КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Головуючий суддя в першій інстанції – Іващук О.І. Справа №2-а-2371/09/0270
Суддя-доповідач – Цвіркун Ю.І.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
23 червня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді – Цвіркуна Ю.І.;
суддів – Зайця В.С.,
Земляної Г.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2009 року у справі за позовом Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про скасування рішення,
в с т а н о в и л а:
Відкрите акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» (далі – ВАТ «Вінницягаз», позивач) звернулося до Вінницького окружного адміністративного суду з позовом до Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області про скасування рішення.
Постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2009 року, ВАТ «Вінницягаз» звернулося до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення по справі, яким задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.
Судом встановлено, що 16 лютого 2009 року відповідачем було прийнято рішення №ІЦ-02-12/16 про застосування економічної санкції за порушення державної дисципліни цін, відповідно до якого позивачу необхідно сплатити 59 335 грн. зайво отриманих коштів та накладено штрафну (фінансову) санкцію у розмірі 118 6070 грн.
Рішення №ІЦ-02-12/11 від 16 лютого 2009 року мотивоване тим, що ВАТ «Вінницягаз» необґрунтовано отримано виручку внаслідок застосування в період з 01 травня по 21 серпня 2008 року необґрунтовано встановлених тарифів на газ природній. А саме: Іллінецьке УГГ ВАТ «Вінницягаз» в структуру ціни врахувало витрати НАК «Нафтогаз України» на реалізацію природного газу, які затверджено наказом Міністерства палива та енергетики України від 25 квітня 2008 року №247, який не пройшов реєстрацію в Міністерстві юстиції України. Тим самим, Іллінецьким управлінням газового господарства ВАТ «Вінницягаз» було порушено вимоги Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 492/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та п. 15 постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731 «Про затвердження Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади», постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2006 р.№605.
Не погоджуючись з даним рішенням суб’єкта владних повноважень, ВАТ «Вінницягаз» оскаржило його в судовому порядку.
Суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, виходив з того, що позивачем в повній мірі не доведено правомірності заявлених позовних вимог, в той час, як відповідачем суду надано достатню кількість доказів, що спростовують вимоги ВАТ «Вінницягаз».
З такими висновком суду колегія суддів не може погодитись з наступних підстав.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. №11 «Про судове рішення» ( із змінами та доповненнями) вказано, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Ухвалене у справі судове рішення названим Верховним Судом України критеріям не відповідає.
Слід зазначити, що наказом Мінпаливенерго № 247 було затверджено витрати HAK «Нафтогаз України» на реалізацію природного газу, які входять в структуру ціни на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного та місцевих бюджетів, а також промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання.
Державна реєстрація нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, які виступають суб'єктами нормотворення здійснюється відповідно до Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 «Про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади» та Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р.№731.
Відповідно до п. 1 Указу Президента України від 03.10.1992 р. № 493/92 державній реєстрації підлягають нормативно-правові акти, які видаються міністерствами, іншими органами виконавчої влади, органами господарського управління та контролю і які зачіпають права, свободи та законні інтереси громадян, або мають міжвідомчих характер.
Однак, згідно пп. «д» п. 5 вищезазначеного Положення Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731 на державну реєстрацію не подаються акти, спрямовані на організацію виконання рішень вищестоящих органів і власних рішень міністерств, інших органів виконавчої влади, що не мають нових правових норм.
В преамбулі наказу Міністерства палива та енергетики України від 25.04.2008 р. № 247, який ставить під сумнів Відповідач, зазначено, що він приймається на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 29.04.2006 р. № 605 «Деякі питання діяльності Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України».
Крім того, листом Міністерства юстиції України від 10 липня 2009 року №8712-0-33-09-20/1 у відповідь на запит в.о. голови правління НАК «Нафтогаз України» №14/3 – 1176 від 25 червня 2009 року повідомлено, що Міністерство палива та енергетики України, видаючи наказ №247 від 25 квітня 2008 року, діяло на виконання постанови КМУ від 29 квітня 2006 року №605.
Постановою Кабінету Міністрів України № 605, а саме п. 9 зазначається, що витрати Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» на реалізацію природного газу мають затверджуватись Міністерством палива та енергетики України за погодженням з Міністерством фінансів України та Міністерством економіки України.
Тобто, оскільки наказ від 25.04.2008 р. № 247 було прийнято на виконання постанови Кабінету міністрів України від 29.04.2006 р. № 605, необхідність у його державній реєстрації в Міністерстві юстиції України спростовується вищезазначеними нормами Указу Президента України від 03.10.19992 р. № 493/92 та постанови Кабінету Міністрів України від 28.12.1992 р. № 731.
Міністерством юстиції від 11.08.2008 року № 733/15424 зареєстровано наказ Мінпаливенерго від 25.07.2008 року № 396, яким змінена сума витрат НАК «Нафтогаз України». Пунктом 2 даного наказу визнано таким, що втратив чинність, наказ Мінпаливенерго від 25.04.2008 року № 247 «Про затвердження витрат НАК «Нафтогаз України» на реалізацію природного газу».
Відповідно до п.п. 8,9 Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств, інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 року № 731, разом з нормативно-правовим актом, що подається на державну реєстрацію, до органу державної реєстрації подаються, зокрема, відомості про чинні акти з цього питання, а також про акти, що втрачають чинність у зв'язку з прийняттям цього акта; копія нормативно-правового акта, який визнається таким, що втратив чинність. В процесі державної реєстрації Мін'юстом проводиться правова експертиза нормативно-правового акту, тобто перевіряється відповідність акту Конституції України та чинному законодавству України.
Враховуючи, що наказом Мінпаливенерго від 25.07.2008 року № 396, який зареєстрований Мінюстом, визнано таким, що втратив чинність наказ Мінпаливенерго від 25.04.2008 року № 247, Міністерство юстиції України підтвердило чинність останнього з 1 травня 2008 року до моменту набрання чинності наказом Мінпаливенерго від 25.07.2008 року №396.
Крім того, наказ Міністерства палива та енергетики України від 24.04.2008 р. №247 не був визнаний у встановленому законом порядку недійсним або таким, що не відповідає законодавству, а тому, враховуючи положення п. 7 Положення про Міністерство палива та енергетики України, затвердженого Указом Президента України від 14.04.2000 р. № 589/2000, накази даного Міністерства є обов'язковими для застосування центральними та місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установами і організаціями всіх форм власності та громадянами.
Колегія суддів звертає увагу на те, що у ВАТ «Вінницягаз» не було жодних підстав не застосовувати Наказ від 24.04.2008 р. № 247 та не включати в структуру ціни витрати НАК «Нафтогаз України» на реалізацію природного газу.
Відповідно до ст. 14 Закону України «Про ціни та ціноутворення», керуючись якою Відповідач застосував до ВАТ «Вінницягаз» економічні санкції, вся необгрунтовано одержана підприємством, організацією сума виручки в результаті порушення державної дисципліни цін підлягає вилученню в доход відповідного бюджету залежно від підпорядкованості підприємства, організації. Крім того, в позабюджетні фонди місцевих Рад стягується штраф у двократному розмірі необгрунтовано одержаної суми виручки.
Разом з тим, грошові кошти, отримані від споживачів за природний газ (в тому числі і як компенсація витрат Національної акціонерної компанії «Нафтогаз Україна») не є виручкою ВАТ «Вінницягаз», оскільки відповідно до Алгоритму розподілу коштів, що надходять на поточні рахунки за спеціалізованим режимом використання газопостачальних підприємств, затвердженого постановою Національної комісії регулювання електроенергетики України від 12.07.2000 р. №759, зазначені кошти того ж дня перераховуються уповноваженим банком на розрахунковий рахунок власника природного газу в частині оплати переданих згідно договору купівлі-продажу споживачу природного газу.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 3 ст. 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Враховуючи з’ясовані обставини та аналізуючи норми закону, є підстави вважати, що оскаржуване рішення відповідача прийняте без належної перевірки та поспішно і ґрунтується на припущеннях. Проте рішення органу державної влади не може і не повинно ґрунтуватись на припущеннях.
Отже, рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області №ІЦ-02-12/16 від 16 лютого 2009 року винесене з порушенням вимог чинного законодавства та підлягає скасуванню.
Враховуючи викладене вище, колегія суддів приходить до висновку про те, що позовні вимоги ВАТ «Вінницягаз» є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
У статті 198 КАС України закріплено, що за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції, зокрема, має право скасувати її та прийняти нову постанову суду.
В силу ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись статтями 195-196, 202, 205 КАС України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» задовольнити.
Постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 01 липня 2009 року скасувати.
Прийняти нову постанову, якою позов Відкритого акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Вінницягаз» задовольнити.
Визнати протиправним та скасувати рішення Державної інспекції з контролю за цінами у Вінницькій області від 16.02.2009 року №ІЦ-02-12/16.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді:
Складено у повному обсязі 25.06.2010 року.