КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Головуючий суддя в першій інстанції – Д’яков В.І. Справа №2а-9892/09/2570
Суддя-доповідач – Цвіркун Ю.І.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 червня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді – Цвіркуна Ю.І.;
суддів – Земляної Г.В.,
Межевича М.В.,
при секретарі – Коваленку Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» до Державної податкової інспекції у місті Чернігові про зобов’язання вчинити певні дії,
в с т а н о в и л а:
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» (далі – ВАТ Чернігівгаз, позивач) звернулося до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у місті Чернігові (далі – ДПІ у місті Чернігові, відповідач) про зобов’язання вчинити певні дії.
Постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2009 року, ВАТ «Чернігівгаз» звернулося до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.
Станом на 24 квітня 2009 року у ВАТ «Чернігівгаз» рахувався податковий борг з податку на додану вартість в розмірі 16799999,93грн., який нараховано відповідно до повідомлення-рішення №0003912320/0 від 16 серпня 2007 року, з врахуваням постанови Київського апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2009 року по справі №22-а-7372.
Позивач платіжним дорученням №24966 від 24 квітня 2009 року сплатив ПДВ в розмірі 89 935,00 грн., однак ДПІ у місті Чернігові зараховано дані кошти в рахунок погашення заборгованості.
Платіжним дорученням №25379 від 28 травня 2009 року позивач сплатив 253 252,00 грн. з податку на додану вартість, в якому зазначено призначення платежу за квітень, але відповідачем зараховано в рахунок погашення заборгованості 16799999,93 грн. у порядку календарної черговості виникнення боргу.
Не погоджуючись з вищезазначеним, ВАТ «Чернігівгаз» звернулося до суду з позовом про зобов’язання ДПІ до вчинення дій, що полягають у зарахуванні платежів згідно з призначенням, які вказані в платіжних дорученнях.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позовних вимог виходив з того, що наявність податкового боргу передбачає погашення податкових платежів у порядку визначеному п. 7.7 ст. 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами».
З таким висновком суду першої інстанції судова колегія не погоджується з наступних підстав.
Як встановлено підпунктом 7.7.1 пункту 7.7 статті 7 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами», джерелами самостійної сплати податкових зобов’язань або податкового боргу платника податку є будь-які власні кошти такого платника податку. Отже, грошовий платіж є єдиною формою сплати податкових зобов’язань і погашення податкового боргу.
Згідно з пунктом 6 статті 7 Закону України від 20.05.99 № 679-ХІV “Про Національний банк України” Національний банк України визначає систему, порядок і форми платежів.
Пунктом 1.7 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21.01.2004р. № 22, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 29.03.2004р. за № 377/89/76, кошти з рахунків клієнтів банки списують лише за дорученнями власників цих рахунків (включаючи договірне списання коштів згідно з главою 6 цієї Інструкції) або на підставі платіжних вимог стягувачів у разі примусового списання коштів згідно з главою 5 цієї Інструкції. При цьому згідно з пунктом 3.8 зазначеної Інструкції реквізит “Призначення платежу” платіжного доручення заповнюється платником так, щоб надавати повну інформацію про платіж та документи, на підставі яких здійснюється перерахування коштів отримувачу. Повноту інформації визначає платник з урахуванням вимог законодавства України. Платник відповідає за дані, що зазначені в реквізиті платіжного доручення “Призначення платежу”. Банк перевіряє заповнення цього реквізиту на відповідність установленим вимогам лише за зовнішніми ознаками.
Із наведеного випливає, що право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику. Тому суми податкових зобов’язань або податкового боргу з урахуванням підпункту 16.5.2 пункту 16.5 статті 16 Закону України «Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетними та державними цільовими фондами» слід вважати сплаченими у день реєстрації банківською установою платіжного документа із зазначеним у ньому призначенням платежу на сплату відповідних податкових зобов’язань або податкового боргу, визначених платником податків.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Законом України “Про порядок погашення зобов’язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами”, який є спеціальним законом з питань оподаткування і установлює порядок погашення зобов’язань юридичних або фізичних осіб перед бюджетами та державними цільовими фондами з податків і зборів (обов’язкових платежів), нарахування і сплати пені та штрафних санкцій, що застосовуються до платників податків, визначено вичерпний перелік заходів, які вживаються контролюючим органом з метою погашення платниками податків податкового боргу. Серед таких заходів немає зміни призначення платежу, самостійно визначеного платником податків.
Таким чином, у разі недотримання платником податків порядку погашення податкового боргу та виконання податкових зобов’язань, передбаченого пунктом 7.7 статті 7 Закону, податковий орган не наділений правом чи обов’язком змінювати призначення платежу, визначене платником податків.
За таких обставин самостійне зарахування податковим органом сплачених платником податку сум у рахунок податкового боргу або тих податкових зобов’язань, які не вказані в призначенні платежу під час перерахування платником податків коштів до бюджету, є неправомірним.
На підставі викладеного та враховуючи інформаційний лист Вищого адміністративного суду України №358/13/13-09 від 17 березня 2009 року, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції не повно з’ясував обставини, чим порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає вимоги позивача обґрунтованими і приходить до висновку, що оскаржувана постанова підлягає скасуванню, оскільки винесена з порушенням норм закону.
У статті 198 КАС України закріплено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції, зокрема, має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
В силу ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись статтями 195-196, 202, 205 КАС України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» задовольнити.
Постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 14 липня 2009 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» задовольнити.
Зобов’язати Державну податкову інспекцію у місті Чернігові зарахувати сплачені Відкритим акціонерним товариством по газопостачанню та газифікації «Чернігівгаз» податки згідно з призначенням платежу, вказаним в платіжних дорученнях №24966 від 24 квітня 2009 року та №25379 від 28 травня 2009 року.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді:
У повному обсязі складено 11.06.2010р.