Справа № 22ц-1159\2007 р.

Головуючий у 1-й інстанції:   Гордійко Ю.Г.

Доповідач:   Редька А.Г.

УХВАЛА

ІМ"ЯМ   УКРАЇНИ

25 липня 2007 року                                                  місто Чернігів

Апеляційний    суд    Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Литвиненко І.В., суддів - Зінченко С.П., Редьки А.Г.,

при секретарі - Пільгуй Н.В.,

за участі: позивача ОСОБА_1 та його представника адвокатаОСОБА_2., представника

відповідача Клименко І.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні у приміщенні суду цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від 30 травня 2007 року у справі за позовом ОСОБА_1до акціонерного товариства закритого типу "Фірма „Проммонтаж" про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,

встановив:

Рішенням Новозаводського районного суду міста Чернігова від ЗО травня 2007 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1про стягнення з акціонерного товариства закритого типу "Проммонтаж" 10219,43 грн середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з роботи.

Рішенням суду встановлено, що позивач без поважних причин пропустив встановлений ст.233 КЗпП України строк звернення до суду за захистом порушених прав, а також не надав документів про розмір середнього заробітку, що стало підставою для відмови у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі позивач ОСОБА_1 просить скасувати зазначене рішення суду та ухвалити нове рішення, яким стягнути з підприємства "Проммонтаж" 10219,43 грн середнього заробітку за весь час затримки виплати розрахунку з дня звільнення з роботи 28 липня 2006 року до дня фактичної виплати розрахунку 27 березня 2007 року та 1000 грн у відшкодування витрат на

2

правову   допомогу,   посилаючись   на   порушення   норм   матеріального   та процесуального права, зокрема, неправильно визначив початок перебігу строку для звернення до суду за захистом трудових прав, крім того, факт несвоєчасної виплати остаточного розрахунку при звільненні і розмір невиплаченої заробітної плати було встановлено рішенням суду від 30 жовтня 2006 року.

Відповідач, АТЗТ "Проммонтаж", у письмових запереченнях посилається на законність та обгрунтованість рішення, просить відхилити апеляційну скаргу.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін та їх представників, перевіривши доводи скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача ОСОБА_1 не може бути задоволена.

Суд першої інстанції у повному обсязі дослідив надані сторонами документи, перевірив доводи та заперечення сторін, правильно встановив обставини справи і висновок суду грунтується на матеріалах справи та законі.

Відповідно до ст.117 ч.2 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити працівникові середній заробіток у тому разі, коли спір вирішено на користь працівника і розмір відшкодування середнього заробітку визначається на день вирішення спору судом,

Після набрання чинності рішенням суду спір про стягнення належних, але невиплачених при звільненні сум є вирішеним і рішення суду підлягає виконанню, у т.ч. у примусовому порядку відповідно до Закону "Про виконавче провадження", що не дає підстав для стягнення середнього заробітку за період після набрання чинності судовим рішенням до дня фактичного отримання остаточного розрахунку 28 березня 2007 року.

Щодо вимог про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні 27 липня 2006 року до дня ухвалення рішення суду 30 жовтня 2006 року, то суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що позивач пропустив встановлений ст.233 КЗпП України строк звернення до суду і підстав для поновлення цього строку по справі не встановлено.

Відповідно до ст.233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою до суду для вирішення трудового спору у тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права. Пропуск без поважних причин тримісячного строку звернення до суду є самостійною підставою для відмови у позові, однак суд відповідно до ст. 234 КЗпП України може визнати причини пропуску строку поважними та поновити цей строк.

Рішенням Новозаводського районного суду від 30 жовтня 2006 року було встановлено,  що ОСОБА_1  при звільненні  дійсно не було своєчасно

3 виплачено  належний  заробіток  і  зазначеним  рішенням  було  стягнуто  з підприємства на його користь 4030,92 грн остаточного заробітку.

У цьому разі перебіг тримісячного строку звернення до суду з вимогами про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку починається з наступного дня після набуття чинності рішення Новозаводського суду від 30 жовтня 2006 року, тобто з 6 грудня 2006 року, оскільки ухвалою апеляційного суду Чернігівської області від 5 грудня 2006 року залишено без розгляду апеляційну скаргу АТЗТ "Проммонтаж" на рішення суду від ЗО жовтня 2006 року і про остаточне судове рішення позивач повинен був знати і знав, але до суду з заявою про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку звернувся тільки 24 квітня 2007 року, після сплину встановленого законом тримісячного строку. Позивач не зміг надати суду доказів, що зазначений строк пропущено з поважних причин, а посилання позивача та його представника про обчислення строку з 28 березня 2007 року, дня фактичного отримання ним стягнутих коштів, безпідставні, суперечать ст.ст. 117,233 КЗпП України і не можуть бути визнані поважною причиною пропуску строку. Безпідставними є також посилання позивача та його представника на правила застосування строків позовної давності, що встановлені ст.267 ЦК України, оскільки заявлені позивачем вимоги свідчать про наявність трудового спору і суд обґрунтовано застосував норми трудового законодавства.

Рішення суду першої інстанції ухвалено відповідно до вимог матеріального та процесуального закону і доводи апеляційної скарги не дають підстав для його скасування.

Керуючись ст.ст.307,308,314,315,319 Цивільного процесуального кодексу України, апеляційний суд

ухвалив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1залишити без задоволення, а рішення Новозаводського районного суду міста Чернігова від ЗО травня 2007 року залишити без змін.

Ухвала набуває чинності негайно та може бути оскаржена у касаційному порядку до Верховного Суду України протягом двох місяців після проголошення.