УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
2007 року червня місяця 19 дня колегія суддів Судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:
Головуючого, судді Луніна С.В.
Суддів Кузнєцової О.O., Новікова Р.В.
При секретарі Урденко Г.В.
Розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі адміністративну справу за позовом Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим до ОСОБА_1про стягнення заборгованості з податку на прибуток, за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим на постанову Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 1 грудня 2006 р.,-
ВСТАНОВИЛА:
Державна податкова інспекція- у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1. про стягнення заборгованості з податку на прибуток у сумі 13465,53 грн.
Позовні вимоги мотивовані тим, що в період з 01.01.2000р. по 31.12.2000р. відповідачем - ОСОБА_1. за місцем основної роботи був отриманий прибуток в розмірі 2145 грн., а також за прибуток від роботи за сумісництвом - 81496,33 грн., що підтверджується даними декларації про дохід за 2000 рік, яка надана до ДПІ м. Сімферополя 15.02.2001року. за результатами перерахунку податків в 2000 р. ОСОБА_1. був нарахований прибутковий податок , виходячи з сукупного прибутку за 2000р. , в розмірі 13465,53 грн. На адресу відповідачки було направлено письмове повідомлення № 904/3, яке вона отримала 08.10.2001р., але заборгованість не погашена. Постановою суду відмовлено в задоволенні позову.
В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування постанови суду з прийняттям нової постанови про задоволення позовних вимог, з підстав неповного з'ясування і недоведеності обставин, що мають значення для справи.
Заслухавши доповідача, пояснення відповідачки, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Як вбачається з матеріалів справи, в період з 01.01.2000 р. по 31.12.2000 р. ОСОБА_1. за основним місцем роботи у виробничій корпорації "Скіф-88" мав місце дохід в сумі 2 145 грн., з якого утримано прибутковий податок в сумі 309 грн. 10 коп. по прогресивній шкалі ставок податкообкладання , за. неосновним місцем роботи ("Консул Крим", Кримська Універсальна біржа, санаторій "Україна", ліквідаційна комісія АКБ "Крим") мав місце дохід в сумі 81496 грн. 33 коп. з якого утримано прибутковий податок в сумі 16299 грн. 27 коп., що складає 20% доходу.
Справа № 22-а 1840/2007 Головуючий по першій інстанції
Чумаченко Р.Д.
Доповідач Новіков Р.В.
Позивач вважає, що за цей період з ОСОБА_1. не стягнуто прибутковий податок 13 465 грн. 53 коп., з сумуванням сукупного доходу за основним місцем роботи із сукупним доходом за неосновним місцем роботи і застосуванням прогресивної шкали ставок, за виключенням сплаченого доходу.
Проте, відповідно до статті 12 Декрету Кабінету Міністрів України "Про прибутковий податок з громадян" № 13-92 від 26.12.1992 р. (далі: Декрет) податок за місцем неосновної роботи утримується із джерела виплат та перераховується в бюджет в порядку, встановленому ст. 10 Декрету, тобто роботодавцями, а не працівниками. Позивачем не заперечується, що податок з доходів відповідачки за місцем неосновної роботи утримано у розмірі 20%, як це і передбачають п. З статті 7 ст. статті 11, 12 Декрету.
Згідно з п. З статті 21 Декрету примусове стягнення податку за рішенням податкового органу з фізичних осіб, які не є суб'єктами підприємницької діяльності можливо лише у разі приховування доходів.
Проте, щодо відповідачки такі докази, враховуючи положення частин 3, 4 статті 70 КАС України,- відсутні.
Суд першої інстанції, зважаючи на положення статті 79 КАС України, і оцінюючи такий доказ як поштове повідомлення № 904/3 (л. с 15) обгрунтовано врахував і відсутність як доказів наявності податкового повідомлення, оформленого в порядку встановленому статтею 6 Закону України «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» від 21.12.2000 р. (далі: Закон), так і відсутність належних доказів вручення особисто відповідачці податкового повідомлення, зважаючи, зокрема, на направлення його не за місцем проживання відповідачки і одержання його іншою особою.
У сенсі п. 15.1.1. статті 15 Закону на цей час позивач такої можливості позбавлений.
Слід застосувати і положення частини 3 статті 195, частини 2 статті 11 КАС України, враховуючи підстави пред'явлення позову до відповідачки як приватного підприємця, яким вона не була.
Посилання апелянта на неправильне застосування матеріального закону не є обгрунтованим, зважаючи на початок відповідних дій позивача відносно відповідачки лише з 2001 p., тобто з моменту набрання чинності Законом.
На підставі вказаного і керуючись 195, 196, 198, 200, 205, 206, 210, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів судової палати у цивільних справах,-
УХВАЛИЛА:
Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Сімферополі Автономної Республіки Крим залишити без задоволення, а постанову Київського районного суду м. Сімферополя Автономної Республіки Крим від 1 грудня 2006 р. - без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції у місячний строк
Справа № 22-а 1840/2007 Головуючий по першій інстанції
Чумаченко Р.Д. Доповідач Новіков Р.В.