КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-61/09 Головуючий у 1-й інстанції Коцюрба М.П.

Суддя доповідач Заяць В.С.  

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 червня 2010 року                                                           м. Київ.

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді:

Суддів:    

        Зайця В.С.,

Земляної Г.В.,

Цвіркуна Ю.І.,

розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за апеляційною скаргою управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області на постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18 березня 2009 року по справі за позовом ОСОБА_4 до управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області про визнання бездіяльність неправомірною та зобов’язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся з позовом до УПФ України у Києво-Святошинському районі Київської області, з урахуванням уточнених позовних вимог просив визнати неправомірною бездіяльність посадових осіб відповідача та зобов’язати здійснити перерахунок призначеної пенсії у відповідності до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за період з вересня 2005 року по вересень 2008 року в розмірі 94 851,64 грн. із здійсненням подальшого перерахунку.

Постановою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 18.03.2009 року позов задоволено частково, зобов’язано управління Пенсійного фонду України в Києво-Святошинському районі Київської області здійснити перерахуно та виплату державної пенсії ОСОБА_4 з 17.09.2007 року у розмірі восьми мінімальних пенсій за віком та           75 % мінімальної пенсії за віком у розмірі: з 17.09.2007 року з розрахунку мінмальної пенсії за віком у розмірі – 406 грн. 00 коп.; з 01.07.2008 року з розрахунку мінмальної пенсії за віком у розмірі – 544 грн. 00 коп.

На вказану постанову суду відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилався на допущені порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, тому просив скасувати оскаржувану постанову з ухваленням нового рішення, яким необхідно відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід частково змінити з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач з 01.04.2006 року є інвалідом 2 групи внаслідок захворювання, пов’язаного з роботами по ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС та особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, що підтверджується відповідною копією посвідчення та не заперечується сторонами, тому має право на отримання державної пенсії та додаткової пенсію за шкоду заподіяну здоров’ю відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», проте обчислення розміру пенсії позивача проводилось на підставі постанови КМ України від 03.01.2002 року № 1 «Про підвищення розмірів пенсій та інших соціальних виплат окремим категоріям пенсіонерів, фінансування яких здійснюється за рахунок коштівдержавного бюджету», що не відповідає положенням статтей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Задовольняючи частково позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із загальних засад пріоритетності Законів України над урядовими нормативно-правовими актами, при цьому посилався на те, що при розрахунку державної та додаткової пенсій, передбачених ст.ст. 50, 54 Закону України   «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», застосуванню підлягає розмір прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, встановленого в законі про Державний бюджет України на відповідний рік, з якого визначається мінімальний розмір пенсії за віком.

Аналізуючи вказані обставини та застосовуючи відповідні норми матеріального та процесуального права, суд першої інстанції прийшов до правильного висновку про те, що при регулюванні відносин щодо перерарунку пенсії позивачу з підвищенням розміру мінімальної пенсії за віком, встановленого ч. 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», виходячи з вимог ст.ст. 50, 54 Закону України   «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та проведення відповідних виплат, застосовуються норми законодавства України про пенсії, а саме Закон України «Про пенсійне забезпечення» від 05.11.1991 року та Закон України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 року.

З такими висновками суду першої інстанції колегія суддів вважає за можливе частково погодитись з огляду на слідуюче.

09.07.2007 року Конституційним Судом України ухвалене рішення, яким визнано ряд положень Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) положення Закону України «Про державний бюджет України на 2007 рік», в частині внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22 травня 2008 року було визнано неконституційними положення п. 28 Розділу ІІ Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 28.12.2007 року в частині внесення змін до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи»

Вказаними рішеннями Конституційного Суду України встановлено, що зупинення законом про Державний бюджет України дії інших законів України щодо надання пільг, компенсацій і гарантій, внесення змін до інших законів України, встановлення іншого (додаткового) правового регулювання відносин, ніж передбачено законами України, не відповідає статтям 1, 3, частині другій статті 6, частині другій статті 8, частині другій статті 19, статтям 21, 22, пункту 1 частини другої статті 92, частинам першій, другій, третій статті 95 Конституції України.

Згідно з частиною 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Вимогами статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» передбачено, що в усіх випадках розміри пенсій для інвалідів, щодо яких встановлено зв’язок з Чорнобильською катастрофою, не можуть бути нижчими по ІІ групі інвалідності – 8 мінімальних пенсій за віком.

Стаття 50 вказаного закону також передбачає, що особам, віднесеним до категорії 1, щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров’ю, призначається у розмірі 75 процентів мінімальної пенсії за віком.

Частиною 1 ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», передбачено, що мінімальний розмір пенсії за віком встановлюється у розмірі прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність, визначеного законом.

Пунктом 5 Постанови № 9 Пленуму Верховного Суду України від 1 листопада 1996 року «Про застосування Конституції України при здійсненні правосуддя» встановилено, що судам необхідно виходити з того, що нормативно-правові акти будь-якого державного чи іншого органу (акти Президента України, постанови Верховної Ради України, постанови і розпорядження Кабінету Міністрів України, нормативно-правові акти Верховної Ради Автономної Республіки Крим чи рішення Ради міністрів Автономної Республіки Крим, акти органів місцевого самоврядування, накази та інструкції міністерств і відомств, накази керівників підприємств, установ та організацій тощо) підлягають оцінці на відповідність як Конституції, так і закону.

 Якщо при розгляді справи буде встановлено, що нормативно-правовий акт, який підлягав застосуванню, не відповідає чи суперечить законові, суд зобов’язаний застосувати закон, який регулює ці правовідносини.

Таким чином, колегія суддів вважає, що посилання відповідача в апеляційній скарзі на те, що розмір пенсії позивачу повинен обчислюватись та призначається на підставі діючих положень постанови КМ України від 27.12.2005 року № 1293 «Про збільшення розмірів пенсії деяким категоріям громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не відповідають розміру, встановленому відповідним законодавством України, а саме ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Однак, ухвалюючи по суті правильне рішення в частині задоволених позовних вимог, суд першої інстанції невірно зазначив правову норму, яку належить застосовувати до спірних правовідносин в частині визначення розміру мінімальної пенсії за віком та помилково визначив дати проведення перерахунку розміру пенсії в частині задоволених позовних вимог за період з 17.09.2007 року без врахування зазначених рішень Конституційного Суду України, що слідує зі змісту третього абзацу резолютивної частини оскаржуваної постанови.

Враховуючи викладене, у відповідності до ч. 1 ст. 198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду суд апеляційної інстанції має право, зокрема, змінити постанову суду. Згідно з ч. 1 ст. 201 КАС України підставами для зміни постанови суду першої інстанції є правильне по суті вирішення справи чи питання, але із помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.

Таким чином, судова колегія приходить до висновку, що суд першої інстанції повно, всебічно та об’єктивно встановив обставини справи, ухвалив по суті правильне рішення, але помилково застосував норми процесуального права в частині задоволених позовних вимог при визначенні розміру мінімальної пенсії за віком та не зазначив дати проведення перерахунку в частині позовних вимог за період 2007-2008 років без урахування рішень Конституційного Суду України, тому вимоги апеляційної скарги задоволенню не підлягають, а постанову суду першої інстанції слід змінити.

Керуючись ст.ст. 197, 198, 201, 205, 207 КАС України,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області залишити без задоволення.

Постанову Києво-Святошинського районного суду Київської області від                                   18 березня 2009 року змінити, виклавши третій абзац резолютивної частини наступним чином.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України у Києво-Святошинському районі Київської області зробити перерахунок розміру пенсії ОСОБА_4 відповідно до вимог ст.ст. 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та провести виплату, виходячи з розміру мінімальної пенсії за віком, встановленої ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», але не менше 8 мінімальних пенсій за віком, встановленої на момент виплати та виходячи з розміру додаткової пенсії, який складає не менше 75 % мінімальної пенсії за віком, встановленої на момент виплати за періоди з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з                22.05.2008 року.

В решті постанову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її підписання, проте може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.

      Головуючий суддя:

Судді:    

        _____________________В.С. Заяць

_____________________Г.В. Земляна

_____________________Ю.І. Цвіркун