Справа 2-2122/2010р.

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ

            17 червня 2010 року Центрально-Міський районний суд м. Макіївки Донецької області у складі:

головуючого судді -                     Яременко І.В.,

при секретарі                         Анохіної Л.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Макіївці цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни», –

В С Т А Н О В  И В :

Позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни». В обґрунтування заявлених позовних вимог зазначила, що вона є дитиною війни та згідно ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» їй повинна виплачуватися щомісячна соціальна допомога у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком. Однак, відповідач вказану допомогу їй не нараховував та не виплачував, не зважаючи на вимоги закону та Рішення Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та від 22.05.2009 року № 10-рп/2008. На підставі викладеного, просить суд постановити рішення, яким стягнути з відповідача на її користь недоплачені їй як дитині війни за 2006-2009 роки суми щомісячної державної соціальної допомоги у розмірі 5065,10 грн. Судові витрати покласти на відповідача.

             Позивач ОСОБА_1 в судове засідання не з»явилася, про день та час розгляду справи була повідомлена своєчасно та належним чином. Суду надана заява з проханням справу розглянути у її відсутності, позовні вимоги  підтримує у повному обсязі.

    Представник відповідача у судове засідання не з’явився. Про день та час розгляду справи був повідомлений своєчасно та належним чином. До суду надійшли заперечення на позовну заяву ОСОБА_1, зі змісту яких вбачається, що Управління Пенсійного фонду України в Центрально – Міському районі м. Макіївки позовні вимоги не визнає з таких підстав. Статтею 7 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що фінансове забезпечення державних соціальних гарантій здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України, а Законом України «Про державний бюджет на 2007 рік» видатки на підвищення дітям війни пенсії не передбачені, тому і після Рішення Конституційного Суду України № 6-рп/2007 вказане підвищення позивачеві не виплачувалось. Частиною 2 ст. 95 Конституції України встановлено, що виключно Законом України «про Державний бюджет» визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків. Частиною 2 ст. 73 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» встановлена заборона використання коштів Пенсійного фонду для здійснення одноразових виплат та на цілі не передбачені цим Законом. Після прийняття Конституційним Судом України рішення, законодавцем не прийнято жодного нормативного акту на виконання вказаних вимог закону, не визначено які саме органи та за рахунок яких коштів повинні виплачувати вказане підвищення. Підпунктом 2 пункту 41 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» внесені зміни до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни». Рішення Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 вказані зміни були визнані неконституційними. Відповідно до принципу дії нормативно-правового акту у часі, у зв’язку з прийняття нової редакції ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», попередня редакція вказаної статті, що діяла до 01.01.2008 року втратила чинність. Нова редакція також втратила чинність після прийняття Конституційними Судом України рішення. Для врегулювання ситуації, що склалась, Кабінетом Міністрів України була прийнята постанова № 530 від 28.05.2008 рок «Про деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» та встановлено, що дітям війни до пенсії або щомісячного грошового утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, підвищення проводиться в твердих розмірах. Позивач отримує ці підвищення. На підставі викладеного, просили суд відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.

Суд, дослідивши письмові докази, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Згідно з вимогами Закону України «Про соціальний  захист дітей війни» до дітей війни віднесені особи, які є громадянами України та яким на час закінчення Другої світової війни було менш 18 років.

             З посвідчення вбачається, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, має статус «дитина війни» /арк. с.5/,  перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки та отримує пенсію за віком.

Відповідно до вимог ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищується на 30 % мінімальної пенсії за віком. Судом встановлено, що підвищення пенсії у вказаному розмірі позивачеві не провадилось /арк. с. 6/

Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» /ст. 64 ч. 2/, пунктом 3 Положення про Пенсійний Фонд України, затвердженого постановою КМУ від 24.10.2007 року, передбачено, що Пенсійний Фонд України та його територіальні органи зобов’язані здійснювати функції щодо призначення (перерахунок), забезпечення своєчасного та в повному обсязі фінансування, виплату пенсій а надання соціальних послуг. Фінансове забезпечення соціальних гарантій, передбачених Законом України «Про соціальний захист дітей війни», здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Статтею 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік» було встановлено, що пільги дітям війни, передбачені ст. 6 Закону запроваджуються протягом 2006 року поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному КМУ за погодженням з Комітетом Верховної Ради з питань бюджету. У 2006 році урядом не впроваджувався порядок надання пільг, передбачених ст. 6 Закону. Дію ст. 6 зупинено на 2006 рік згідно із Законом України від 20.12.2005 року № 3235-ІУ «Про державний бюджет України на 2006 рік». Зупинення дії нормативного акту не дає права на його застосування, а тому у позивача не було права на отримання зазначеної у позові доплати до пенсії в 2006 році.

      Відповідно до п. 12 ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік» з метою приведення окремих норм законів у відповідність до цього Закону, на 2007 рік дія ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» була зупинена. Але, рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 вказані положення ст. 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», якими була зупинена дії ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, за період  з 1 січня  2007 року  до 31 грудня  2007 року, за який  заявлено позовні  вимоги, положення статті   6 Закону  України « Про соціальний  захист   дітей війни», стосовно того, що дітям  війни  пенсії  або щомісячне  довічне   грошове  утримання чи  державна   соціальна  допомога, що виплачується  замість  пенсії, підвищується  на 30 відсотків мінімальної  пенсії  за віком,  були  чинними  лише  з 09  липня 2007 року ( день ухвалення  рішення   Конституційним Судом України) по 31  грудня  2007  року.

Відповідно до п. 28 розділу ІІ Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів» від 28.12.2007 року внесено зміни до Закону України «Про соціальний захист дітей війни», зокрема ст. 6 вказаного Закону після внесення змін передбачалось, що дітям війни до пенсії або щомісячного довічного грошового утримання, державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, виплачується підвищення у розмірі надбавки, встановленої для учасників війни.

    Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.2008 року положення пункту 28 розділу ІІ «Внесення змін до деяких законодавчих актів України», Закону України «Про державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2008 року щодо внесення змін до Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнано такими, що не відповідають Конституції України.

На підставі викладеного, суд вважає, що дії відповідача щодо не нарахування щомісячної доплати до пенсії позивача у розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком як дитині війни за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року включно є незаконним та позивач має право на отримання доплати до пенсії за вказаний період.

Стосовно вимог позивача ОСОБА_1 про стягнення щомісячної державної соціальної допомоги, як дитині війни за 2009 рік, то суд вважає за необхідне задовольнити вказану частину позовних вимог з таких підстав. Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» (у редакції від 18.11.2004, чинний у 2009 році) дітям війни пенсії або щомісячне грошове довічне утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком. Статтею 71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік» Кабінету Міністрів України надано право у 2009 році встановлювати розміри соціальних виплат, які відповідно до законодавства визначаються залежно від розміру мінімальної заробітної плати, в абсолютних сумах у межах асигнувань, передбачених за відповідними бюджетними програмами. Названа норма передбачає встановлення в абсолютних сумах розмірів лише тих виплат, вихідним критерієм розрахунку яких є розмір мінімальної заробітної плати. Відповідно її дія не поширюється на спірні відносини, оскільки розмір зазначених соціальних виплат згідно з Законом України «Про соціальний захист дітей війни» залежить від розміру мінімальної пенсії за віком. Розмір мінімальної пенсії за віком на 2009 рік встановлений Законом України «Про встановлення прожиткового мінімуму та мінімальної заробітної плати» від 20.10.2009 року №1646-VI. Отже, нарахування та виплата у 2009 роках дітям війни підвищення до пенсії або щомісячного грошового довічного утримання чи державної соціальної допомоги, що виплачується замість пенсії, повинні здійснюватися відповідно до норм Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Задовольняючи позов частково, суд не приймає як поважні доводи відповідача в частині, що після прийняття Конституційними Судом України рішень законодавцем не прийнятого жодного нормативного акту на виконання вимог закону щодо визначення органів та коштів для здійснення підвищення пенсійних виплат дітям війни. Відповідно до ч. 5 ст. 124 Конституції України та ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов’язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України. Згідно ст. 58 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» Пенсійний Фонд є органом, який призначає пенсії та підготовлює документи для її виплати. Однак, і ці дії з метою виконання рішень Конституційного Суду України відповідачем відносно нарахування пенсійних виплат позивачеві, як дитині війни, виконані не були.

З таких підстав, суд приходить до висновку, що бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області щодо не нарахування та не проведення виплати позивачеві щомісячної доплати до пенсії в розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни» за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року, з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року, з 01.01.2009 року по 31.12.2009 року включно необхідно визнати незаконною та зобов’язати відповідача провести позивачеві нарахування та виплату вказаної щомісячної доплати до пенсії.

На підставі ст. 124 Конституції України, ст. 6 Законом України «Про соціальний захист дітей війни», ст. ст. 58, 64 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 110 Закону України «Про державний бюджет України на 2006 рік»,  ст. 71 Законом України «Про державний бюджет України на 2007 рік»,  п. 28 розділу ІІ Законом України «Про державний бюджет на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України», ст.71 Закону України «Про державний бюджет України на 2009 рік», Рішенням Конституційного Суду України № 6-рп/2007 від 09 липня 2007 року, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп від 22 травня 2008 року, та керуючись ст.ст. 3-7, 10, 11, 60, 61, 209, 212, 213-215 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області про стягнення недоплаченої щомісячної державної соціальної допомоги «Дітям війни» задовольнити частково.

Визнати неправомірною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області щодо не нарахування та не проведення виплати ОСОБА_1 щомісячної доплати до пенсії у розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно.

Зобов’язати Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області провести ОСОБА_1 нарахування та виплату щомісячного підвищення до пенсії у розмірі, передбаченому Законом України «Про соціальний захист дітей війни», за періоди з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року, з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року та з 01 січня 2009 року по 31 грудня 2009 року включно.    

У задоволенні іншої частини позовних вимог до Управління Пенсійного фонду України в Центрально-Міському районі м. Макіївки Донецької області ОСОБА_1 – відмовити за необґрунтованістю.

              Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Апеляційного суду Донецької області через суд першої інстанції шляхом подання заяви про апеляційне оскарження протягом 10 днів з дня його проголошення і подачі апеляційної скарги протягом 20 днів після подання заяви про апеляційне оскарження або в порядку ч.4 ст. 295 ЦПК України.

Рішення ухвалено у нарадчій кімнаті в 1-ому примірнику.

Суддя:                                                                         І.В. Яременко