АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ
Справа №22ас-3237/2006 р. Головуючий по першій інстанції
Васильєва Л.М.
Суддя-доповідач Обідіна О.І.
УХВАЛА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2006 року грудня місяця «25 « дня м. Полтава
Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Полтавської області в складі:
Головуючого: Обідіної О.І.
Суддів: Макарчук М.А., Дорош А.І.
при секретарі Буряк О.O.
з участю:
адвоката ОСОБА_5
позивача ОСОБА_1
представника відповідача Оніщенко А.Ю., Ахметова М.У.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за
апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Київського районного суду м.
Полтави від 7 листопада 2006 року по справі за позовом ОСОБА_1,
ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 до
ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод» , КП ГЖЕД № 16, Виконкому Полтавської
міської ради про визнання інвестиційного договору недійсним , визнання недійсними
свідоцтва про право власності на квартири , стягнення грошової компенсації за
знесений будинок, визнання права на користування жилим приміщенням та зобов»язання укладення договорів найму на житлове приміщення,
колегія суддів, заслухавши доповідь судді - доповідача,
ВСТАНОВИЛА:
Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 07.11.2006 року даний позов задоволено частково.
Визнано недійсним інвестиційний договір № 79 від 30.12.2003 року, укладений між ОСОБА_1 та ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод».
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_1, видане на ім.»я ОСОБА_1 27.01.2006 року.
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_2, видане на ім»я ОСОБА_1, 27.01.2006 року.
2
Визнано недійсним свідоцтво про право власності на квартиру АДРЕСА_3, видане на ім»я ОСОБА_1 27.01.2006 року.
Скасування державної реєстрації права власності на квартири АДРЕСА_1,АДРЕСА_2,АДРЕСА_3 на ім»я ОСОБА_1 , покладено на КП Полтавське бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» .
Встановлено, що квартири АДРЕСА_1,АДРЕСА_2,АДРЕСА_3 надані ОСОБА_1 , ОСОБА_4 , ОСОБА_2, ОСОБА_3 у зв»язку зі знесенням житлового будинку АДРЕСА_4.
Визнано за ОСОБА_1 та її неповнолітніми дітьми ОСОБА_6, ОСОБА_7 право на користування квартирою АДРЕСА_3 та зобов»язано КП ГЖЕД №16 м. Полтави укласти з ОСОБА_1 договір найму на вказану квартиру.
Визнано за ОСОБА_4 право на користування квартирою АДРЕСА_2 та зобов»язати КП ГЖЕД №16 м. Полтави з нею укласти договір найму на дану квартиру.
Визнано за ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_8 право на користування квартирою АДРЕСА_3 та зобов»язано "КП ГЖЕЖ № 16 м. Полтави укласти договір найму на вказану квартиру з одним із повнолітніх членів вказаної сім»ї, за їхнім вибором.
Стягнуто з ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод» на користь власника знесеного будинку - ОСОБА_1 грошову компенсацію за знесений будинок у сумі 19 738 грн . та 51 грн. сплаченого судового збору.
Вирішено питання про стягнення судових витрат .
Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції в частині вирішення питання про розмір грошової компенсації за знесений будинок, його оскаржила позивач ОСОБА_1 , яка просить в цій частині рішення змінити, збільшити розмір зазначеної компенсації до 118520 грн.
Не оспорюючи встановлених в судовому засіданні фактів , посилається на необґрунтованість висновку суду щодо встановлення розміру грошової компенсації згідно не висновків спеціаліста , а довідки БТІ , яка помилково встановила її розмір в межах 19 738 грн., що не відповідає реальній ринковій вартості знесеного будинку на момент розгляду справи . Вважає, що при вирішенні спору місцевим судом невірно застосовані норми матеріального права, зокрема положення п. п. 3, 4 Постанови Кабінету Міністрів України № 284 від 19.04. 1993 р. , з подальшими змінами та доповненнями «Про порядок визначення та відшкодування збитків власникам землі та землекористувачам».
Колегія суддів, заслухавши пояснення сторін, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в місцевому суді, приходить до висновку що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.
Згідно ст. 308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням матеріального та процесуального права.
Як вбачається з матеріалів справи та не оспорюється сторонами, позивач ОСОБА_1 на підставі рішення Київського районного суду від 19.08.2003 p., яке набрало
3
законної сили 27.01.2004 p., є власником домоволодіння , розташованого по вул. Опитній, 22/9 в м. Полтаві.
Місцевим судом вірно встановлені фактичні обставини по справі, зокрема те, що рішенням №18 виконкому Полтавської міської ради від 22.01.2003 р. дозволено ВАТ «Полтавський турбомеханічний завод» проектування житлового будинку по вул.. Опитній, 14 за рахунок знесення садиб по вул. Опитній, 18/1, 201222/9 24/10 та по пров. Декоративному, 10,13, у звя»зку з чим зобов'язано дане товариство відселити мешканців вказаних будинків.
В зазначеному домоволодінні на правах членів сім»ї позивача проживали та були зареєстровані її неповнолітні діти ОСОБА_6., ОСОБА_7., повнолітня донька ОСОБА_9 з чоловіком ОСОБА_3. та матір ОСОБА_4
Суд першої інстанції повно встановивши обставини по справі, надавши належну оцінку зібраним по справі доказам, вірно застосував до спірних правовідносин норми матеріального права - ст. 171 Житлового Кодексу , внаслідок чого прийшов до обґрунтованого висновку про необхідність забезпечення позивача та членів її сім»ї окремими жилими приміщеннями як громадянки , будинок якої підлягає знесенню у зв»язку з;вилученням земельної ділянки.
Висновок суду першої інстанції про визнання інвестиційного договору № 79 від 30.12.2003 р. про дольову участь ОСОБА_1 в будівництві житлового будинку № 14 по вул. Опитній в м. Полтаві, недійсним - ґрунтується на законі.
При розгляді позовних вимог в частині стягнення вартості знесеного будинку суд першої інстанції правомірно не взяв до уваги встановлену висновком спеціаліста будівельно - технічного дослідження вартість в розмірі 118520 грн., Так, колегія суддів погоджується з мотивами місцевого суду , який поставив вказані висновки під сумнів з підстав, що спеціалістом об»єкт нерухомості - зазначений житловий будинок, з господарськими будівлями взагалі не оглядався, його дослідження проводилось лише за фотографіями, які знаходились в матеріалах іншого будівельно - технічного дослідження, фахівцем фактично не були враховані зовнішні фактори , пов»язані із завданням будинку позивача додаткових технічних ушкоджень внаслідок дії будівельної техніки і механізмів, під час будівництва багатоповерхового будинку, на території будівельного майданчику якого знаходився будинок ОСОБА_1, на що посилається і апелянт в своїй апеляційній скарзі.
При цьому , колегія суддів звертає увагу на те, що фактична ринкова вартість даного домоволодіння була встановлена угодою купівлі-продажу в 2001 р. і складала 3500 доларів США., що відповідає обставинам , встановленим рішенням Київського районного суду м. Полтави від 19.08.2003 р,. яке вступило в законну силу.
При таких обставинах, місцевий суд обґрунтовано прийняв до уваги довідку Полтавського бюро технічної інвентаризації «Інвентаризатор» , згідно якої станом на 31.30.2006 р.( на момент прийому передачі об»єкта нерухомості) інвентаризаційна вартість будівель та споруд домоволодіння ОСОБА_1 з урахуванням відсотку зношеності склала 19738 грн.
Враховуючи те, що відповідач ВАТ ПТМЗ забезпечив ОСОБА_1 та всіх членів її сім»ї ізольованими окремими квартирами - однокімнатною, двокімнатною і трьохкімнатною, замість знесеного будинку , 1952 року забудови , з житловою площею 32,6 м. кв., вимога позивача про стягнення з даного товариства компенсацій за знесений будинок в розмірі його ринкової вартості 118 520 грн., - не ґрунтується на законі.
Посилання апелянта на неправильне застосування судом першої інстанції вимог Постанови КМУ від 19.04.1993 р. № 284, з подальшими змінами та доповненнями, як на підставу для скасування рішення суду - не заслуговує на увагу , оскільки місцевим судом при вирішенні даного спору були вірно застосовані норми матеріального та процесуального права.
4
Апеляційна скарга не містить у собі нових фактів чи засобів доказування, які б спростували висновок суду першої інстанції.
Керуючись ст. 303,308,315,317 ЦПК України, колегія суддів , -
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити, а рішення Київського районного суду м. Полтави від 7 листопада 2006 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена до Верховного Суду України шляхом подачі касаційної скарги протягом двох місяців.