КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Головуючий суддя в першій інстанції – Артюх О.М. Справа №2-а-10291/09/2570
Суддя-доповідач – Цвіркун Ю.І.
У Х В А Л А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
02 червня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді – Цвіркуна Ю.І.,
суддів – Зайця В.С.,
Земляної Г.В.;
при секретарі – Коваленку Я.С.,
розглянувши апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Чернігівській області на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства «Райфайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції «Райфайзен Банк Аваль» до Державної екологічної інспекції у Чернігівській області про скасування окремих положень припису,
в с т а н о в и л а:
Відкрите акціонерне товариство «Райфайзен Банк Аваль» в особі Чернігівської обласної дирекції «Райфайзен Банк Аваль» (далі – ВАТ «Райфайзен Банк Аваль», позивач) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної екологічної інспекції в Чернігівській області (далі – Інспекція, відповідач) про скасування окремих положень припису.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2009 року позов задоволено, скасовано пункт 4 припису Інспекції № 187/08 від 26 травня 2009 року, яким приписано ЧОД «Райфайзен Банк Аваль» у розрахунку збору за забруднення навколишнього природного середовища в частині плати за розміщення відходів враховувати коефіцієнт як за понадлімітне розміщення відходів.
Не погоджуючись з постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2009 року, Інспекція звернулася до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення даної скарги.
Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Чернігівської області Верьовкою А.Я. 26 травня 2009 року складено акт №187/08 перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства ЧОД «Райфайзен Банк Аваль».
26 травня 2009 року позивачу внесено названий вище припис №187/08.
Пунктом «і» частини 1 статті 17 Закону України «Про відходи» передбачено, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані своєчасно в установленому порядку вносити плату за розміщення відходів.
У пункті «ї» частини 1 статті 17 цього ж Закону вказано, що суб'єкти господарської діяльності у сфері поводження з відходами зобов'язані надавати місцевим органам виконавчої влади та органам місцевого самоврядування, спеціально уповноваженим органам виконавчої влади у сфері поводження з відходами інформацію про відходи та пов'язану з ними діяльність, у тому числі про випадки несанкціонованого попадання відходів у навколишнє природне середовище та вжиті щодо цього заходи.
Згідно з пунктом 2 Порядку розроблення, затвердження і перегляду ліміту на утворення та розміщення відходів, затвердженого постановою КМУ №1218 від 08 березня 1998 року (далі – Порядок), розміщення відходів - зберігання та захоронення відходів у спеціально відведених для цього місцях чи на об'єктах; ліміт на розміщення відходів - обсяг відходів (окремо для кожного класу небезпеки), на який у власника відходів є дозвіл на їх розміщення, виданий органами Мінекоресурсів на місцях; понадлімітне розміщення відходів - виявлений у власника обсяг відходів, на які у нього немає дозволу на розміщення і які підлягають обов'язковому розміщенню за окремим дозволом органів Мінекоресурсів на місцях.
Судова колегія звертає увагу на те, що відповідно до пункту 8 Порядку власники відходів, для яких платежі за розміщення відходів усіх класів небезпеки не перевищують 10 гривень на рік, власники побутових відходів, що уклали договори на розміщення відходів з підприємствами комунального господарства, та власники відходів, які одержали ліцензію на збирання і заготівлю окремих видів відходів як вторинної сировини, звільняються від одержання лімітів на утворення та розміщення відходів.
Судом встановлено, що ВАТ «Райфайзен Банк Аваль» укладено трьохсторонній договір №347-10/08-537 від 22.10.2008р. з Комунальним підприємством «АТП2528» Чернігівської міської ради та Приватним підприємством «Гранпласт», в якому зазначено, що ПП «Гранпласт» приймає на себе обов’язок по виконанню послуг приймання знешкодження твердих побутових відходів позивача на полігоні.
За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що Інспекція безпідставно в приписі №187/08 від 26 травня 2009 року віднесла у розрахунок збору за забруднення навколишнього природного середовища коефіцієнт як за понадлімітне розміщення відходів.
Враховуючи встановлене, судова колегія визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Таким чином, враховуючи відповідні правові норми та встановлені обставини, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про застосування статті 200 КАС України.
Керуючись статтями 195-196, 200, 205 КАС України, колегія суддів
у х в а л и л а:
Апеляційну скаргу Державної екологічної інспекції у Чернігівській області залишити без задоволення.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 05 серпня 2009 року залишити без змін.
Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді: