КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Справа № 2-а-339/09 Головуючий у І інстанції Тітов М.Ю.
Суддя-доповідач Коротких А.Ю.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
10 червня 2010 року Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
головуючого – судді Коротких А.Ю.,
суддів Глущенко Я.Б.,
Федорової Г.Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва на постанову Оболонського районного суду м. Києва від 01 квітня 2009 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_3 до управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва про зобов’язання нарахувати недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу як дитині війни, –
В С Т А Н О В И В :
У лютому 2009 року позивач звернулася до суду з зазначеним позовом, в якому просила зобов’язати відповідача нарахувати недоплачене підвищення до пенсії як дитині війни, відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за 2006-2008 роки.
Постановою Оболонського районного суду м. Києва від 01 квітня 2009 року позов задоволено частково. Зобов’язано відповідача здійснити перерахування пенсії позивача як дитині війни з урахуванням її підвищення на 30% мінімальної пенсії за віком з 22.05.2008 року.
Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову.
Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, проте постанову суду слід змінити з таких підстав.
Згідно зі ст.ст. 198 ч. 1 п. 2, 201 ч. 1 п. 1 КАС України, за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити її, якщо суд першої інстанції правильно по суті вирішив справу, але з помилковим застосуванням норм матеріального чи процесуального права.
Судом першої інстанції встановлено, що управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва було порушено право позивача на отримання надбавки до пенсії в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком, відповідно до Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
З таким висновком суду не можна не погодитися.
Колегією суддів встановлено, що позивач є дитиною війни, що підтверджується даними відповідного посвідчення (а. с. 7).
Статтею 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» передбачено, що дітям війни пенсії або щомісячне довічне грошове утримання чи державна соціальна допомога, що виплачується замість пенсії, підвищуються на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком.
Однак, пунктом 17 ст. 77 Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» зупинено на 2006 р. дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Законом України від 19 січня 2006 року № 3367-IV внесені зміни до Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік», відповідно до яких виключено п. 17 ст. 77, а ст. 110 викладена в іншій редакції. Зокрема установлено, що пільги дітям війни, передбачені абзацом сьомим ст. 5 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», запроваджуються з 01 січня 2006 року, а ст. 6 – у 2006 році поетапно, за результатами виконання бюджету в першому півріччі, у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України за погодженням з Комітетом Верховної Ради України з питань бюджету.
Вказані положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2006 рік» не були визнані неконституційними.
Пунктом 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» з урахуванням ст. 111 цього Закону.
Обговорюючи питання про можливість застосування до спірних правовідносин Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», колегія суддів виходить з наступного.
Конституційний Суд України у рішенні від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 (справа про соціальні гарантії громадян) сформулював правову позицію, згідно з якою Законом України «Про Державний бюджет України», який має особливий предмет регулювання, не можуть вноситися зміни, зупинятися дія чинних законів України, а також встановлюватися інше (додаткове) правове регулювання відносин, що є предметом інших законів України.
Оскільки предмет Закону України «Про Державний бюджет України» чітко визначений у Конституції України, Бюджетному кодексі України, Конституційний Суд України підкреслив, що цей Закон не може скасовувати чи змінювати обсяг прав і обов'язків, пільг, компенсацій і гарантій, передбачених іншими законами України.
З урахуванням зазначеного, пункт 12 статті 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік», яким зупинено дію статті 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», з урахуванням статті 111 цього Закону, визнано рішенням Конституційного Суду України від 09 липня 2007 року № 6-рп/2007 таким, що не відповідає Конституції України (є неконституційним).
Також рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 року № 10-рп/2008 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення статті 67 розділу I, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу II «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу III «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України».
Відповідно до ч. 2 ст. 152 Конституції України закони, інші правові акти або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність.
Разом з тим, колегією суддів враховується, що позивачем пропущено строк, встановлений ст. 99 КАС України, відповідно до ч. 2 якої, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється річний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.
Про порушення свого права на отримання вищевказаних виплат у відповідному розмірі позивач повинен був дізнатися з моменту виникнення порушення права на отримання таких виплат.
Відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України, пропущення строку звернення до адміністративного суду є підставою для відмови у задоволенні адміністративного позову за умови, якщо на цьому наполягає одна із сторін.
На підставі зазначених норм законодавства та враховуючи те, що відповідач наполягав на застосуванні ст. 99 КАС України (а.с.31) в суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що пропущення позивачем без поважних причин річного строку для звернення до адміністративного суду за захистом своїх прав, свобод та інтересів, є підставою для відмови йому у задоволенні позову в частині зобов’язання проведення перерахунку та виплати недоотриманої суми щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни за 2006-2007 роки.
Таким чином, приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції, не встановив до якої саме дати слід проводити підвищення до пенсії позивача, передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».
Враховуючи те, що позивач звернулася до суду у лютому 2009 року та просила зобов’язати відповідача нарахувати їй доплату до пенсії як дитині війни за 2006-2008 роки, позовні вимоги підлягають задоволенню за період з 22.05.2008 року по 31.12.2008 року тобто в межах річного строку звернення до суду.
У зв’язку з вищевикладеним, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції підлягає відповідній зміні із зазначенням періоду зобов’язання управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва провести нарахування та виплату позивачу щомісячного підвищення до пенсії як дитині війни.
Доводи апелянта спростовуються вищенаведеним, матеріалами справи та не відповідають вимогам чинного законодавства.
Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 201, 205, 207, 254 КАС України, суд –
П О С Т А Н О В И В:
Апеляційну скаргу управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва – залишити без задоволення.
Постанову Оболонського районного суду м. Києва від 01 квітня 2009 року – змінити.
Третій абзац резолютивної частини постанови викласти в наступній редакції:
«Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Оболонському районі м. Києва провести нарахування та виплату ОСОБА_3 щомісячного підвищення до пенсії передбаченого ст.6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» за період з 22 травня 2008 року по 31 грудня 2008 року».
В решті постанову Оболонського районного суду м. Києва від 01 квітня 2009 року – залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту прийняття та може бути оскаржена за правилами цивільного судочинства протягом двох місяців шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду України.
Головуючий суддя Коротких А.Ю.
Судді: Глущенко Я.Б.
Федорова Г.Г.