УХВАЛА Іменем    України

27 червня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Автономної Республіки Крим в складі:

Головуючого Шестакової Н.В. Суддів    Дяченко Л.О. Філатової Є.В. При секретарі    Гребенніковій Н.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Сімферополі цивільну справу за позовом Сімферопольської міської ради до ОСОБА_1про припинення права користування земельною ділянкою

за апеляційною скаргою ОСОБА_1на рішення Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 06 лютого 2007 року,

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 06 лютого 2007 року задоволено позов Сімферопольської міської ради до ОСОБА_1про припинення права користування земельною ділянкою. Постановлено зобов'язати ОСОБА_1використовувати земельну ділянку загальною площею 0,0025га, розташовану за адресою: АДРЕСА_1, яка належить їй на праві приватної власності, відповідно до цільового призначення шляхом знесення магазину, який знаходиться на даній земельній ділянці.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1ставить питання про скасування рішення суду з ухваленням нового рішення про відмову у позові, мотивуючи тим, що рішенням № 2547 від 24 грудня 2004 року виконавчим комітетом Сімферопольської міської ради внесені пропозиції на розгляд сесії Сімферопольської міської ради про надання дозвілу ОСОБА_1 на виконання проекту відводу земельної ділянки для будівництва торговельного павільону, рішенням №406 від 21 квітня 2005 року Сімферопольська міська рада дала згоду на розміщення торговельного павільону і підготовку проекту відводу зазначеної земельної ділянки. Ці обставини судом першої інстанції не прийняті до уваги. Крім того, спірна будівля не є самовільною. Таким чином, судом неповно з'ясовано обставини, які мають суттєве значення для справи, і неправильно застосовані норми матеріального права.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги, заслухавши доповідача, представника відповідачки, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що відповідачка, як власник земельної ділянки, повинна використовувати її за цільовим призначенням; порушення цього правила є підставою припинення права користування земельною ділянкою; відповідачка самовільно розташувала на спірній земельній ділянці магазин.

Колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції.

Справа № 22-ц-4173/2007 р.                                       Головуючий в 1 інстанції Бортник О.П.

                                                                            Доповідач Шестакова Н.В.

Зі змісту позовної заяви слідує, що позивач бажав припинити право відповідачки користуватися часткою земельної ділянки, яка використовується для розміщення магазину, однак одночасно просив зобов'язати відповідачку використовувати земельну ділянку площею 0,0025га у зв'язку із цільовим призначенням шляхом знесення зазначеного магазину. Ті ж позовні вимоги були підтримані представником позивача у судових засіданнях.

Суд першої інстанції розглядав, як зазначено у вступній частині рішення, позов про припинення права користування земельною ділянкою, посилався на ст. 141 ЗК України і зазначив, що використання земельної ділянки не за цільовим призначенням є підставою припинення права користування земельною ділянкою, що відповідачка самовільно розташувала на земельній ділянці магазин. Разом з тим, суд першої інстанції вирішив зобов'язати відповідачку використовувати земельну ділянку площею 0,0025га за цільовим призначенням шляхом знесення магазину на підставі ст.ст. 141 ЗК України.

Колегія суддів звертає увагу на те, що позовні вимоги суперечливі, оскільки припинення права користування земельною ділянкою за змістом глави 22 ЗК України є по суті вилученням земельної ділянки, яка знаходиться у землекористувача на законних підставах, однак використовується з порушеннями земельного законодавства. Припинення права користування земельною ділянкою по суті виключає питання про покладення на землекористувача будь-яких зобов'язань щодо використовування земельної ділянки за цільовим призначенням.

Суд першої інстанції не вточнив позовні вимоги, розглянув вимоги про припинення права користування земельною ділянкою, хоча відповідачка є власником земельної ділянки, і вирішив спір про покладення на відповідачку зобов'язань щодо користування земельною ділянкою за цільовим призначенням шляхом знесення магазину, тому його висновки також суперечливі і незрозумілі.

Заслуговують на увагу доводи апелянта про те, що питання про зміну цільового призначення земельної ділянки під магазином розглядається.

Приймаючи до уваги зазначені обставини, колегія суддів дійшла висновку про те, що суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

Відповідно до п.5 ч.1 ст.311 ЦПК України рішення суду підлягає скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо суд розглянув не всі вимоги і цей недолік не був і не міг бути усунений ухваленням додаткового рішення судом першої інстанції.

На підставі наведеного і керуючись ст.ст.303,307,п.5 ч.1 ст.311 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Київського районного суду м. Сімферополя АРК від 06 лютого 2007 року скасувати з направленням справи на новий розгляд до Київського районного суду м. Сімферополя АРК.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення.

Ухвала може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду

України на протязі двох місяців.