УХВАЛА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

2007 року липня місяця 03 дня колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим у складі:

Головуючого, судді Луніна С.В.

Суддів Кузнєцової О.О.,  Новікова Р.В.

При секретарі  Урденко Г.В.

Розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Сімферополі цивільну справу за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3про усунення перешкод у здійсненні права власності шляхом виселення, за зустрічним позовом ОСОБА_2, ОСОБА_3до ОСОБА_1, ВАТ «Алустон», виконавчому комітету Алуштинської міської ради, БТІ м. Алушти про визнання недійсними рішення виконкому Алуштинської міської ради № 777 від 13.09.2003 p., ордеру на житлове приміщення № 16 від 26.09.2003 p., свідоцтва про право власності на житло від 21.05.2004 р. і реєстрацію права власності в БТІ за апеляційною скаргою представникаОСОБА_2., ОСОБА_3. -ОСОБА_4 на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 серпня 2005 р. та за апеляційною скаргою на додаткове рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 січня 2007 p.,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням суду позов ОСОБА_1задоволено, у задоволенні зустрічного позовуОСОБА_2., ОСОБА_3. відмовлено.

В апеляційних скаргах ставиться питання про скасування рішення і додаткового рішення суду і прийняття нового рішення із задоволенням зустрічних позовних вимог ОСОБА_2, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції положень матеріального і процесуального законів і неповним з'ясуванням обставин, що мають значення для справи. Зокрема, апелянти посилаються на порушення судом їхнього охоронюваного законом інтересу, а також неврахування судом порушень житлового законодавства під час видачі ОСОБА_1ордеру на жиле приміщення.

Заслухавши доповідача, пояснення відповідачки та представників сторін, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційних скарг судова колегія вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідачка ОСОБА_2з лютого 2003 р. разом із членами її сім'ї постійно проживає у іншому благоустроєному жилому приміщенні: АДРЕСА_1. Вказану суттєву для вирішення спору обставину не заперечує і повністю визнає і сама відповідачка ОСОБА_2.

Це жиле приміщення надано ОСОБА_2у встановленому законом порядку, відповідно до рішення Алуштинського міськвиконкому № 48 від 03 лютого 2003 р. і ордеру на жиле приміщення № 72 від 08 лютого 2003 р. (л. с 64).

Головуючий

Справа № 22-ц-318472006   у першій інстанції Лантратова А.І.

                                    Доповідач                 Новіков Р.В.

Тому житлові права саме ОСОБА_2у будь-якому випадку не можуть вважатися порушеними.

До речі, і у суді апеляційної інстанції відповідачка не заперечувала відсутність порушення її власних житлових прав (л. с 337).

Спірне жиле приміщення (із статусом гуртожитку): АДРЕСА_2, у червні 2003 р. було надано ОСОБА_1у зв'язку з її трудовими відносинами з організацією. Надання вказаного приміщення відбувалося відповідно до положень глави 4 розділу 3 Житлового Кодексу України. Надалі, у вересні 2003 p., спірне приміщення рішенням Алуштинського міськвиконкому № 766 від 12 вересня 2003 р. було виключено з числа гуртожитків і на це житло ОСОБА_1виданий ордер (л. с 66, 11,12).

Таким чином, під час надання ОСОБА_1спірного житла у гуртожитку (у червні 2003 p.), ОСОБА_2вже була забезпечена квартирою з 3 кімнат у тому ж населеному пункті ( у лютому 2003 p.).

Крім того, кімната у гуртожитку була надана ОСОБА_2тимчасово і без ордеру, на період будівництва ОСОБА_2власного жилого будинку у с. В. Кутузова, а з організацією -власником гуртожитку ОСОБА_2припинила трудові відносини ще у 1993 р. (л.с. 15).

У той же час, ОСОБА_2разом із сім'єю, у тому числі і з апелянтом ОСОБА_3зареєстрована у с. В. Кутузова (по місту будівництва житла) ще з 1990 р. (л. с. л. с. 207, 231,337).

Всі зазначені обставини сторонами не заперечуються і підтверджені матеріалами справи.

Згідно зі статтею 59 Житлового кодексу України ордер на жиле приміщення може бути визнано недійсним у судовому порядку, зокрема, у випадках порушення прав інших громадян на зазначене в ордері жиле приміщення.

Зважаючи на наведене, підстави для визнання ордеру на жиле приміщення, надане ОСОБА_1відсутні.

Охоронюваний законом інтерес, відповідно до Рішення Конституційного Суду України від 1 грудня 2004 р. N 18-рп/2004 у справі за конституційним поданням 50 народних депутатів України щодо офіційного тлумачення окремих положень частини першої статті 4 Цивільного процесуального кодексу України (справа про охоронюваний законом інтерес),- треба розуміти як право будь-якої зацікавленої особи, яка прагне до користування конкретним матеріальним благом, на захист шляхом звернення до суду.

Таке право повністю забезпечено ОСОБА_2 розглядом їхнього позову згідно з цивільним процесуальним законодавством і апеляційним переглядом судового рішення.

Як зазначалося, позивачці ОСОБА_1, на відміну від ОСОБА_2, спірне житлове приміщення надано за ордером, який, згідно зі статтею 58 Житлового кодексу є єдиною підставою для вселення в надане жиле приміщення.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції обгрунтовано виходив з того, що позивачка як власник квартири (л.с. л.с. 7, 8), відповідно до статей 386, 391 Цивільного кодексу України (п. п. 2, 5 статті 48 діючого на час прийняття судом рішення Закону України від 7 лютого 1991 р. «Про власність») як власник квартири може вимагати усунення будь-яких порушень її прав.

Тому дії відповідачів, які не звільняють жиле приміщення, порушують житлові права позивачки та її право власності.

Отже, вимоги позивачки про захист своїх прав одним із способів, передбачених законом, відповідають статті 16 Цивільного кодексу України, статтям 109, 150 Житлового кодексу України.

Що стосується вимог ОСОБА_3., слід зазначити, що останній ніколи не був у трудових відносинах з організацією - власником спірного приміщення, зареєстрований за

Головуючий

Справа № 22-ц-3184/2006    у першій інстанції Лантратова А.І.

Доповідач                  Новіков Р. В.

іншим місцем мешкання (як зазначалося - за місцем   надання   земельної   ділянки   для будівництва житла, тривалий час знаходився у місцях позбавлення волі).

Все це позбавляло ОСОБА_3. жодної правової можливості вимагати надання спірної кімнати із статусом гуртожитку, враховуючи особливості надання жилих приміщень у гуртожитках, передбачені частиною 1 статті 127 Житлового кодексу України.

Вище вказані обставини є суттєвими для вирішення спору і, у сукупності, свідчать про видачу ОСОБА_1ордеру на вільне жиле приміщення (частина 2 статті 58 Житлового кодексу України).

Таким чином, зважаючи на Наведене, права ОСОБА_2щодо спірного жилого приміщення взагалі не можливо визнати порушеними, а тому і поновленню вони не підлягають.

Всупереч вимогам ст. 60 Цивільного процесуального кодексу України 1963 р. відповідачами не надано доказів, які мали б спростувати висновки, викладені в рішенні суду першої інстанції.

На підставі викладеного і керуючись ст.ст. 303, 307, 308, 314, 315, 323, 325 Цивільного процесуального кодексу України, колегія суддів судової палати у цивільних справах, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційні скарги представникаОСОБА_2., ОСОБА_3. - ОСОБА_4. на рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 серпня 2005 р. іОСОБА_2., ОСОБА_3. на додаткове рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 19 січня 2007 р. відхилити.

Рішення Алуштинського міського суду Автономної Республіки Крим від 26 серпня 2005 р. і додаткове рішення від 19 січня 2007 р. залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку до суду касаційної інстанції у двомісячний строк.

Головуючий

Справа № 22-ц-3184/2006     у першій інстанції Лантратова А.І.

Доповідач                  Новіков Р. В.