АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа № 22 ц -1256/ 2007 р. Головуючий по першій інстанції
Васильєва Л.М. Суддя-доповідач Обідіна О.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року травня місяця « 30 «дня м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Обідіної О.І.
Суддів: Гасій Ю.В., Карнауха П.М.
при секретарі Бідній О.С.
з участю:
адвоката ОСОБА_1 , ОСОБА_2
представника позивача ОСОБА_3 представників відповідачів ОСОБА_4, ОСОБА_5
розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_6 на рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 березня 2007 року
по справі за позовом ОСОБА_7 до ОСОБА_6
про визначення порядку користування земельною ділянкою, спорудження
водовідведення,
колегія суддів , заслухавши доповідь судді - доповідача,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Київського районного суду м. Полтави віл 12.03.2007 р. позовні вимоги ОСОБА_7 задоволено.
Визнано право спільного сумісного користування земельною ділянкою між будинком ОСОБА_7 по АДРЕСА_1 та гаражем ОСОБА_6, розташованого на земельній ділянці по АДРЕСА_2, площею 1.85x7.0 метрів за рахунок компенсації земельної ділянки площею 3.0 кв. м. ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 , відповідно до варіанту №1 додаткової судово-технічної експертизи № 721 від 06.11.2006 p., а саме : земельну ділянку , площею 12.67 кв.м. , яка на плані має правильну геометричну форму і проходить по точках АБВГА, з розміром
по периметру, що вказані в додатку №1, - залишити в спільному користуванні обох співвласників.
Виділити ОСОБА_6 як власнику садиби АДРЕСА_2 земельну ділянку площею З кв.м. , яка проходить по точках ЛДЖМЛ (додаток №2) за рахунок площі земельної ділянки власника садиби АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_7.
Границя користування земельною ділянкою показана на плані земельних ділянок червоною лінією.
Дозволити ОСОБА_7 влаштувати водовідведення по всій території земельної ділянки , яка передана у спільне сумісне користування площею 1.85 м. на 7 м. , шляхом проведення посилення частини фундаменту нового житлового будинку , що належить ОСОБА_7 та розташований по АДРЕСА_1 , яка знаходиться в місці розташування металевого жолоба, шляхом зміни металевого жолоба на залізобетонну конструкцію, з влаштуванням в ній лотка згідно розробленого проекту .
Зобов»язати ОСОБА_6 не перешкоджати ОСОБА_7 у влаштуванні водовідведення та зведення залізобетонного водовідводу на спільній межовій земельній , що розташована в АДРЕСА_2.
Вирішено питання про судові витрати-.
Ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 02.04.2007 р. в порядку ст. 219 ЦПК України внесено виправлення до вказаного рішення.
Абзац третій резолютивної частини рішення викладено в іншій редакції : « Виділити ОСОБА_6, як власнику садиби АДРЕСА_2 земельну ділянку площею 3 кв. м. , яка проходить по точкам ДЗКМЛ (додаток 2) за рахунок площі земельної ділянки власника садиби АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_7.
В апеляційній скарзі відповідач ОСОБА_6 просить рішення суду першої інстанції скасувати , одночасно закривши провадження по справі в частині позовних вимог про визначення порядку користування земельною ділянкою , оскільки на його думку вже існує постановлене з цього питання судове рішення , яке набрало законної сили. Вважає , що суд необгрунтовано прийняв до відома висновки судово-технічної експертизи , які мають між собою суттєві розбіжності , в резолютивній частині не конкретизував його обов»язки як суміжного землевласника не чинити перешкоди позивачу у влаштуванні водовідводу, постановив рішення з порушенням норм матеріального права та на підставі висновків, які не відповідають обставинам справи.
Апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.
По справі судом першої інстанції вірно встановлено і не оспорюється сторонами, що ОСОБА_7 є власником домоволодіння , розташованого по АДРЕСА_1, ОСОБА_6 відповідно є власником домоволодіння , розташованого по АДРЕСА_2.
Сторони мають суміжну земельну ділянку, складного рельєфного характеру , яка має тенденцію до зсувів. Вказана земельна ділянка розташована між гаражем домоволодіння відповідача ОСОБА_6 по АДРЕСА_2 та новим житловим будинком позивача ОСОБА_7 по АДРЕСА_1.
На території земельної ділянки відповідача, останнім з метою відводу атмосферних опадів в свій час був побудований водозабір у вигляді металевого жолобу.
Задовольняючи позовні вимоги , суд першої інстанції обгрунтовано виходив з вимог ст. 108 Земельного Кодексу , якою передбачено, що у випадках, коли сусідні земельні ділянки відокремлені рослинною смугою, стежкою, рівчаком, канавою, стіною, парканом або іншою спорудою , то власники цих ділянок мають право на їх спільне використання, якщо зовнішні ознаки не вказують на те, що споруда належить лише одному з сусідів.
При цьому, судом першої інстанції вірно взято до уваги те, що побудований відповідачем металевий жолоб не може повністю забезпечити покладену на нього функцію водовідведення з спірної частини земельної ділянки , до якого стікають дощові води як з верхньої частини земельної ділянки відповідача, так із частини земельної ділянки позивача, внаслідок в місці розташування жолоба чого викликає надмірне накопичування вологи. У зв»язку з цією обставиною, місцевий суд прийшов до вірного висновку про необхідність у спорудженні нової системи водовідведення у вигляді залізобетонного на ділянці між домоволодіннями сторін, що є заходом попередження руйнування будинку позивача та гаражу відповідача від надмірного впливу атмосферних осадків .
Висновки місцевого суду про надання дозволу позивачу на влаштування водовідведення та зведення залізобетонного водопроводу на спільній межовій земельній ділянці суміжній земельній ділянці відповідають обставинам справи , грунтуються на належних та достатніх доказах - висновках судової будівельно -технічної експертизи від 07.11.2005 р. та додаткової експертизи від 06.11.2006 р.
Вказані докази відповідачем в ході розгляду справи спростовані не були.
Вирішуючи даний земельний спір, місцевий суд вірно виходив з дії угоди про добровільний розподіл земельної ділянки від 25.12.1991 р. між попереднім власником ОСОБА_8 та відповідачем ОСОБА_6, на підставі якої в подальшому виконавчим комітетом Київської районної в м. Полтаві ради прийнято рішення про розподіл домоволодіння між сторонами.
Відмовляючи в задоволенні апеляційної скарги колегія судців звертає увагу на те, що відповідно до рішення виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради №206 та №207 від 20.07.2004 р. ОСОБА_7 дозволено побудувати новий житловий будинок та гараж - майстерню з надбудовою літньої кухні в блоці з сараєм та лазнею на відстані 1 м. від домоволодіння ОСОБА_6 , розташованого по АДРЕСА_2, а рішенням Київського районного суду м. Полтави від 16.12.2005 р. за ОСОБА_7 визнано право власності на вказані будівлі . При таких обставинах, доводи апеляційної скарги про те, що самовільно побудований позивачем новий будинок порушує право відповідача як землекористувача - є необгрунтованими. Разом з тим, не грунтуються на матеріалах справи доводи апелянта про те, що по справі є підстави для закриття провадження у відповідності до ст. 205 ч.1 п.2 ЦПК України .
Твердження апелянта про те, що побудований ним на межі земельних ділянок водовідвід тривалий час виконував і продовжує виконувати в повній мірі свої функції -не ґрунтується на матеріалах справи і як заперечення відповідача позовних вимог ОСОБА_7 жодним доказом по справі не доведено.
Посилання апелянта на те, що постановлене по справі рішення породжує конфлікти між сторонами на багата років вперед - не може бути розцінено як підстава для скасування судового рішення , оскільки останнє постановлене у відповідності до вимог матеріального та процесуального права.
Таким чином, доводи апеляційної скарги ґрунтуються на власних запереченнях обставин, які були встановлені судом першої інстанції на підставі письмових доказів по справі, не спростованих самим апелянтом .
Встановивши факти та вірно визначивши правовідносини , зумовлені встановленими фактами , місцевий суд правильно застосував правові норми та ухвалив правильне по суті та справедливе рішення, підстава для скасування якого колегія суддів не вбачає.
Колегія судців, керуючись ст. 303, 308^ 15, 317 ЦПК України,
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_6 відхилити, а рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 березня 2007 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України протягом двох місяців шляхом подачі касаційної скарги.