АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 11а-717                                                       Головуючий в 1 інстанції Сіянко В. М.

Категорія ст. 140 ч.2КК                                               Доповідач Грушицький А.

ВИРОК ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 червня 2007 року колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Херсонської області в складі

головуючого судді             Годуна В.А.,

суддів           Буженко Н.В., Грушицького А.А.,

з участю прокурора             Литвиненко О.О.,

засудженого            ОСОБА_1,

розглянула в судовому засіданні в м. Херсоні кримінальну справу за апеляцією прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції, на вирок місцевого Бериславського районного суду від 14 березня 2007 року.

Цим вироком ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1, гр. України, тричі судимого, останнього разу 25.09.2006 р.  Новокаховським міськсудом Херсонської обл. за ст. ст. 185 ч. 2, 75 КК України на З роки позбавлення волі, з іспитовим строком на 3 роки,

засуджено за ч. 2ст. 140 КК України 1960 року на 1 рік 6 місяців позбавлення волі, а на підставі ст.70 КК України, за сукупністю злочинів, до призначеного покарання зараховано покарання за вироком Новокаховського міського суду від 25.09.2006 р., та шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначено покарання на 4 роки позбавлення волі з поміщенням до кримінально - виконавчої установи.

ОСОБА_2

ІНФОРМАЦІЯ_2,

гр. України, не судимого відповідно ст.89 КК,

засуджено за ч. 2 ст. 140 КК України 1960 року на 2 роки позбавлення волі без конфіскації майна. Відповідно зі ст. 45 КК України 1960 року від призначене покарання вважається умовним, з іспитовим строком на 1 рік, та сплатою штрафу в сумі 680 грн.

Згідно з вироком суду засуджених осіб визнано винними у тому що вони, 27 лютого 2000 року, близько 24.00. год., за передньою змовою, шляхом вільного доступу проникли на подвір'я будинку АДРЕСА_1, де з сараю викрали майно потерпілої ОСОБА_3 на суму 230 грн.

У своїй апеляції прокурор, посилаючись на неправильне застосування кримінального закону, порушив питання про скасування вироку щодо ОСОБА_1

Щодо засудженого ОСОБА_2 апеляцій не подано.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення та останнє слово засудженого ОСОБА_1, який покладався на розсуд суду, думку прокурора про скасування вироку, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляцій, колегія суддів приходить до слідуючого.

Як встановлено матеріалами справи, органами досудового слідства і судом дотримано вимог ст. 22 КПК України, спрямованих на встановлення у справі об"єктивної істини. Викладені у вироку висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину за обставин, встановлених судом, відповідають фактичним обставинам справи і підтверджені дослідженими в судовому засіданні та детально викладеними у вироку доказами. І, зокрема, його винність підтверджується особистими поясненнями; показаннями засудженого ОСОБА_2, іншими доказами, які апелянтом не оспорюються.

Давши належну оцінку доказам, які були перевірені в судовому засіданні, суд правильно кваліфікував злочинні дії ОСОБА_1 за ст. 140 ч. 2 КК України 1960 року.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що під час досудового і судового слідства не допущено порушень кримінально - процесуального закону, які б ставили під сумнів достовірність доказів та висновки суду про винність ОСОБА_1 у вчиненні злочину, за який його засуджено.

Разом з тим при призначенні ОСОБА_1 покарання, суд неправильно застосував кримінальний закон, про що вірно поставлено питання у апеляції прокурора.

Згідно вимог ч. 4 ст. 70 КК України, за правилами передбаченими в частинах першій - третій цієї статті, призначається покарання, якщо після постановления вироку в справі буде встановлено, що засуджений винен ще і в іншому злочині, вчиненому ним до постановления попереднього вироку.

За матеріалами справи, 25.09.2006 р. ОСОБА_1 був засуджений за ст. ст. 185 ч. 2, 75 КК України на 4 роки позбавлення волі, з іспитовим строком на 3 роки.

Відповідно до п. 23 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 р. № 7, коли особа, щодо якої було застосовано звільнення від покарання з випробуванням, вчинила до постановления вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання покарань не допускається. За таких умов кожний вирок виконується самостійно.

З урахуванням наведеного, і керуючись ст. ст. 365, 366 КПК України, колегія суддів

ЗАСУДИЛА :

апеляцію прокурора, який брав участь у розгляді справи судом першої інстанції задовольнити частково.

Вирок місцевого Бериславського районного суду від 14 березня 2007 року щодо ОСОБА_1 в частині призначення покарання скасувати.

ОСОБА_1 визнати винним за ч. 2 ст. 140 КК України 1960 року, і призначити покарання на 1 рік 6 місяців позбавлення волі з поміщенням до кримінально - виконавчої установи.

Вирок Новокаховського міського суду Херсонської області від 25 вересня 2006 року щодо ОСОБА_1 виконувати самостійно.

В решті вирок щодо ОСОБА_1 залишити без зміни.

Вирок може бути оскаржений і на нього принесено касаційне подання прокурором у місячний строк, а засудженим в той же строк з моменту одержання копії вироку, в судову палату з кримінальних справ Верховного Суду України.