справа № 2-2178\10

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ   УКРАЇНИ.

22 червня 2010 року.

Ізмаїльський  міськрайонний суд Одеської області в складі:

головуючого Жигуліна С.М.

при секретарі Павлюк Л.П.

за участю представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому  судовому засіданні в м. Ізмаїлі

справу за позовом

ОСОБА_2

до

Одеської залізниці

про

стягнення доплати до заробітної плати за виконання додаткової роботи та доплати за вислугу років

В С Т А Н О В И В

Позивач пояснив, що з 05 липня 2004 року він був прийнятий на роботу слюсарем-сантехніком 3 розряду на станцію Ізмаїл Державної адміністрації залізничного транспорту Одеської залізниці зі ставкою в розмірі мінімальної заробітної плати та з 13 липня 2004 року ознайомили з посадовою інструкцією. Під час знаходження з відповідачем у трудових відносинах обсяг роботи збільшився, з оглядом на що його направляли на різні дільниці, які знаходились на значній відстані від місця його основної роботи. За виконання вказаних робіт йому доплата не виплачувалась. в результаті скорочення штату його звільненого з роботи 09 липня 2009 року на підставі ст. 40 п.1 КЗпП України. Вважає, що на підставі ст. 31 КЗпП України роботодавець не мав права вимагати від нього виконання роботи, яка не обумовлена трудовою угодою. разом із тим, відповідно до вимог ст. 105 КЗпП України, з оглядом на те, що за його оцінкою обсяг роботи збільшився на 35%, просить стягнути з відповідача на його користь за період з липня 2004 року по липень 2009 року 24557 грн. 40 коп., тобто розмір 35% із загального розміру отриманої ним заробітної плати.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, оповіщений у встановленому порядку про час і місце судового розгляду, надав заперечення, в якій вказує на відсутність доказів щодо збільшення обсягу роботи на 35%, з оглядом на що просить у задоволенні позовних вимог відмовити, а справу розглянути за відсутності представника відповідача.

Вислухавши пояснення сторін, показання свідків, думку захисту, суд вважає, що у задоволенні позовних вимог належить відмовити.

Трудовою книжкою підтверджені обставини прийому позивача на роботу слюсарем-сантехніком з 05 липня 2004 року та звільнення з 09 липня 2009 року у зв'язку із скороченням штату працівників за п. 1 ст. 40 КЗпП України.

Посадовою інструкцією, яка затверджена начальником станції Ізмаїл 12 липня 2004 року передбачені завдання та обов'язки слюсаря-сантехніка.

Таким чином, оплата праці позивача проводиться на підставі тарифної системи, передбаченою ст. 96 КЗпП України, проти чого сторони не заперечують.

Свідки ОСОБА_3 та ОСОБА_4  пояснили, що позивач виконував роботи сантехніка, електрика та каналізаційника на різних дільницях, для чого до трьох раз на тиждень виїздив з місця свого постійного розташування, що, на їх думку, збільшило обсяг виконуваної роботи на 35%.

Відповідно до роз'яснень п. 7 постанови пленуму Верховного Суду України № 13 від 24 грудня 1999 року «Про практику застосування судами законодавства про оплату праці»  оскільки відповідно до ст.97 КЗпП форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження й розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно в колективному договорі, а у випадку, коли його не укладено, - власником або уповноваженим ним органом за погодженням із профспілковим органом, що  представляє  інтереси  більшості працівників, або, за його відсутності,  -  з  іншим органом, уповноваженим на представництво трудовим колективом, з урахуванням загальних положень законодавства про оплату праці, суд у разі вирішення спорів з цих питань має з'ясовувати, чи були і як саме вони врегульовані у зазначеному  порядку та чи було при цьому додержано норм і гарантій, передбачених   законодавством, генеральною й галузевою (регіональною) угодами. При їх недодержанні застосовуються відповідно норми і гарантії, передбачені законодавством,  генеральною, галузевою (регіональною) угодами.

     Слід також враховувати,  що  умови та розмір оплати праці працівників установ  і організацій, які фінансуються з бюджету, визначаються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України суд розглядає справу в межах заявлених позовних вимог на підставі наданих сторонами доказів.

Разом із тим, до матеріалів справи не долучені та в якості доказів не досліджені обставини тарифікації виконання позивачем робіт, які не входять до складу його посадової інструкції слюсаря-сантехніка 3 розряду.

Вказану обставину суд визнає як підставу для відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України розподіляються судові витрати.

Керуючись ст. 209-215 ЦПК України

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до Одеської залізниці про стягнення 24557 грн. 40 коп. відмовити.

Заяву про апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Суддя