доповідача апеляційного суду, -

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від «24» квітня 2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, КП «Полтавське БТІ «Інвентаризатор», ОСОБА_4, Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним договору дарування квартири, договору купівлі - продажу та договору іпотеки, часткового скасування державної реєстрації права власності та визнання за ним права власності на частину квартири - відмовлено.

Додатковим рішенням Київського районного суду м. Полтави від 07.06.2007 року в задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, КП «Полтавське БТІ «Інвентаризатор», ОСОБА_4, Закритого акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» про визнання недійсним договору дарування квартири, договору купівлі - продажу та

2

договору   іпотеки,   часткового   скасування державної  реєстрації  права  власності   та визнання за ним права власності на частину квартири - відмовлено.

В задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення щодо стягнення зі ОСОБА_2 суми компенсації за відчуджену нею квартиру - відмовлено.

З даним рішенням не погодився ОСОБА_1 та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги.

Вважає, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом не в повному обсязі з'ясовані обставини справи, рішення суду є незаконним, необгрунтованим, постановлене з порушенням норм матеріального і процесуального права.

Колегія суддів, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, підстав для її задоволення та скасування рішення не вбачає.

Відповідно ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Як вбачається із матеріалів справи, судом першої інстанції повно і всебічно досліджені обставини і матеріали справи, на підставі яких судом постановлене правильне та справедливе рішення.

У відповідності з ч.3 ст. 10, ч.1 ст.11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу позовних вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, у вересні 1991 року ОСОБА_2 разом з чоловіком ОСОБА_5, які проживали в м. Ялті у будинку державного житлового фонду, та ОСОБА_3, який проживав в м. Полтава в будинку ЖБК «Салют», здійснили міжміський обмін квартирами, внаслідок якого ОСОБА_3 переїхав в АДРЕСА_1, а ОСОБА_2 та ОСОБА_5 - в АДРЕСА_2.

Разом з обміном житловими приміщеннями ОСОБА_3 та ОСОБА_2 23 вересня 1991 року було укладено договір дарування вказаної квартири , посвідчений Другою Полтавською державною нотаріальною конторою та зареєстрований в реєстрі №2889. Згідно даного договору ОСОБА_3 подарував, а ОСОБА_2 прийняла в дар квартиру АДРЕСА_2.

Згідно ст.64 ЖК України, члени сім»ї наймача, які проживають разом з ним, користуються нарівні з наймачем усіма правами і несуть усі обов'язки, що випливають з договору найму житлового приміщення.

На підставі ст.79 ЖК України, наймач жилого приміщення вправі за письмовою згодою членів сім'ї, що проживають разом із ним, включаючи тимчасово відсутніх, провести обмін займаного приміщення з іншим наймачем або членом житлово-будівельного кооперативу, в тому числі з проживаючими в іншому населеному пункті.

Як вбачається із матеріалів справи, згода про обмін житлового приміщення від ОСОБА_5 була /а.с.14,15/.

2005                       року ОСОБА_5 помер, що вбачається із свідоцтва про смерть /а.с.18/.

року ОСОБА_2 та ОСОБА_4 уклали договір купівлі - продажу квартири АДРЕСА_2, згідно якого ОСОБА_2 продала, а ОСОБА_4 купив вказану квартиру.

3

Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, виходив з того, що на час укладення договору право власності ОСОБА_2 на вказану квартиру ніким оспорено не було, будь - які обтяження на квартиру не накладались, а арешт на спірну квартиру було накладено лише ухвалою суду від 28.08.2006 року.

Враховуючи вищевикладене, суд першої інстанції прийшов до вірного висновку, що ОСОБА_4 є добросовісним набувачем вказаної квартири.

Колегія судців, врахувавши обставини справи, приходить до висновку, що судом першої інстанції правомірно відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, а тому рішення Київського районного суду м. Полтави від «24» квітня 2007 року постановлено з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст.303, 308,314, 315 ЦПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу  ОСОБА_1  - відхилити.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від «24» квітня 2007 року та додаткове рішення Київського районного суду м. Полтави від 07 червня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом двох місяців з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.