КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ  АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий суддя  в  першій інстанції – ОСОБА_1                                            Справа №2-а-2046/09

Суддя-доповідач – ОСОБА_2

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М     У К Р А Ї Н И

23 червня  2010 року                                 м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

Головуючого-судді – Цвіркуна Ю.І.;

суддів         –               Земляної Г.В.,

                               ОСОБА_3 ,

при секретарі –  Коваленку Я.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від  30 липня  2009 року у справі за позовом ОСОБА_4  до ВДАІ УМВС України в Чернігівській області, інспектора  ДПС ВДАІ міста Чернігова  молодшого сержанта міліції ОСОБА_5 про скасування постанови  про адміністративне правопорушення,

в с т а н о в и л а:

ОСОБА_4 (далі – ОСОБА_4, позивач) звернувся до  Деснянського  районного суду міста Чернігова з позовом до інспектора  ДПС ДАІ УМВС України міста Чернігова сержанта міліції ОСОБА_5, ВДАІ УМВС України в Чернігівській області про скасування  постанови по справі про адміністративне правопорушення.

Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 30 липня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.

Не погоджуючись з постановою Деснянського  районного суду міста Чернігова від 30 липня 2009 року, ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати ухвалене у справі судове рішення та закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги судова колегія встановила наступне.

Постановою СВ 043933 від 13 березня 2009 року по справі про адміністративне правопорушення на позивача  накладено  адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 500 грн.  за скоєння правопорушення, передбаченого  ч. 2  статті 122 КУпАП.

Підставою для накладення штрафу стало виявлення порушення  позивачем  пункту 11.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року (далі ПДР), під час руху  13 березня 2009 року о 10 год. 15 хв. на автомобілі НОМЕР_1, по вулиці Лісновецькій в місті Чернігові.

Не погоджуючись з вказаною постановою ОСОБА_4 оскаржив її в судовому порядку.

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вина позивача у скоєні адміністративного правопорушення,  передбаченого ч. 2 ст. 122 КУпАП,  вважається доведеною, оскільки у постанові  СВ 043933 від 13 березня 2009 року по справі про адміністративне правопорушення було зазначено, що позивач рухався по крайній лівій смузі дороги, яка мала дві смуги руху в обох напрямах, при тому, що права крайня смуга була вільна.

Судова колегія не погоджується з таким висновком суду  І-ї інстанції з наступних підстав.

У постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. №11 «Про судове рішення» ( із змінами та доповненнями) вказано, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.

Ухвалене у справі судове рішення названим Верховним Судом України критеріям не відповідає.

При винесенні рішення суд першої інстанції керувався винятково наданою постановою по справі про адміністративне правопорушення, не беручи до уваги інших обставин, які мають суттєве значення для справи, порушуючи цим вимоги п. 3, 5 ч. 3 ст. 2, п. 4 ч. 1 ст. 7, ч. 1 ст. 11 КАС України та положення згаданих постанов Пленумів Верховного Суду України.

Окрім того, відповідно до п. 2 ст. 72 КАС України обставини, визнані судом загальновідомими, не потрібно доказувати. Загальновідомим є факт значного погіршення якості стану дорожнього покриття після закінчення зимового періоду у 2009-2010 р.р. не тільки на дорозі, якою рухався позивач, а й на всій території України. Таке погіршення дорожнього покриву може вплинути на зміну дорожньої обстановки і спричинити настання несприятливих наслідки для усіх учасників дорожнього руху.

Так, судом не було взято до уваги свідчення позивача про неякісний стан дорожнього покриття, що підтверджено фототаблицями правої смуги дороги, якою рухався позивач. Презюмуючи можливу наявність дефектів дорожнього покриття як загальновідомого факту, суд першої інстанції повинен був зважити на ці доводи, які до того ж були підтверджені фототаблицями вказаного дорожнього шляху.

Окрім цього, судом не було враховано той факт, що першопричиною виїзду ОСОБА_4 на крайню ліву смугу дороги була необхідність здійснення обгону двох вантажних автомобілів, що рухалися по правій смузі, що відповідає пункту 11.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 року (далі ПДР).

Рішення ОСОБА_4 про продовження руху на лівій крайній смузі дороги після обгону було зумовлено несприятливими дорожніми умовами і не суперечило підпункту б пункту 2.3 ПДР, у якому зазначено, що водій зобов’язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну.

Згідно із ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

З  огляду на матеріали справи, висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення не ґрунтується на належних і достатніх доказах.

Стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Враховуючи з’ясовані обставини та аналізуючи норми закону, є підстави вважати, що оскаржуване рішення відповідача прийняте без належної перевірки та поспішно і ґрунтується на припущеннях. Проте рішення органу державної влади не може і не повинно ґрунтуватись на припущеннях.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи  місцевого  самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією  та  законами України.

У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не довів обґрунтованості та правомірності оскаржуваної постанови.

Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4 не повно дослідив обставини по справі, чим порушив норми матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає вимоги позивача обґрунтованими і приходить до висновку, що постанова інспектора ДПС ВДАІ міста Чернігова  молодшого сержанта міліції ОСОБА_5 по справі про адміністративне правопорушення СВ 043933 від 13 березня 2009 року, є протиправною  оскільки винесена без достатніх доказів та з порушенням норм закону.

Отже, у даному випадку наявні підстави для застосування ст..202 КАС України.

Керуючись  статтями 195-196, 202, 205 КАС України, колегія суддів

 п о с т а н о в и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.  

Постанову Деснянського  районного суду міста Чернігова від 03 липня 2009 року вимогам Деснянського районного суду міста Чернігова від  30 липня  2009 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_4 задовольнити.

Постанову від 13 березня 2009 року про притягнення ОСОБА_4 до адміністративної відповідальності скасувати.

Провадження  у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 за  частиною 2 статті 122 КУпАП – закрити.

Постанова  набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий:                                

Судді:                

Складено у повному  обсязі 25.06.2010 року.