Справа № 22-ц-874 2007р. Головуючий у 1-й інстанції: Семеній Л.І.
Категорія: 5 Суддя-доповідач: Данильченко Л.О.
РІШЕННЯ
іменем України
09 серпня 2007 року колегія суддів судової палати з цивільних справ
апеляційного суду Сумської області у складі:
головуючого - Смирнової Т.В. суддів - Данильченко Л.О., Ведмідь Н.І. з участю секретаря судового засідання - Пархоменко А.П. та осіб, які беруть участь у справі - представники відповідачів ОСОБА_5., ОСОБА_6..
розглянула у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_3, ОСОБА_4на рішення Липоводолинського районного суду від 21 лютого 2002 року у справі за позовом ОСОБА_1, ОСОБА_2до ОСОБА_3, ОСОБА_4про визнання права власності на 1/2 частину домоволодіння, визнання частково недійсним договору купівлі-продажу будинку від 16.XI.90p..
Вивчивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши доповідь судді апеляційного суду Данильченко Л.О., пояснення представників відповідачів - ОСОБА_5., ОСОБА_6. підтримавших доводи апеляційної скарги колегія суддів, -
ВСТАНОВИЛА:
ОСОБА_1, ОСОБА_2 звернулись до суду з позовом до ОСОБА_3, ОСОБА_4. про визнання права власності на половину домоволодіння, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що відповідачка ОСОБА_4. є родичкою позивачки ОСОБА_2, і з 1980 року остання проживала з відповідачами як член їх сім'ї.
У 1985 році ОСОБА_2 уклала шлюб з ОСОБА_1, і вони всі в чотирьох з відповідачами проживала однією сім'єю по АДРЕСА_1. У 1989 році у позивачів народилася донька, проживати в п'ятьох у будинку з двох кімнат стало незручно, і тому на спільні кошти ОСОБА_1та ОСОБА_3придбали більший будинок за адресоюАДРЕСА_2 за 17500 крб.
Позивачі зазначають, що вони заплатили із вказаної суми 4700 крб., і ці гроші були переведені з ощадкнижки ОСОБА_1 на ощадкнижку продавця ОСОБА_3.
2
Крім того, позивачі придбавшій будівельні матеріали (шифер, руберойд, цемент) та приймали участь у проведенні ремонтних робіт (купили четверо дверей, котел, провели газове опалення, засклили вікна та двері, добудували кімнату для доньки, зробили два входи до будинку).
Куплений будинок спочатку був оформлений на позивача ОСОБА_1 (згідно договору купівлі-продажу від 12 вересня 1990 року), а потім відразу після продажу старого будинку куплений будинок був оформлений на відповідачів ОСОБА_3(згідно договору купівлі-продажу від 12 вересня 1990 року), оскільки ОСОБА_2 перебувала на той час на квартирному обліку, але між сторонами існувала домовленість про те, що відповідачі ОСОБА_3складуть заповіт на ОСОБА_1
В додатковому позові від 16.08.99р. позивачі просили визнати недійсним договір купівлі продажу будинку від 16 листопада 1990 року, і визнати частково недійсним договір купівлі-продажу будинку від 12 вересня 1989 року та визнати за позивачами право власності на 1/2 частині спірного будинку поАДРЕСА_2
Рішенням Липоводолинського районного суду від 21 лютого 2002 року позов ОСОБА_1, ОСОБА_2 задоволено.
Визнано недійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2, укладений 16 листопада 1990 року між ОСОБА_1та ОСОБА_3, ОСОБА_4.
Визнано частково недійсним договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2, укладений 12 вересня 1989 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1.
Визнано за сторонами по справі ОСОБА_3 і ОСОБА_4. право власності на 1/2 частину домоволодіння та ОСОБА_1 і ОСОБА_2 право власності на 1/2 частину домоволодіння.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем ОСОБА_1 підтверджено факт зняття ним коштів у сумі 2250 крб. та 1500 крб. з особистих рахунків в Ощадбанку у вересні 1989 року. Крім того, самі відповідачі під час попереднього слідства по кримінальній справі підтвердили, що подружжя ОСОБА_1надало суму 4650 крб. для придбання спірного будинку.
Таким чином, суд вважав, що факт існування домовленості між сторонами про спільну купівлі будинку доведений. Виходячи з того, що будинок був придбаний за 16 500 крб., а позивачі надали 4650 крб., суд першої інстанції вважав, що частка позивачів у спірному будинку складає 1/3.
Враховуючи те, що позивачі витратили ще 3500 крб. на ремонт та перебудову будинку, збільшили жилу площу, суд вважав, що частки співвласників підлягають зміні і становлять по 1/2 частині.
Договір купівлі-продажу від 16 листопада 1990 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3суд визнав недійсним, прийшовши до висновку, ця угода була укладена без наміру створити юридичні наслідки і є мнимою, оскільки відповідачем ОСОБА_3не підтверджено того, що він передавав позивачам 7000 крб. згідно цього договору.
3
В апеляційній скарзі ОСОБА_3 і ОСОБА_4. просять скасувати рішення суду першої інстанції та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції. Вважають, що рішення незаконне, винесене з порушенням норм матеріального та процесуального права, судом неповно з'ясовано і неналежно враховано обставини, що мають значення для справи.
При цьому апелянти зазначають, що суд не повідомив їх про час розгляду справи, постановив рішення без їх участі і не надіслав копію рішення суду.
Крім того, апелянти вказують, щоОСОБА_7ніколи не була членом їх сім'ї, а прописана була як квартиронаймач. Придбання нового будинку не було пов'язане з тим, що з ними проживала квартирантка ОСОБА_2
Перший договір купівлі-продажу був оформлений на ОСОБА_1 тільки в зв'язку з тим, що подружжям ОСОБА_3ще не був проданий їх старий будинок, а мати на той час два будинки у власності було неможливо.
Однак всі документи: техпаспорт на будинок, книжки про оплату комунальних послуг вже тоді були оформлені не на ОСОБА_1,. а на ОСОБА_3.
Апелянти вважають, що позивач ОСОБА_1 не довів, що саме ті кошти, які ним були зняті з ощадкнижки, були ним внесені за придбання будинку.
Також апелянти зазначають, що позивачами не доведено факт існування між сторонами домовленості на спільне придбання будинку.
На думку апелянтів, спільний ремонт спірного будинку також не підтверджено доказами, і з актом експертної оцінки відповідачі не згодні, оскільки він був складений без їх відома, участі і згоди. Вважають, що в цьому акті вказані такі види робіт, які взагалі ніким не виконувались, бо придбаний будинок був у доброму стані.
Так, дах будинку не перекривався, шифер, придбаний ОСОБА_1, так і лежить серед двору. Ніяка кімната не добудовувалась, що підтверджується техпаспортом, оскільки житлова площа не збільшувалась. Другого входу також не було, а були лише двері, якими ніхто не користувався і які сам апелянт ОСОБА_3 заклав цеглою. Крім того, апелянти вказують, що вони за свої кошти зробили столярку, газифікацію будинку, криницю та збудували огорожу.
Заслухавши пояснення сторін по справі, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду - скасуванню, виходячи з слідуючого.
Судом встановлено, що подружжя ОСОБА_3були власниками і проживали в будинку АДРЕСА_1
З 1980р. у них стала проживати ОСОБА_2, з якою 18.XI.85p. (а.с. 64) ОСОБА_3 уклав договір найму житла в своєму будинку. Поданому договору ОСОБА_2 зобов'язувалась сплачувати ОСОБА_3 по 20 рб. щомісячно.
28.04.85р. ОСОБА_2 зареєструвала шлюб з ОСОБА_1, який теж посилився в будинок, належний подружжю ОСОБА_3.
4
Як вбачається з матеріалів справи, 12 вересня 1989 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_1 був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 та господарських будівель та споруд за 12 000 крб. (а.с.55).
16 листопада 1990 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_3, ОСОБА_4. був укладений договір купівлі-продажу житлового будинку АДРЕСА_2 та господарських будівель та споруд за 7000 крб. (а.с.172-173).
Позивачі не надали суду доказів про наявність домовленості про створення сумісної власності на спірний будинок.
По справі встановлено, що позивачі дали 4650 крб. при купівлі спірного будинку по договору від 12.09.89р., що відповідачі визнали. В грошовому виразі на сьогоднішній день становить 4935 грн.
Відповідачі не доказали, що ця сума була оплатою за проживання позивачів по договору найму в їх старому будинкуАДРЕСА_1
Достовірних доказів про те, що являлись членами сім'ї подружжя ОСОБА_3позивачі не надали.
В 1990 році позивач, будучі дієздатним, продав відповідачам спірний будинок, тобто розумів, що уклав оплатну угоду.
За таких обставин висновок суду І інстанції про те, що це була удавана угода (ст. 58 ЦК в редакції 1963 року) - безпідставний.
Строк позовної давності позивачі по справі не припустили, для звернення з позовом, оскільки виселились вони зі спірного будинку в 1992р. за вимогою подружжя ОСОБА_3в інший населений пункт, і в жовтні 1992р. звернулись до суду. їх право є порушеним, його треба захистити.
При цьому колегія суддів бере до уваги, що позивачі провели добровільно 16.ХІ.90 року відчуження спірного будинковолодіння АДРЕСА_2 відповідачам і відповідачі не оплачували йому кошти по договору, тому що фактично проведено переоформлення на подружжя ОСОБА_3по 1/2 частині на кожного спірного будинку, який 12.09.89р. був куплений за їх кошти, хоча договір купівлі-продажу оформлений на позивача.
Колегія суддів вважає дії сторін по справі логічними: формально перший договір купівлі-продажу будинку АДРЕСА_2 був оформлений на ОСОБА_1 хоча фактичними покупцями були відповідачі, які зразу самі проводили оплати податків за будинок, за встановлення опалення, за земельну ренту , комунальні послуги, на них оформлено і технічний паспорт на будинок (а.с. 290,250,251,240). Другим договором купівлі-продажу спірного будинковолодіння від 16.XI.90p. право відповідачів на цей будинок було поновлено і юридичними власниками стали відповідачі.
Позивачі знаючи про це з 1990 р. не ставили питання про визнання вищезазначеного договору недійсним, погоджуючись з існуючим положенням.
За таких обставин колегія суддів вважає, що відсутні підстави для визнання за позивачами права власності на 1/2 частину спірного
5
будинковолодінняі визнання частково недійсним договору купівлі-продажу будинковолодінняАДРЕСА_2
При зверненні до суду позивачі понесли витрати по сплаті державного мита - 381 рб. ( що дорівнює 400 грн.), за правову допомогу 250 рб. (що дорівнює 262 грн.), оплачено експертизу в розмірі 2 млн. крб.( що дорівнює 20 грн.).
Оскільки позовні вимоги подружжя ОСОБА_1в грошовому еквіваленті задоволені в повному обсязі, то необхідно відшкодувати і всі нанесені ними судові витрати в сумі 682 грн.(шістсот вісімдесят дві гривні).
На підставі викладеного і керуючись ст. 307, п. 3 ст. 309; 314, 316 ЦГЖ України, колегія суддів, -
ВИРІШИЛА:
Апеляційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_4задовольнити частково.
Рішення Липоводолинського районного суду від 21.02.02р. скасувати. Позовні вимоги ОСОБА_1, ОСОБА_2задовольнити частково і стягнути на їх користь з ОСОБА_3, ОСОБА_44935 грн.( чотириста дев'ятсот тридцять п'ять грн.), а також стягнути на їх користь понесені ними витрати по справі в сумі 682 грн., а всього стягнути 5717 грн. (п'ять тисяч сімсот сімнадцять гривень).
Відмовити ОСОБА_1, ОСОБА_2в позові про визнання права власності на 1/2 частину будинковолодіння АДРЕСА_2 і визнанні частково недійсним договору купівлі-продажу цього будинковолодіння від 16.XI.90p..
Рішення набрало законної сили, але може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду України в 2-х місячний термін з дня проголошення.