Справа №22-ц-980 2007 р.                           Головуючий у 1 -й інстанції - Куц В.І.

Категорія -    29                                                          Судця-доповідач - Кононенко О.Ю.

 

РІШЕННЯ

 іменем   України

 

7 серпня 2007 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Сумської області в складі:

головуючого - Попруги С.В.

суддів -  Кононенко О.Ю., Гагіна М.В.

з участю секретаря судового засідання - Рой Я.М.

та осіб, які беруть участь у справі - позивача ОСОБА_1., представника позивача ОСОБА_5., відповідачки ОСОБА_2

 

розглянула у відкритому судовому засіданні у приміщенні апеляційного суду цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_1, ОСОБА_2 на рішення Сумського районного суду Сумської області від 11 червня 2007 року

у справі за позовом ОСОБА_1до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, ВГІРФО Сумського РВ УМВС України в Сумській області про виселення з квартири, спонукання до зняття з реєстрації в ній, вселення в квартиру, зобов'язання не перешкоджати в користуванні нею, встановлення порядку користування квартирою, стягнення 1800 грн. неотриманої мінімальної заробітної плати та 10000 грн. моральної шкоди,

 

Встановила:

 

ОСОБА_1. звернувся до суду з позовом у лютому 2007 року. Свої вимоги мотивував тим, що в 1981 році його сім'ї була надана трикімнатна квартира АДРЕСА_1 До 27 квітня 2003 року в даній квартирі були зареєстровані і проживали ОСОБА_1. з колишньою дружиною ОСОБА_2 та їх синами - ОСОБА_6та ОСОБА_3. 27 квітня 2003 року в квартирі сталась трагедія, в результаті якої від злочину загинув його син - ОСОБА_6, за що за вироком Сумського районного суду від 26 грудня 2005 року він був засуджений за ч.3 ст.15 ч.1 ст.115 та ч.1 ст.119 КК України та ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі. З 27 квітня 2003 року він утримувався під вартою під час проведення досудового слідства та судового розгляду справи, а після засудження відбував покарання в місцях позбавлення волі, звідки звільнився умовно-достроково 1 грудня 2006 року. 9 серпня 2003 року його син - ОСОБА_3. зареєстрував шлюб з ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_1 року від шлюбу у них народився син ОСОБА_7, якого зареєстрували у спірній квартирі 20 серпня 2004 року. ОСОБА_4 стала проживати у спірній квартирі з 15 січня 2003 року, зареєструвалась у цій квартирі з 13 березня 2004 року без його письмової згоди та дозволу. Після звільнення з місць позбавлення волі він став проживати в домоволодінні АДРЕСА_2. 13 грудня 2006 року прийшов до спірної квартири отримати свої документи та вселитись, але ОСОБА_2 заборонила йому заходити в квартиру і відмовилась віддати документи. Тому він просив виселити з квартири ОСОБА_4, зобов'язати її знятись з реєстрації, вселити його в квартиру, зобов'язати відповідачів не перешкоджати в користуванні нею, встановити порядок користування квартирою, стягнути на його користь з ОСОБА_2 1800 грн. неотриманої мінімальної заробітної плати та 10000 грн. моральної шкоди.

 

2

Рішенням Сумського районного суду Сумської області від 11 червня 2007 року позов задоволено частково. Виселено ОСОБА_4 з трикімнатної квартириАДРЕСА_1, зобов'язано її знятися з реєстрації в цій квартирі, а при неможливості це зробити зобов'язано ВГІРФО Сумського РВ УМВС України в Сумській області зняти ОСОБА_4 з реєстрації. Вселено ОСОБА_1у квартируАДРЕСА_1і зобов'язано ОСОБА_2, ОСОБА_3і ОСОБА_4 не чинити йому перешкод в користуванні житлом. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1. 200 грн. моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_1. відмовлено за необґрунтованістю.

Стягнуто судовий збір на користь держави: 2 грн. 84 коп. з ОСОБА_2, 2 грн. 83 коп. з ОСОБА_3., 11 грн. 33 коп. з ОСОБА_4

В апеляційній скарзі ОСОБА_1. просить скасувати зазначене рішення суду і ухвалити нове рішення про задоволення його позовних вимог у повному обсязі.

При цьому він посилається на порушення судом норм матеріального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, зокрема, зазначає, що суд невірно визначив розмір відшкодування завданої йому моральної шкоди, безпідставно відмовив у задоволенні вимог про стягнення неотриманої заробітної плати та встановлення порядку користування спірною квартирою.

8    апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм

матеріального права, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким

відмовити позивачу в задоволенні позову. При цьому вона зазначає, що суд дійшов невірного

висновку про виселення ОСОБА_4, а також - про можливість вселення позивача у спірну

квартиру у зв'язку з тим, що з останнім неможливо проживати.

Перевіривши рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, заслухавши суддю-доповідача, доводи та заперечення сторін, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_2 задоволенню не підлягає, а апеляційна скарга ОСОБА_1. підлягає частковому задоволенні, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції, в 1981 році сім'ї ОСОБА_1. була надана трикімнатна квартира АДРЕСА_1 До 27 квітня 2003 року в даній квартирі були зареєстровані і проживали ОСОБА_1. з колишньою дружиною ОСОБА_2 та їх синами - ОСОБА_6та ОСОБА_3.

КвартираАДРЕСА_1 складається з трьох кімнат площею 16,2 кв.м, 13,4 кв.м та 12,2 кв.м. Житлова площа квартири становить 41,8 кв.м. Квартира не приватизована.

27 квітня 2003 року ОСОБА_1., перебуваючи в даній квартирі, вчинив незакінчений замах на вбивство своєї бувшої дружини ОСОБА_2 та вбивство через необережність свого сина ОСОБА_6, за що за вироком Сумського районного суду Сумської області від 26 грудня 2005 року він був засуджений за ч.3 ст.15 ч.1 ст. 115 та ч.1 ст.119 КК України та ст.70 КК України до 4 років позбавлення волі.

З 27 квітня 2003 року ОСОБА_1. утримувався під вартою під час проведення досудового слідства та судового розгляду справи, а після засудження відбував покарання в місцях позбавлення волі, звідки звільнився умовно-достроково 1 грудня 2006 року.

9 серпня 2003 року син позивача ОСОБА_3. зареєстрував шлюб з ОСОБА_4, а ІНФОРМАЦІЯ_1 року від шлюбу у них народився син ОСОБА_7, якого зареєстрували у спірній

квартирі 20 серпня 2004 року.

ОСОБА_4 стала проживати у спірній квартирі з 15 січня 2003 року, зареєструвалась у цій квартирі з 13 березня 2004 року без письмової згоди та дозволу позивача.

 

3

Після звільнення з місць позбавлення волі ОСОБА_1. став проживати в домоволодінні АДРЕСА_2. 13 грудня 2006 року прийшов до спірної квартири отримати свої документи та вселитись, але ОСОБА_2 заборонила йому заходити в квартиру і відмовилась віддати документи.

14 лютого 2007  року ОСОБА_1. подав заяву на ім'я начальника Сумського РВ УМВС України в Сумській області щодо перешкоджання ОСОБА_2 в користуванні квартирою та утримання його документів.

За таких обставин суд дійшов обгрунтованого висновку про те, що позивач не втратив право користування спірною квартирою, а також про те, що ОСОБА_4 незаконно вселилась та зареєструвалась у цій квартирі.

Доводи ОСОБА_1. про те, що суд безпідставно відмовив у задоволенні вимог про стягнення неотриманої заробітної плати, не узгоджуються з матеріалами справи. Позивач не надав суду належних доказів на підтвердження того, що ОСОБА_2 утримувала саме ті його документи, без яких він не міг значний час працевлаштуватись.

Доводи ОСОБА_2 про те, що вона не перешкоджала позивачу заходити до спірної квартири та що ОСОБА_4 вселилась у квартиру на законних підставах, були предметом судового розгляду і обґрунтовано спростовані.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_4 вселилась у спірну квартиру без письмової згоди та дозволу позивача.

Судом першої інстанції також встановлено, що 13 грудня 2006 року ОСОБА_1. прийшов до спірної квартири, однак ОСОБА_2 заборонила йому заходити в квартиру. Зазначена обставина підтверджується зібраними у справі доказами, яким суд дав належну оцінку.

Що стосується посилань ОСОБА_1. на те, що судом невірно визначено розмір завданої йому моральної шкоди, то вони також є безпідставними, як і посилання ОСОБА_2 на відсутність підстав для задоволення вимог про відшкодування моральної шкоди.

Суд дійшов вірного висновку про те, що діями ОСОБА_2, які виразились у вчиненні перешкод у користуванні квартирою, позивачу завдано моральну шкоду. Суд врахував обсяг і ступінь моральних страждань позивача і, виходячи з засад розумності і справедливості, визначив розмір її відшкодування в сумі 200 грн., що є необхідним і достатнім.

Рішення суду в цій частині відповідає вимогам ст.ст.22, 23, 1166, 1167 ЦК України, ст.78,109 ЖК України.

Відмовляючи позивачу в задоволенні позовної вимоги про встановлення порядку користування спірною квартирою, суд першої інстанції виходив з того, що норма житлової площі на кожного мешканця квартири становить 10,45 кв.м, і при виділенні в користування позивачу найменшої кімнати площею 12,20 кв.м будуть суттєво порушені права інших її мешканців, оскільки йому буде виділено в користування на 1,75 кв.м більше його норми.

На думку колегії суддів, даний висновок суду суперечить обставинам справи і нормам матеріального права.

Згідно з ч.1 ст.48 ЖК України жиле приміщення надається громадянину в межах норми жилої площі, але не менше розміру, який визначається Кабінетом Міністрів України і Федерацією професійних спілок України.

Відповідно до постанови Сумської обласної ради народних депутатів та Сумської ради профспілок від 26 грудня 1984 року №383 норма середньої забезпеченості громадян жилою площею становить 8 кв.м.

Згідно з ч.1 ст.104 ЖК України член сім'ї наймача вправі вимагати, за згодою інших членів сім'ї, які проживають разом з ним, укладення з ним окремого договору найму, якщо жилу площу, що припадає на нього, може бути виділено у вигляді приміщення, яке відповідає вимогам ст.63 ЖК України.

 

4

Відповідно до ст.63 ЖК України предметом договору найму жилого приміщення в будинках державного і громадського житлового фонду є окрема квартира або інше ізольоване жиле приміщення, що складається з однієї чи кількох кімнат, а також - одноквартирний жилий будинок.

Не можуть бути самостійним предметом договору найму: жиле приміщення, яке хоч і є ізольованим, проте за розміром менше від встановленого для надання одній особі (ч.1 ст.48 ЖК України), частина кімнати або кімната, зв'язана з іншою кімнатою спільним входом, а також підсобні приміщення (кухня, коридор, комора тощо).

За таких обставин колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_1. в цій частині з виділенням йому в користування жилої кімнати 12,20 кв.м, ОСОБА_2,ОСОБА_3., онуку -ОСОБА_3., - жилих кімнат площами 16,2 кв.м. та 13,4 кв.м, з залишенням підсобних приміщень у загальному користуванні сторін у справі.

Крім того, колегія суддів вважає, що з урахуванням відносин, які склались між сторонами у справі, вселення ОСОБА_1. у спірну квартиру не вирішить спір по суті, оскільки невиділенням сторонам в користування окремих жилих приміщень будуть суттєво порушені права саме позивача, якому відповідно до ст.9 ЖК України гарантовано право на житло.

Керуючись ст. ст. 307 ч.1 п.2, 309, 314 ч.2,316 ЦПК України, колегія судців

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Апеляційну скаргу ОСОБА_1задовольнити частково.

Рішення Сумського районного суду Сумської області від 11 червня 2007 року в даній справі скасувати в частині відмови у позові ОСОБА_1у встановленні порядку користування квартирою і ухвалити в цій частині нове рішення.

Встановити порядок користування трикімнатною квартирою АДРЕСА_1, виділивши у користування ОСОБА_1 жилу кімнату площею 12,20 кв.м, ОСОБА_2, ОСОБА_3, онуку - ОСОБА_6, - інші дві жилі кімнати площами 16,2 кв.м. та 13,4 кв.м.

Кухню, коридор, туалет, ванну кімнату та вбудовану шафу залишити у загальному користуванні ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6.

В обособленому користуванні ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 залити балкон та лоджію.

В іншій частині рішення суду першої інстанції залишити без зміни.

Рішення набирає законної сили негайно і може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двох місяців з дня його проголошення безпосередньо до Верховного Суду України.