КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
Головуючий суддя в першій інстанції – Литвиненко І.В. Справа №2-а-2102/09
Суддя-доповідач – Цвіркун Ю.І.
П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
09 червня 2010 року м. Київ
Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:
Головуючого-судді – Цвіркуна Ю.І.;
суддів – Земляної Г.В.,
Межевича М.В.,
при секретарі – Коваленку Я.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 03 липня 2009 року у справі за позовом ОСОБА_4 до інспектора ДПС УМВС України в місті Чернігові Мамоненка Юрія Михайловича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення,
в с т а н о в и л а:
ОСОБА_4 (далі – ОСОБА_4, позивач) звернувся до Деснянського районного суду міста Чернігова з позовом до інспектора ДПС УМВС України в місті Чернігові Мамоненка Юрія Михайловича про скасування постанови по справі про адміністративне правопорушення.
Постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 03 липня 2009 року в задоволенні позову відмовлено.
Не погоджуючись з постановою Деснянського районного суду міста Чернігова від 03 липня 2009 року, ОСОБА_4 звернувся до Київського апеляційного адміністративного суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалене у справі судове рішення скасувати та постановити нове рішення, яким задовольнити заявлені позовні вимоги, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши докази у справі та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія встановила наступне.
Постановою СВ 043424 від 11 березня 2009 року по справі про адміністративне правопорушення на позивача накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 430 грн. за скоєння правопорушення, передбаченого ч. 2 статті 122 КУпАП.
Підставою для накладення штрафу стало порушення позивачем пункту 15.5 Правил дорожнього руху під час руху 11 березня 2009 року о 14 год. 15 хв. на автомобілі ВАЗ д/з НОМЕР_1 в місті Чернігові по проспекту Миру.
Не погоджуючись з вказаною постановою ОСОБА_4 оскаржив її в судовому порядку.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що вина позивача у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 122 КУпАП вважається доведеною, оскільки позивач виїхав на ліву смугу саме для об’їзду тріщин та ям.
Судова колегія не погоджується з таким висновком суду І-ї інстанції з наступних підстав.
У постанові Пленуму Верховного Суду України від 29.12.1976р. №11 «Про судове рішення» ( із змінами та доповненнями) вказано, що рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги процесуального законодавства і всебічно перевіривши обставини, вирішив справу у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, а при їх відсутності - на підставі закону, що регулює подібні відносини, або виходячи із загальних засад і змісту законодавства України. Обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.
Відповідно до п. 24 постанови Пленуму Верховного Суду України від 23 грудня 2005 року N 14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови має відповідати вимогам, передбаченим статтями 283 і 284 КпАП. У ній, зокрема, потрібно навести докази, на яких ґрунтується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, та зазначити мотиви відхилення інших доказів, на які посилався правопорушник, чи висловлених останнім доводів.
Ухвалене у справі судове рішення названим Верховним Судом України критеріям не відповідає.
Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_4 не погодився з протоколом про адміністративне правопорушення, про що свідчить запис у протоколі.
Судом першої інстанції не враховано, що під час виїзду на крайню ліву смугу позивач обминав не лише тріщини та ями на дорозі, а й автомобіль ВАЗ 2110, який зупинив інспектор ДПС.
При виконанні перестроювання позивач виконав вимоги п. 9.2 ПДР та п. 10.1 ПДР, що підтверджується протоколом та постановою про адміністративне правопорушення, де відсутні посилання на те, що ОСОБА_4 створив будь-які перешкоди іншим учасникам дорожнього руху.
Згідно із ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
З огляду на матеріали справи, висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення не ґрунтується на належних і достатніх доказах.
Разом з тим, суд першої інстанції необґрунтовано відмовив у задоволенні клопотання позивача про виклик свідків. Зокрема, осіб, які перебували в автомобілі з позивачем – ОСОБА_1. та ОСОБА_2
Стаття 69 Кодексу адміністративного судочинства України передбачає, що доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.
Враховуючи з’ясовані обставини та аналізуючи норми закону, є підстави вважати, що оскаржуване рішення відповідача прийняте без належної перевірки та поспішно і ґрунтується на припущеннях. Проте рішення органу державної влади не може і не повинно ґрунтуватись на припущеннях.
Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із ч.3 ст.2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Згідно із ч.1 ст.11 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
У відповідності до ч.1 ст.71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
При цьому суд бере до уваги положення ч.2 ст.71 КАС України, згідно з якими в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.
Відповідач не був присутній в судовому засіданні та не довів обґрунтованості та правомірності оскаржуваної постанови.
Суд першої інстанції відмовляючи в задоволенні позову ОСОБА_4 не повно дослідив обставини по справі, чим порушив норми процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи.
Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає вимоги позивача обґрунтованими і приходить до висновку, що постанова інспектора по справі про адміністративне правопорушення СВ 043424 від 11 березня 2009 року, є протиправною оскільки винесена без достатніх доказів та з порушенням норм закону.
В силу ст.202 КАС України підставами для скасування постанови або ухвали суду першої інстанції та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм матеріального або процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи або питання.
Керуючись статтями 195-196, 202, 205 КАС України, колегія суддів
п о с т а н о в и л а:
Апеляційну скаргу ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову Деснянського районного суду міста Чернігова від 03 липня 2009 року скасувати та прийняти нову постанову, якою позов ОСОБА_4 задовольнити.
Постанову по справі про адміністративне правопорушення СВ 043424 від 11 березня 2009 року скасувати.
Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_4 за частиною 1 статті 122 КУпАП – закрити.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом одного місяця шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.
Головуючий:
Судді:
Складено у повному обсязі 11.06.2010 року.