Справа № 6413 Головуючий в 1 інстанції - Самоткан Н.Г.
Категорія-21 Доповідач Котушенко С.П..
РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 липня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ апеляційного суду Дніпропетровської області в складі:
головуючого - Тамакулової В.О.
суддів - Гокова П.В., Котушенко С.П.
при секретарі - Чергенець С.О. розглянувши у відкритому судовому засіданні вм.Дніпропетровську цивільну справу за апеляційною скаргою відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівка Дніпропетровської області на рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 2 квітня 2007 року по справі за позовом ОСОБА_1 до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в в м.Тернівка про стягнення недоплаченої суми одноразової допомоги, -
ВСТАНОВИЛА:
В лютому 2007 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівка про стягнення недоплаченої суми одноразової допомоги, -мотивуючи це тим, що він працював на шахті ім. Героїв космосу ВАТ «Павлоградвугілля», де отримав виробничу травму, а пізніше захворів на професійне захворювання. За висновком МСЕК від 17 липня 2006 року йому встановлено 65% втрати професійної працездатності, із яких 25% повторно по трудовому каліцтву і 40 % - первинно по професійному захворюванню.
Постановою відповідача від 27 липня 2006 року йому була нарахована одноразова допомога за 40% збільшення проценту втрати працездатності в сумі 98662 гр. (2466,55 х 40 %), з обмеженням до виплати в сумі 19840 гр.
Вважаючи, що одноразова допомога підлягає виплаті в повному розмірі, позивач просив стягнути з відповідача недоплачену суму 78822 гр.
Рішенням Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 2 квітня 2007 року позов задоволено.
В апеляційній скарзі відповідач ставить питання про скасування рішення суду, як постановленого з порушенням норм матеріального права і про ухвалення нового рішення.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду скасуванню з ухваленням по справі нового рішення з наступних підстав.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 працював на підприємстві вугільної промисловості, де отримав виробничу травму та захворів на професійне захворювання. За висновком МСЕК від 17 липня 2006 року йому встановлено 65% втрати професійної працездатності, із яких 25% повторно по трудовому каліцтву і 40 % - первинно по професійному захворюванню.
Постановою відповідача № 4117/5 від 27 липня 2006 року йому була нарахована одноразова допомога за 40% збільшення проценту втрати працездатності в сумі 19840 гр.
Задовольняючи позовні вимоги, суд виходив з того, що Закон України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, які спричинили втрату працездатності" не передбачає обмеження суми одноразової допомоги чотирикратним розміром граничної суми заробітної плати у зв'язку з повторним встановленням МСЕК вищого ступеню втрати стійкої професійної працездатності.
Проте, такий висновок суду суперечить вимогам закону, оскільки абзац 1 ч.2 ст.34 Закону визначає порядок визначення суми одноразової страхової допомоги потерпілому при стійкій втраті працездатності унаслідок нещасного випадку чи професійного захворювання. При цьому встановлено обмеження, що розмір одноразової виплати не може перевищувати чотирикратного розміру страхової суми заробітної плати ( доходу), з якої справляються внески до Фонду соціального страхування від нещасних випадків. Розмір граничної суми заробітної плати ( доходу) щорічно визначається Верховною Радою України при затвердженні Державного бюджету.
Абзац 2 ч.2 Закону встановлює порядок перерахунку одноразової страхової виплати при зміні ступеня працездатності. При цьому виплачується різниця між фактично сплаченою одноразовою страховою виплатою і новим розміром цієї виплати.
Абзац 2 ч.2 ст. 34 Закону не є спеціальною нормою стосовно абзацу 1 цієї частини, а тому в даному випадку не застосовується правило про відміну дії загальної норми спеціальною.
Норма абзацу 2 ч.2 ст. 34 Закону не встановлює новий розмір і нові правила визначення розміру одноразової допомоги, а лише порядок перерахунку вже раніше визначеного розміру. Тобто абз.2 ч.2 ст. 34 Закону не встановлює іншого порядку визначення розміру допомоги, а лише порядок його перерахунку при зміні ступеня непрацездатності. Тому обмеження граничного розміру одноразової страхової виплати встановлене абзацом 1 ч.2 ст. 34 Закону, повинно застосовуватися і при перерахунку розміру допомоги.
Таким чином, висновок суду першої інстанції про те, що одноразова допомога позивачу
повинна бути виплачена відповідачем у повному обсязі заподіяної шкоди на підставі Закону України
«Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування від нещасного випадку на виробництві та
професійного захворювання , які спричинили втрату працездатності», не ґрунтується на вимогах
законодавства.
Оскільки судом першої інстанції були допущені порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, колегія суддів вважає, що рішення підлягає скасуванню на підставі п.4 ст. 309 ЦПК України з ухваленням по справі нового рішення про відмову Наддалу О.Д. в задоволені позову.
Керуючись ст.ст. 303,304,307,309,316 ЦПК України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м.Тернівка задовольнити.
Рішення Павлоградського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 2 квітня 2007 року скасувати.
ОСОБА_1 в задоволені позову відмовити.
Рішення апеляційного суду вступає в силу з моменту проголошення, але може бути оскаржено в касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців.